Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №303/8196/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/8196/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Кожух О.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Гутій О.В., в справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У жовтні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 13.05.2024 ОСОБА_1 приєдналася до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк» у зв`язку тим, що за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 змінено організаційно-правову форму та назву ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту АТ «Акцент-Банк».

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору.

Відповідач зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 23.10.2025 утворилась заборгованість в розмірі 13 748,43 грн., яка складається з наступного: 9 318,66 грн. - заборгованість за кредитом; 3 679,77 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 750,00 гривень – пеня. Дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.05.2024 у розмірі 9 318,66 гривень та судовий збір у розмірі 1 641,89 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та просить в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам матеріального права та ухвалене за неповного з`ясування обставин.

Відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.

Вказує, що відмова суду у стягненні відсотків за користування кредитними коштами є неправомірною, оскільки подаючи заяву про встановлення кредитного ліміту ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись з процентними ставками, які застосовуються до кредитної картки та з іншими умовами кредитування.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 13.05.2024 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Проставленням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону/термінала) підпису під цією Анкетою-заявою відповідачка підтвердила, що до укладення цієї угоди ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені на офіційному сайті банку.

Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені на сайті становлять Договір про надання банківських послуг зі строком дії у 90 років, умови якого відповідачці зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 0318bd9112b8d25fbba0b31a57819b939e205204502a353bb20b2020c345f0573e, що буде використовуватись відповідачкою для вчинення правочині та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

13.05.2024 ОСОБА_1 подала заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (далі, - Заява). Вид кредиту – кредитний ліміт на поточний рахунок. Мета отримання кредиту – споживчі цілі. Сума кредиту від 1 000 до 200 000 гривень.

Згідно п. 7 Заяви, пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу.

Строк кредитування – 240 місяців (п. 8 Заяви).

При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% в день, яка нараховується на суму загальної заборгованості (п. 10.1 Заяви).

Заяву підписано ОСОБА_1 цифровим власноручним підписом на телефоні, який є аналогом письмового власноручного підпису.

Згідно паспорту споживчого кредиту, відповідачці надається кредитний ліміт від 1 000 до 200 000 гривень зі строком кредитування - 240 місяців на споживчі потреби. Пільгова процентна ставка: 0,000001%. Пільговий період складає до 62 днів. Базова процентна ставка: 40,8% на рік. Реальна річна процентна ставка на рік становить 49,34% річних. Відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту за допомогою відкритого ключа 0318bd9112b8d25fbba0b31a57819b939e205204502a353bb20b2020c345f0573e.

Згідно довідки за лімітами клієнт ОСОБА_1 уклала кредитний договір №б/н від 13.05.2024 за період з 13.05.2024 по 23.10.2025 та такій було встановлено кредитний ліміт у розмірі 9 400 гривень.

Відповідно до довідки за картками ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд першої інстанції відмовляючи у стягненні з відповідачки на користь банку заборгованості по відсоткам у розмірі 3 679,77 гривень керувався тим, що в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 13.05.2024 не зазначено суми кредиту, строк на який він надається, розмір відсотків за користування кредитними коштами. Тобто, анкета-заява та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватись як стандартна форма кредитного договору.

Однак, суд не заперечив, що з матеріалів справи чітко вбачається, що відповідачка користувалась відкритим їй картковим рахунком, зокрема наданими їй кредитними коштами, однак не повернула такі. Тому, зважаючи на те, що в анкеті-заяві не зазначено розмір відсотків за користування кредитними коштами суд відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

13.05.2024 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.

У заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка підписана відповідачкою цифровим власноручним підписом чітко вказано, що сума кредитного ліміту становить від 1 000 гривень до 200 000 гривень. Застосовують два періоди – пільговий та стандартний. Пільговий становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць.

Строк кредитування – 240 місяців (п. 8 Заяви).

При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% в день, яка нараховується на суму загальної заборгованості (п. 10.1 Заяви).

Згідно паспорту споживчого кредиту, відповідачці надається кредитний ліміт від 1 000 до 200 000 гривень зі строком кредитування - 240 місяців на споживчі потреби. Пільгова процентна ставка: 0,000001%. Пільговий період складає до 62 днів. Базова процентна ставка: 40,8% на рік. Реальна річна процентна ставка на рік становить 49,34% річних. Відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту за допомогою відкритого ключа 0318bd9112b8d25fbba0b31a57819b939e205204502a353bb20b2020c345f0573e.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови кредитування зазначені як у паспорті споживчого кредиту так і у заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, які підписані відповідачкою згідно норм Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис», зазначають як базову процентну ставку, так і строк кредитування, тобто всі істотни умови кредитування.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. В той же час колегія зазначає, що інформація, зазначена у доданому Банком Паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність до 18.05.2024.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки не врахував те, що сторонами було погоджено, зокрема, процентну ставку, її розмір і порядок нарахування, та ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Підписавши Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка є складовою частиною кредитного договору та встановлює процентну ставку за користування кредитними коштами (3,4% на місяць, що становить 40,8% на рік) ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодилась на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання. Тому суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та умов підписаної відповідачкою Анкети-заяви та Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за рахунком.

Щодо відмови у стягненні пені у розмірі 750,00 гривень, то слід погодитись із позицією суду першої інстанції, що оскільки кредитний договір укладено під час дії на території України правового режиму воєнного стану, то згідно положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідачка звільняється від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, а тому суд вірно відмовив у стягненні із ОСОБА_1 пені на користь банку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в частині неправомірності відмови суду першої інстанції у стягненні відсотків за користування кредитом, а тому подану АТ «А-Банк» апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року викласти в новій редакції, в якій стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк», крім заборгованості за кредитом у розмірі 9 318,66 гривень також суму 3 679,77 гривень заборгованості по відсоткам, що складає загалом суму заборгованості 12 998,43 гривень.

Враховуючим положення статті 141 ЦПК України, у зв`язку із тим, що апеляційним судом стягнуто відсотки за користування кредитними коштами, то відсоток задоволених позовних вимог складає 94,54% (12 998,43 : 13 748,43 х 100), а тому стягненню за подання позовної заяви підлягає судовий збір у сумі 2 290,17 гривень (2 422,40 х 94,54%).

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 гривень, а тому враховуючи, що апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу частково, тобто апелянтом виграно справу в апеляційному суді на 26,77% (суд першої інстанції задовольнив на 67,77% та 94,54% задоволених в апеляції), а тому стягненню підлягає сплачений банком судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 972,71 гривень (3 633,60 х 26,77%). Загалом, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача складає суму 3 262,88 гривень (2 290,17 + 972,71).

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року скасувати в частині відхилених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та з цієї вимоги ухвалити нове судове рішення про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ЄДРПОУ: 14360080 грошової суми у розмірі 3 679,77 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

У решті вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ЄДРПОУ: 14360080 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 262,88 гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 03 липня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: