Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №308/10039/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/10039/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян Кристина Адіківна на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2026 року (головуючий суддя Іванов А.П.) у справі № 308/10039/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району - про визначення місця проживання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району, в якому просила суд визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.07.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . В подальшому шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025. Вказує, що з народження спільний син постійно проживав та проживає з матір`ю, яка піклується та турбується про нього, займається його вихованням та розвитком. Сторони проживають окремо понад два роки, оскільки ОСОБА_2 виїхав за межі України, всі питання щодо спільного сина вирішує виключно мати самостійно, батько дитини не цікавиться життям дитини та його потребами. Наразі виникають ситуації, за яких необхідна згода другого з батьків, який зважаючи на його віддаленість проживання від дитини (інша країна), не має можливості надавати таку згоду, що позбавляє позивача можливості вирішувати певні питання в інтересах дитини. А тому позивач вважає, що такі дії відповідача слід кваліфікувати, як порушення прав позивача, у зв`язку з чим остання змушена звертатися до суду з вимогою про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю (закріплення даного факту юридично), аби мати мала можливість приймати вказані рішення одноособово.

В позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що є відповідальною матір`ю, яка самостійно виховує сина та забезпечує йому належний догляд, розвиток та утримання.

До позовної заяви додано характеристики матері та дитини сторін, довідку про доходи позивачки, витяг з державного реєстру прав на нерухоме майн, висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено про доцільність визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2026 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що у вказаному провадженні відсутній спір між батьками щодо питання з ким проживатиме дитина. Суд зазначив, що оскільки права позивачки не порушено, то такі не потребують судового захисту.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

На вказане рішення місцевого суду позивачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян Кристина Адіківна, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивачка стверджує, що в суді першої інстанції зазначала у судовому засіданні про неможливість врегулювання з відповідачем питання щодо визначення місця проживання дитини та неможливість у зв`язку з цим виконувати певні дії стосовно малолітньої дитини, у зв`язку з чим вона й звернулася до суду з цим позовом.

Вказує, що в порушення вимог закону суд першої інстанції не досліджував жодних обставин, які відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України входять до предмета доказування у цій категорії справ. Замість цього суд поставив у центр розгляду формальне питання наявності чи відсутності спору між батьками, що не є предметом доказування у справах про визначення місця проживання дитини.

Зазначає, що суд першої інстанції, встановивши відсутність предмету спору безпідставно відмовив у задоволенні позову, адже в такому випадку мав керуватись пунктом 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України та закрити провадження у справі.

Стверджує, що матеріали справи №308/10039/25 підтверджують, що відповідач визнав позовні вимоги; вимоги позивача не суперечать інтересам дитини; суд першої інстанції не встановив жодних обставин, які б свідчили про неможливість визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 360 ЦПК України).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та явка учасників

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач та її представник – адвокат Овсепян К.А. – апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та його представник – адвокат Павліченко Т.С., в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – судові повістки доставлені до їх електронних кабінетів (а.с. 159, 160). Від представника Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу за відсутності представника Служби. Проти заявлених вимог Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району не заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб 20.07.2013, про що виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району зроблено актовий запис №120. Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 11). Також судом першої інстанції встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.06.2025.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , про що Виконкомом Коритнянської сільської ради Ужгородського району зроблено актовий запис №6 (а.с.12).

Згідно з довідкою №82 від 13.05.2025 Коритнянського старостинського округу Холмкіської сільської ради Мазютинець Т.В. та її син ОСОБА_4 зареєстровані та разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно з рішенням Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №742 від 10.07.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання дитини». У висновку орган опіки та піклування Холмківської сільської ради зазначив, що доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13-18).

Відповідно до відомостей, що містяться у висновку органу опіки та піклування та відповідно до листа Ужгородського РУП ВП №1 ГУНП в Закарпатській області, встановлено наступне: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на обліку у відділі поліції не перебувають. До адміністративної відповідальності не притягалися (а.с.17).

Згідно характеристики №83 від 13.05.2025, виданої Коритнянським старостинським округом Холмкіської сільської ради, скарг чи зауважень щодо ОСОБА_3 до сільської ради чи старостинського округу не надходило. Характеризується як добропорядна мама, доброзичлива та ввічлива жителька. Як працівник закладу освіти бере активну участь у освітніх заходах громади (а.с.20).

Згідно характеристики №116 від 15.05.2025, виданої Коритнянським ліцеєм Холмківськох сільської ради, ОСОБА_3 характеризується позитивно. Є відповідальною мамою, яка самостійно виховує дитину, ОСОБА_7 , докладає значних зусиль для забезпечення його належного виховання та розвитку, поєднуючи це з професійною діяльністю. Дитина у позаурочний час відвідує додаткові заняття ( а.с.21-22).

Відповідно до довідки про доходи №18 від 15.05.2025, виданої Відділом освіти Холмківської сільської ради, ОСОБА_3 працює асистентом вчителя та має дохід з листопада 2024 по квітень 2025 у сумі 167779,44 гривень (а.с.23).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13.09.2020 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №226193630 житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с.24)

Згідно з довідкою №4-02/117 від 16.05.2025 ОСОБА_4 навчається в п`ятому класі Коритнянського ліцею Холмківської сільської ради (а.с.26).

Згідно з характеристикою №114 від 15.05.2025, виданої Коритнянським ліцеєм Холмківськох сільської ради, ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем навчання. Мати, ОСОБА_3 , дбає про свого сина, завжди ставить його добробут, здоров`я та розвиток на перше місце, її любов проявляється в щоденній турботі, підтримці та готовності допомогти у будь-якій ситуації. Завдяки її зусиллям дитина росте в атмосфері тепла, довіри та безпеки (а.с.27).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК УКраїни місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).

Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, судом або органом опіки та піклування питання визначення місця проживання дитини вирішується у тому разі, коли батьки не дійшли згоди з ким із них буде проживати малолітня дитина.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині шостій статті 19 СК України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_3 (мати) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (батько) про визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю.

Підставою звернення було те, що батько дитини 2023 року виїхав за кордон та не бере участі у вихованні дитини, а син постійно проживав та проживає з матір`ю, яка самостійно вирішує всі питання щодо спільного сина. У неї виникають труднощі, зокрема, з виїздом дитини за кордон для лікування, оскільки відсутня письмова згода батька, а також без згоди батька вона не може, зокрема, змінити реєстрацію місця проживання дитини.

Суд встановив, що малолітній ОСОБА_4 , 2014 року народження, проживає разом з матір`ю.

У висновку Виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 10 липня 2025 року № 742 та «Про визначення місця проживання дитини» зазначено, що в телефонній розмові батько дитини – ОСОБА_8 не заперечує щодо визначення місця проживання сина разом з матір`ю – ОСОБА_5 .

В матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 , у якій вказано, що він визнає позов в повному обсязі. В той же час наголосив що пору про визначення місця проживання дитини немає. Дитина живе з матір`ю за спільною домовленістю сторін. Відповідач вважає, що позивачкою не доведено, що її права порушені, а відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України до суду особа має право звернутись, якщо її права порушені, невизнані або оспорюють ся. Жодну з цих дій відповідач не вчиняв. Спір щодо місця проживання дитини бу ініційований матір`ю, з якою дитиниа і так фактично проживала і продовжує проживати. Він, батько дитини, не вимагав та не вимагаю зміни місця порживання сина (а.с.63-64).

В матеріалах справи міститься заява, подана представником відповідача – адвокатом Павліченко Т.С. – у якій вказано, що її клієнт визнає позов. Також зазначено, що клієнт вважає, що позивачкою не доведено, що її права порушені, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України (спір про право відсутній) (а.с.86).

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Колегія суддів звертає увагу, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю, з якою дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Батько дитини не вимагав зміни місця проживання сина. Твердження позивача та її представника, що на даний час батько бажає забрати дитину, не підтверджені належними та допустимими доказами. ОСОБА_2 проживає за кордоном, і доказів звернення його до органу опіки та піклування або до суду щодо визначення місця проживання дитини з ним позивачем не надано.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 не довела, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом із нею, порушені її права, а відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач відносно позивача не вчиняв.

У апеляційній скарзі позивачка зазначає, що у разі відсутності предмета спору, суд закриває провадження у справі, а не відмовляє у задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки зазначення судом першої інстанції фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 13 серпня 2025 року у справі № 202/15541/23.

Крім того, у справі № 909/243/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У справі, яка переглядається, предметом спору є визначення місця проживання дитини.

У цій справі суд встановив, що дитина проживає з матір`ю. Ще до звернення ОСОБА_3 до суду з цим позовом сторони, які проживають окремо, фактично дійшли згоди про те, що малолітній син проживатиме разом із матір`ю, що також підтверджено відповідачем, який у своїй заяві вказав, що спору про визначення місця проживання дитини між сторонами немає, що свідчить про відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача, що є самостійною підставною для відмови у задоволенні позову.

З огляду на встановлені обставини, оскільки позивач вважає, що відносин між сторонами не врегульовані, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову щодо визначення місця проживання дитини зважаючи на відсутність правових підстав для втручання держави у сімейні відносини, врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників, та недоведеності необхідності захисту інтересів позивача та малолітньої дитини, як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Доводи заявниці про те, що зважаючи на фізичну відсутність батька дитини та відсутності можливості отримувати від батька дозвільних документів пов`язаних з перереєстрацією місця проживання дитини, що зумовлено продажем майна в якому вони проживають, колегія суддів відхиляє, оскільки судове рішення у справі про визначення місця проживання дитини з одним із батьком може бути ухвалено коли між батьками немає домовленості про те, з ким із них буде проживати дитина. Проте у справі, яка переглядається, дитина постійно проживає із матір`ю, батько не заперечує щодо проживання дитини разом із матір`ю, а тому вказані посилання є помилковими щодо наявності підстав для визначення місця проживання дитини за рішенням суду, оскільки суд уповноважений на це у випадку недосягнення згоди маж батьком і матір`ю (статті 160, 161 СК України).

Висновки апеляційного суду

Отже, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст . 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) ОСОБА_10 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян Кристина Адіківна – залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року.

Головуюча:

Судді: