Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №380/948/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/948/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області (далі – Жовтанецька сільська рада, відповідач), з такими позовними вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення 54 сесії VIII скликання Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області від 12.08.2025 №31;

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням 54 сесії VIII скликання Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області №31 від 12.08.2025 року вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 7,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0028, розташованої в АДРЕСА_1 , на 2 (дві) окремі земельні ділянки, а саме: площею 3,0000 га – кадастровий номер 4622181200:03:006:0057, та площею 4,2162 га – кадастровий номер 4622181200:03:006:0058. Затвердити проведену зміну цільового призначення однієї із двох зазначених вище земельних ділянок, а саме – земельної ділянки площею 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181200: 03:006:0057, із земель “для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13)” на землі “для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (код 11.02)”. Доручити сільському голові Жовтанецької сільської ради Деркачу Я.С. вчинити юридичні дії щодо здійснення реєстрації речового права на сформовані шляхом поділу нові земельні ділянки площами 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181:03:006:0058: і 4,2162 га кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0058. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Жовтанецької сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища. Позивач з даним рішення категорично не погоджується, оскільки він не мав наміру змінювати цільове призначення своєї земельної ділянки, більше того, не звертався із заявою про зміну цільового призначення, що свідчить про відсутність у позивача вільного волевиявлення. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 23.01.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

06.02.2026 від відповідача за вх. №9826 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить суд, відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що у 2018 році громадянином ОСОБА_1 було набуто право власності на нежитлові будівлі, які розташовані на території Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області, в АДРЕСА_1 . Для обслуговування зазначених вище нежитлових будівель, які знаходяться на території колишнього господарського двору, в 2019 році була відведена земельна ділянка комунальної власності площею 7,2162 га, з кадастровим номером 4622181200:03:006:0028, цільове призначення ділянки 01.13 – для іншого сільськогосподарського призначення. Відведена земельна ділянка площею 7,2162 га відносилася до земель комунальної власності Жовтанецької сільської ради. В своїй заяві позивач зазначає, що ним було отримано у користування земельну ділянку площею 7,2162 га, що не відповідає дійсності. Оскільки ні позивачеві, ні будь-кому іншому, земельна ділянка площею 7,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0028, у власність чи користування ніколи не надавалася. 30.04.2025 власником нежитлових будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було подано заяву вх. № 428/08-08 на ім`я сільського голови Жовтанецької сільської ради, в якій повідомлено Жовтанецьку сільську раду про те, що частину земельної ділянки площею 7,2162 га (орієнтовно 3,00 га) він має наміри використовувати для промислових потреб, а іншу частину для сільськогосподарського призначення і просив внести відповідні зміни до розробленого детального плану території. Повідомлення було дійсно актуальним у зв`язку з тим, що на цей час частина належних ОСОБА_1 нежитлових будівель в АДРЕСА_1 використовувалася ним (і зараз продовжує використовуватися) для промислової відгодівлі бройлерів, а інша частина будівель ще залишалася не задіяною у виробництві. Виходячи з наведеного, Жовтанецькою сільською радою було прийнято рішення за № 27 від 19.05.2025 «Про виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки», яким доручалося сільському голові Жовтанецької сільської ради ОСОБА_2 замовити від імені сільської ради в ліцензованій організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 7,2162 га (кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0028). На основі відповідної технічної документації земельна ділянка комунальної власності площею 7,2162 га була розділена на дві окремі земельні ділянки, а саме: ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:00057, та ділянку площею 4,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:00058. Жовтанецька сільська рада не бачить жодних підстав вважати прийняте сесією рішення від 12.08.2025 за №31 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та проведену зміну цільового призначення ділянки» протиправним та таким, яке підлягає скасуванню. Більше того, прийнявши дане рішення Жовтанецькою сільською радою було приведено у відповідність цільове призначення земельних ділянок, на яких знаходяться належні гр. ОСОБА_1 нежитлові будівлі в АДРЕСА_1 , до їх фактичного використання.

13.02.2026 від позивача за вх. №11635 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 не є законним користувачем земельної ділянки, а власником земельної ділянки є сільська рада, тому сільська рада як власник земельної ділянки мала повне право без згоди користувача змінити цільове призначення земельної ділянки. Зазначив, що до відзиву долучено заяву ОСОБА_1 , відповідно до якої останній просив внести зміни до розробленого в минулому Детального плану території, на якій знаходяться належні йому нежитлові будівлі в АДРЕСА_1 з метою деталізації планувальної структури території даної ділянки, частину з якої позивач мав наміри використовувати для промислових потреб, а іншу для сільськогосподарського призначення. Із змісту даної заяви не вбачається, що позивач надає згоду на затвердження технічної документації щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у користуванні. Важливим є те, що відповідач не заперечує того факту, що позивач є власником нежитлових приміщень- телятників та корівників інших нежитлових приміщень. Також у відповіді на відзив покликається на практику Верховного Суду, а саме постанову від 20.01.2021 у справі №318/1274/18 (провадження №61-6807св19). Верховний Суд звернув увагу на таке. Обґрунтовуючи вимоги, позивач, серед іншого, послався на ст. 120 ЗК України, яка регулює перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Він зазначив, що з 04.06.2002 є власником подарованого йому житлового будинку, а земельна ділянка під ним все ще значиться у власності померлої особи, від якої дарувальник успадкував будинок. У ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15.01.2002), було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод. Разом із тим при відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

18.02.2026 від відповідача за вх. №12729 надійшли заперечення, в яких представник відповідача пояснив, що Жовтанецька сільська рада не погоджується та заперечує позовні вимоги з наступних. Пунктом 4 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта. Наголошує на тому, що право користування земельною ділянкою переходить до набувача об`єкту нерухомого майна лише у випадках коли земельна ділянка вже перебувала в користуванні на правах оренди, емфітевзису чи суперфіцію, у відчужувача цього майна. В даному випадку, спірна земельна ділянка площею 7,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0028, не могла перейти в користування позивачу, як набувачу нежитлових будівель в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що ця ділянка ніколи не надавалася в користування відчужувачу (попередньому власнику) даного нерухомого майна. Нежитлові будівлі в АДРЕСА_1 , були придбані позивачем в 2018 році, що підтверджено ним самим в клопотанні щодо долучення до справи прав власності на нежитлові будівлі, а земельна ділянка з кадастровим номером 4622181200:03:006:0028 була сформована в 2019 році і тому вона ніяк не могла бути надана в користування попередньому власнику цих будівель. Земельна ділянка площею 7,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0028, яка була призначена для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13), у власність чи користування ніколи нікому не надавалася і залишалася в землях комунальної власності сільської ради до моменту її поділу на дві окремі земельні ділянки площами: 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0057 і 4,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0058. Проводячи зміну цільового призначення земельної ділянки комунальної власності площею 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0057, яка нікому не була надана у власність чи користування, Жовтанецька сільська рада керувалася ст. 20 Земельного кодексу України. Як вже зазначалося Жовтанецькою сільською радою у відзиві, аналіз ст. 20 Земельного кодексу України показує, що при зміні цільового призначення земельних ділянок комунальної власності, які не надавалися нікому у приватну власність чи користування і якими розпоряджається орган місцевого самоврядування, немає потреби в додатковій розробці документації із землеустрою, а також не передбачено подання кимось заяв чи погоджень. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.01.2021 р. у справі № 318/1274/18, не є обґрунтованим та не відповідає даній ситуації, адже в ньому йдеться про вже сформовану земельну ділянку, яка перебувала у власності особи, а в даному випадку, що і підтверджено самим позивачем, на момент переходу права власності на нерухоме майно позивачу - 2018 рік, дана земельна ділянка не була сформована, не мала кадастрового номеру та відносилась до земель колишнього колгоспного двору, на якому були розміщені інші об`єкти нерухомого майна, які не є власністю позивача. Дана земельна ділянка була сформована та отримала кадастровий номер в 2019 році. Виходячи з наведеного, Жовтанецька сільська рада повторно зазначає про те, що не бачить жодних підстав вважати прийняте сесією рішення від12.08.2025 за №31 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та проведену зміну цільового призначення ділянки» протиправним та таким, яке підлягає скасуванню. На думку сільської ради, позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 02.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо:

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0057 і 4,2162 га кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0058.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 є власником будівель, а саме ферм та інших господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як власник будівель та правонаступник попереднього землекористувача отримав у користування земельну ділянку загальною площею – 7.2162 га із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення.

З метою приведення документів на земельну ділянку під господарськими спорудами позивач отримав рішення сільської ради №16 від 13.07.2018 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею – 7.2162 га.

В подальшому позивачу стало відомо про те, що сільської ради без відповідного звернення позивача було прийнято рішення від 12.08.2025 року №31.

Рішенням 54 сесії VIII скликання Жовтанецької сільської ради №31 від 12.08.2025 вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 7,2162 га, кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0028, розташованої в селі Печихвости по вулиці Зелена, на 2 (дві) окремі земельні ділянки, а саме:

площею 3,0000 га – кадастровий номер 4622181200:03:006:0057;

площею 4,2162 га – кадастровий номер 4622181200:03:006:0058.

- затвердити проведену зміну цільового призначення однієї із двох зазначених вище земельних ділянок, а саме – земельної ділянки площею 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181200: 03:006:0057, із земель “для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13)” на землі “для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (код 11.02)”.

- доручити сільському голові Жовтанецької сільської ради Деркачу Я.С. вчинити юридичні дії щодо здійснення реєстрації речового права на сформовані шляхом поділу нові земельні ділянки площами 3,0000 га, кадастровий номер ділянки 4622181:03:006:0058: і 4,2162 га кадастровий номер ділянки 4622181200:03:006:0058.

- контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Жовтанецької сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ст. ст. 316 - 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно із ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі якщо земельна ділянка перебуває у користуванні.

У відповідності до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

Суд висновує, що відповідачем порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки відсутня згода/погодження позивача по справі, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення сільської ради.

Відповідач не представив суду нотаріально посвідченої заяви позивача, як власника нежитлових приміщень та законного користувача земельної ділянки з кадастровим номером 4622181200:03:006:0028 щодо його згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Представлення суду відповідачем заяви - наміру від позивача щодо поділу земельної ділянки, лише підтверджує факт законності користування земельною ділянкою та спростовує факт, що позивач надавав згоду на зміну цільового призначення чи надавав згоду на затвердження технічної документації на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 19 Земельного кодексу України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історикокультурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, за змістом цієї норми категорії визначають саме основне цільове призначення землі України.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення (частина перша).

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру (частина четверта).

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (частина п`ята).

Зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує: розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки); прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи) (частина шоста).

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі: якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально); якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі: якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально); якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування; зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України (частина сьома).

Включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов`язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони (частина десята).

Відповідно до норм ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації.

Згідно з ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (в редакції на час прийняття спірного рішення), встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша).

У разі якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, генеральні плани населених пунктів у межах такої громади розробляються у складі комплексного плану або включаються до нього як складові відповідно до статті 16-1 цього Закону. Положення генеральних планів таких населених пунктів мають узгоджуватися з іншими положеннями комплексного плану.

Генеральні плани населених пунктів, включення до складу комплексного плану або необхідність розроблення яких не встановлена рішенням про затвердження комплексного плану, не розробляються. Планувальні рішення генеральних планів таких населених пунктів включаються до складу комплексного плану. Обсяг таких планувальних рішень затверджується Кабінетом Міністрів України.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту (частина друга).

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (частина третя).

До складу генерального плану населеного пункту обов`язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення: за рахунок державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об`єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об`єктів передбачено генеральним планом населеного пункту); інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історикокультурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель) (частина десята).

Згідно ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці (частина перша).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Зі змісту наведеного підсумовується, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної та землевпорядної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, який визначає, в тому числі види функціонального призначення відповідної території населеного пункту. Водночас, план зонування території та детальний план території розробляються на підставі та у відповідності до генерального плану населеного пункту.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були дотримані.

Відповідач не представив суду належним чином посвідченої копії технічної документації, яка була затверджена оскаржуваним рішенням сільської ради та не представив змін до детального плану території земельної ділянки чи зміни до генерального плану села.

Відповідач також не представив суду документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення та доказів того, чи відповідає зміна цільового призначення генеральному плану села.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 238, 239, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 54 сесії VIII скликання Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області від 12.08.2025 №31.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.07.2026.

Суддя Потабенко В.А.