Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №307/1899/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/1899/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослоя Г.Г.

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Цьома Руслан Анатолійович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2025 року у справі № 307/1899/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося у суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 17.08.2024 між АТ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 290441-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надає відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Вказує, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Однак ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 15.05.2025 утворилась заборгованість за Договором № 290441-КС-003 про надання кредиту в розмірі 26 084,70 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 10 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 14 584,70 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 1 500,00 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.

На підставі вищенаведеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 290441-КС-003 про надання кредиту від 17.08.2024 року у розмірі 26 084,70 грн. та судові витрати в розмірі 2 422.4 грн. судового збору.

У відзиві на позов відповідач частково визнав позовні вимоги, не погоджуючись із розміром відсотків, які вважав несправедливими. Крім цього, посилався на те, що на день розгляду справи в суді діє воєнний стан, зазначаючи що обставини форс-мажору, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання. Вважав, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Тому просив позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з нього 10 000 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 290441-КС-003 про надання кредиту від 17.08.2024 заборгованість у сумі 26 084,70 грн, яка складається з: 10 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 584,70 грн. - сума прострочених платежів по процентам та 1 500,00 грн – суми прострочених платежів за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цьома Р.А., оскаржив його в апеляційному порядку та просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у розмір 10 000 грн, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції взагалі не вказує, яким чином і на підставі яких доказів встановлена заборгованість за відсотками та комісією та яким чином відбувалось нарахування цих відсотків. Крім цього, зауважує, що судом проігноровоно доводи сторони відповідача зазначені у відзиві, і взагалі ніяким чином суд не відреагував щодо них у судовому рішенні. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить даних про вид договору реквізитів розрахункових рахунків, чи вид та номер платіжної картки, на якому/якій виникла заборгованість. виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів суду також не надано. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342//180/17, зауважив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з апелянтом позивач дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження саме тих умов, про які вважав узгодженими позивач. Також вказує на те, що підписаний відповідачем договір містить ознаки нечесної підприємницької практики, пов`язаної з надмірним збагаченням позивача, застосувавши надмірно високі відсотки, які в кілька разів перевищують тіло кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що 17 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 290441-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами зазначеного Договору строк кредиту: 24 тижні, строк дії Договору: до 01.02.2022.

Процентна ставка: в день 0,86295000, фіксована.

Комісія за надання кредиту: 1 500 грн.

Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 21 960,00 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3563,71 процентів.

Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

Згідно платіжного доручення №30860 від 17 серпня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 згідно кредитного договору №290441-КС-003 від 17 серпня 2021 року було перераховано 10 000 грн.

Із доданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором та Довідки про стан заборгованості вбачається, що залишок заборгованість згідно кредитного договору станом на 14.05.2025 21:02:06 складає: 26 084,7 грн. за кредитом: 10 000 грн. по відсотках: 14 584,7 грн. по комісії: 1 500 грн. по штрафам: 0 грн.

Задовольняючі позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, а відтак позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 26 084,70 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині правильності нарахування заборгованості та надаючи оцінку запереченням скаржника проти заявленого розміру відсотків, судова колегія виходить із такого.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1054 та частиною першою статті 1048 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Так, в матеріалах справи міститься Договір № 290441-КС-003 від 17.08.2021, який чітко визначає суму кредиту, процентну ставку, строк кредитування та розмір комісії, а також платіжне доручення № 30860 від 17.08.2021, що підтверджує факт перерахування коштів на рахунок відповідача. Надана позивачем Довідка про стан заборгованості та розрахунок заборгованості містять всі необхідні відомості для перевірки правильності нарахування — суму кредиту, процентну ставку, період нарахування. При цьому чинне законодавство не встановлює обов`язкових вимог до форми розрахунку заборгованості як засобу доказування, а відсутність у розрахунку реквізитів розрахункового рахунку чи платіжної картки не позбавляє цей документ доказової сили за умови, що сама заборгованість підтверджена іншими належними доказами (Договором, платіжним дорученням про видачу кредиту).

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість перевірити правильність розрахунку, то такі суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такий розрахунок не потребує додаткового обґрунтування: проценти за користування кредитом нараховувались позивачем виключно в межах строку дії Договору (з 17.08.2021 по 01.02.2022) у загальному розмірі 14 584,70 грн (10 000,00 грн ? 0,86295 % ? 169 днів), що повністю відповідає умовам Договору щодо розміру процентної ставки та строку кредитування, а жодних нарахувань процентів поза межами строку дії Договору позивачем не здійснювалося.

Щодо посилання апелянта на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, колегія суддів зазначає, що зазначена постанова стосується інших фактичних обставин — кредитування шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до окремих «Умов та правил надання банківських послуг», що неодноразово змінювалися банком в односторонньому порядку та не були підписані позичальником, а тому такі умови не могли вважатися складовою частиною кредитного договору в розумінні статті 207 ЦК України, яка визначає вимоги до письмової форми правочину.

У справі, що розглядається, Договір № 003 від 17.08.2021 укладено шляхом обміну електронними повідомленнями в порядку статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статті 207 ЦК України, при цьому усі істотні умови договору — сума кредиту, процентна ставка, строк кредитування, розмір комісії — безпосередньо викладені в самому Договорі, підписаному електронним підписом відповідача, а не у відокремленому документі, що міг змінюватися кредитодавцем в односторонньому порядку.

Отже, правова позиція у справі № 342/180/17 не є релевантною до спірних правовідносин.

Доводи апелянта про нечесну підприємницьку практику та надмірно високі проценти, які у кілька разів перевищують тіло кредиту, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 627 та статті 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Розмір процентної ставки (0,86295 % в день) погоджено сторонами безпосередньо в тексті Договору, відповідач при підписанні Договору був ознайомлений з цими умовами, в тому числі з орієнтовною реальною річною процентною ставкою (3 563,71 %), яка прямо зазначена в самому Договорі, а позивачем не здійснено нарахування процентів поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Сама по собі висока процентна ставка, погоджена сторонами у Договорі про споживчий кредит відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини четвертої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», не є безумовною підставою для визнання умов договору несправедливими, якщо позивач не вийшов за межі погодженого сторонами строку кредитування та розміру ставки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Цьома Руслан Анатолійович, – залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді: