Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №320/11220/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року № 320/11220/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України (адреса 01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України, у якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):

-Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з проведення Конкурсу на директора Бюро економічної безпеки України від 03.03.2025 року про недопуск ОСОБА_1 до участі в Конкурсі, що опубліковане на відеохостингу YouTube: https://www.youtube.com/live/orCJWze7aZg (з 31 хвилини 35 секунд по 34 хвилину 03 секунди), а також додаток Додаток 2 до Протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України №3 від 03.03.2025 р. - Перелік осіб не допущених до участі у конкурсі на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України.

-Зобов`язати Комісію з проведення Конкурсу на директора Бюро економічної безпеки України повторно розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на посаду директора Бюро економічної безпеки України з урахуванням його фактичного стажу роботи у сфері економіки та права та належної оцінки відповідності вимогам Конкурсу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 позовну заяву було залишено без руху як таку що не відповідає вимогам статей 160-161 КАС України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення, який становив десять днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Позиція позивача обґрунтована тим, що ОСОБА_1 подав документи для участі у конкурсі на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України. За твердженням позивача, рішенням Комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України, оформленим протоколом засідання № 3 від 03.03.2025, його безпідставно виключено з конкурсу та включено до переліку осіб, не допущених до участі у конкурсі, з мотивів недостатнього стажу роботи за спеціальністю. Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим та незаконним, оскільки, на його думку, воно суперечить Конституції України, законам України «Про Бюро економічної безпеки України» та «Про державну службу», порушує принцип правової визначеності та свідчить про застосування вибіркового підходу під час оцінки кандидатів. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що частиною другою статті 16 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» встановлено вимоги до кандидата на посаду Директора БЕБ, зокрема щодо наявності вищої юридичної або економічної освіти, стажу роботи за спеціальністю не менше десяти років та досвіду роботи на керівних посадах не менше п`яти років. При цьому, на переконання позивача, зазначений Закон не містить вимоги щодо обчислення стажу роботи за спеціальністю виключно з моменту отримання диплома про освіту. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що Комісія фактично застосувала додатковий критерій, який законом не передбачений. Крім того, позивач посилається на положення частини другої статті 19 Конституції України та статті 8 Закону України «Про державну службу», відповідно до яких суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а державна служба здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, законності та прозорості. На думку позивача, рішення Комісії не відповідає зазначеним принципам, оскільки ґрунтується на критерії, який законодавством не встановлений. Також позивач зазначає, що оголошення про проведення конкурсу передбачало лише вимогу щодо наявності стажу роботи за спеціальністю не менше десяти років і не містило положень про його обчислення виключно після отримання диплома. Позивач наголошує, що першу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста він здобув ще у 1991 році. Посилаючись на статтю 8 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-6/2018, позивач вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості та передбачуваності правил конкурсу, а тому, на його думку, Комісія не мала права змінювати критерії оцінювання кандидатів під час проведення конкурсного відбору. ОСОБА_1 також зазначає, що його стаж роботи у сфері права та економіки перевищує двадцять один рік, зокрема включає проходження служби у Службі безпеки України у 1994-2008 роках, роботу в органах державної податкової служби у 2009-2015 роках та роботу в Північному офісі Держаудитслужби з 2023 року, що, на його переконання, більш ніж удвічі перевищує встановлену законом вимогу щодо десятирічного стажу роботи за спеціальністю. Крім цього, позивач звертає увагу на висловлювання голови конкурсної комісії під час засідання 03.03.2025, відповідно до якого досвід роботи кандидатів обчислювався лише після отримання диплома. На думку позивача, зазначена заява підтверджує, що Комісією було застосовано критерій, який відсутній як у законі, так і в оголошенні про проведення конкурсу, чим, на його переконання, створено додаткові вимоги до кандидатів та порушено принципи рівного доступу до державної служби, прозорості й справедливості конкурсного відбору. На підтвердження наведених доводів позивач посилається на відеозапис засідання конкурсної комісії від 03.03.2025, розміщений на офіційному YouTube-каналі. Також ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до Служби безпеки України із запитом щодо підтвердження характеру виконуваних ним службових обов`язків, які, на його думку, були безпосередньо пов`язані з протидією фінансовим злочинам, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, боротьбою з організованою злочинністю у фінансовій сфері, розслідуванням економічних злочинів та забезпеченням економічної безпеки держави. З огляду на викладене позивач вважає, що повністю відповідає вимогам, встановленим для участі у конкурсі на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України, а рішення Комісії про недопущення його до участі у конкурсі є протиправним.

25.06.2026 скеровано додаткові пояснення сторони позивача.

На підтвердження свого професійного досвіду ОСОБА_1 зазначає, що ним було направлено запити до Служби безпеки України з проханням надати відповідну інформацію щодо проходження служби. За результатами їх розгляду позивачем отримано архівну довідку, а також офіційне підтвердження Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо проходження ним служби на посадах офіцерського оперативного та керівного складу у період з 1994 по 2008 рік. Водночас позивач зазначає, що не вся запитувана інформація була надана у повному обсязі, оскільки, за інформацією Служби безпеки України, частину матеріалів особової справи було знищено у встановленому порядку внаслідок збройної агресії російської федерації у лютому 2022 року. Посилаючись на отримані офіційні відповіді Служби безпеки України, ОСОБА_1 стверджує, що вони підтверджують наявність у нього необхідного професійного досвіду, який, на його переконання, відповідає кваліфікаційним вимогам до посади Директора Бюро економічної безпеки України. З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що рішення Конкурсної комісії про недопущення його до участі у конкурсі є необґрунтованим та незаконним, прийнятим із порушенням принципів законності та правової визначеності, а також свідчить про вибіркове та дискримінаційне застосування критеріїв до кандидатів.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься супровідний лист Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, яким підтверджується направлення копії ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі на адресу Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення, що міститься у матеріалах справи, поштове відправлення було вручене особисто відповідачу 13.05.2025, що підтверджується підписом представника.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, відповідач кореспонденцію суду отримав, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 подав документи для участі у конкурсі на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України.

Рішенням Комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України, оформленим протоколом засідання № 3 від 03.03.2025, позивача включено до Переліку осіб, не допущених до участі у конкурсі, із зазначенням підстави недопуску: відсутність стажу роботи за спеціальністю не менше десяти років.

У матеріалах справи міститься Оголошення про умови та строки проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України, затверджене Протоколом засідання Комісії від 20.12.2024 № 2, відповідно до якого однією з кваліфікаційних вимог до кандидата визначено наявність стажу роботи за спеціальністю не менше десяти років.

Крім того, у матеріалах справи міститься Порядок проведення конкурсу, критерії та методика оцінювання кандидатів на посаду Директора Бюро економічної безпеки України, затверджений Протоколом засідання Комісії від 20.12.2024 № 2, який визначає порядок проведення конкурсу, критерії оцінювання кандидатів та етапи конкурсного відбору.

Судом встановлено, що позивачем до конкурсної комісії подано заяву про участь у конкурсі від 16.01.2025, автобіографію, мотиваційний лист, заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів та заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Згідно з автобіографією, поданою позивачем для участі у конкурсі, ним зазначено про здобуття у 1991 році вищої освіти у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО за спеціальністю «Радіотехнічні засоби», а у 2011 році вищої економічної освіти у Дніпропетровському університеті імені Альфреда Нобеля, а також наведено відомості щодо проходження служби та трудової діяльності.

27.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області із запитом № 07/05 про надання інформації щодо проходження ним служби у Службі безпеки України у період з 1994 по 2008 роки, виконуваних функціональних обов`язків, займаних посад, а також проходження навчання і курсів підвищення кваліфікації.

У матеріалах справи міститься лист Галузевого державного архіву Служби безпеки України, яким повідомлено про направлення архівної довідки щодо проходження позивачем військової служби у Службі безпеки України та зазначено, що інформація про функціональні обов`язки, займані посади, проходження навчання, курсів підвищення кваліфікації та спеціалізованої підготовки може міститися в особовій справі, яка до Галузевого державного архіву СБУ не надходила, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Служби безпеки України № 24/6-641-Вс від 06.06.2025 за документальними матеріалами архіву встановлено, що позивач проходив військову службу в Службі безпеки України з 24.09.1994 по 15.10.2008, а його вислуга років станом на 15.10.2008 становила: календарна вислуга 20 років 1 місяць 20 днів, пільгова вислуга 7 років 3 місяці 17 днів, загальна вислуга 27 років 5 місяців 7 днів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на протиправність рішення Комісії про недопущення його до участі у конкурсі, вважаючи, що відповідачем при визначенні відповідності кваліфікаційній вимозі щодо наявності стажу роботи за спеціальністю застосовано критерій, який не передбачений законодавством та умовами проведення конкурсу.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Перевіряючи обґрунтованість доводів сторін та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначає Закон України від 28.01.2021 № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (далі - Закон № 1150-IX).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1150-IX Директор Бюро економічної безпеки України призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України за пропозицією комісії з проведення конкурсу.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1150-IX організацію та проведення конкурсу здійснює конкурсна комісія відповідно до цього Закону.

Частиною дев`ятою статті 15 Закону № 1150-IX передбачено, що конкурсна комісія, зокрема, визначає регламент своєї роботи, розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу, розглядає документи, подані особами для участі у конкурсі, та відбирає кандидатів, які відповідають вимогам, установленим до посади Директора Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до частини десятої статті 15 Закону № 1150-IX рішення конкурсної комісії можуть бути оскаржені до суду лише з питань додержання встановленого цим Законом порядку організації та проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України.

Частиною другою статті 16 Закону № 1150-IX встановлено імперативні кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду Директора Бюро економічної безпеки України. Зокрема, нормою закону визначено, що:

«Директором Бюро економічної безпеки України може бути громадянин України, не молодший 35 років, який має вищу юридичну та/або економічну освіту за наявності другого (магістерського) рівня, стаж роботи за спеціальністю не менше десяти років, досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності не менше п`яти років, вільно володіє державною мовою і за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я здатний виконувати відповідні службові обов`язки».

Аналогічні критерії та перелік документів зафіксовані в Оголошенні про умови та строки проведення конкурсу та Порядку проведення конкурсу, затверджених Протоколом засідання Комісії від 20.12.2024 № 2.

Протоколом засідання Комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України від 20.12.2024 № 2 затверджено Регламент роботи Комісії, Порядок проведення конкурсу, критерії та методику оцінювання кандидатів, а також Оголошення про умови та строки проведення конкурсу.

Позивач стверджує, що Закон № 1150-IX та умови Оголошення не містять прямої вказівки на обчислення стажу виключно після отримання диплома, а тому його загальний досвід роботи у сфері правопорядку та контролю з 1994 року (понад 21 рік) має бути врахований як стаж за спеціальністю.

Суд відхиляє ці доводи позивача, виходячи з наступного тлумачення.

Закон № 1150-IX не містить визначення терміна «стаж роботи за спеціальністю».

Водночас, суд зазначає, що конструкція частини другої статті 16 Закону № 1150-IX містить дві взаємопов`язані та взаємообумовлені вимоги: наявність вищої юридичної або економічної освіти певного рівня; наявність стажу роботи саме за відповідною спеціальністю.

Поняття «спеціальність» пов`язане із здобуттям особою відповідної вищої освіти та присвоєнням їй відповідної кваліфікації, що підтверджується документом про освіту (дипломом).

Отже, особа набуває відповідної юридичної чи економічної спеціальності з моменту здобуття такої освіти та отримання документа про освіту. До цього моменту вона не може вважатися такою, що має відповідну спеціальність, незалежно від характеру виконуваної роботи.

З огляду на це, поняття «стаж роботи за спеціальністю», передбачене частиною другою статті 16 Закону № 1150-IX, має тлумачитися у взаємозв`язку з вимогою щодо наявності у кандидата вищої юридичної або економічної освіти. Тобто до такого стажу може бути віднесена лише робота, виконувана особою після набуття відповідної спеціальності.

Інше тлумачення фактично означало б зарахування до стажу роботи за юридичною або економічною спеціальністю періодів трудової діяльності, коли особа ще не мала відповідної освіти та кваліфікації, що не узгоджується зі змістом кваліфікаційних вимог, встановлених частиною другою статті 16 Закону № 1150-IX.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи (заяви, автобіографії та документів про освіту):

- у 1991 році ОСОБА_1 здобув вищу освіту за спеціальністю «Радіотехнічні засоби» з кваліфікацією «радіоінженер», що не є юридичною або економічною освітою.

- вищу економічну освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» позивач здобув у Дніпропетровському університеті імені Альфреда Нобеля лише у 2011 році.

Отже, статус фахівця з економічною освітою позивач набув у 2011 році.

Будь-яка трудова діяльність чи проходження військової служби в органах СБУ, яку позивач здійснював у період з 1994 по 2008 роки (до отримання диплома), за своїм юридичним змістом не може зараховуватися до стажу роботи за економічною або юридичною спеціальністю, оскільки на той момент позивач такої спеціальності офіційно не мав.

Таким чином, Конкурсна комісія, дослідивши документи позивача та виявивши, що з моменту отримання ним диплома у 2011 році до моменту оголошення конкурсу його стаж за спеціальністю є меншим за встановлені законом десять років, дійшла правомірного висновку про невідповідність кандидата критеріям допуску.

Оцінюючи межі дискреційних повноважень відповідача, суд зазначає, що відповідно до частини десятої статті 15 Закону № 1150-IX, рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з питань додержання встановленого цим Законом порядку організації та проведення конкурсу. Перевірка законності дій Комісії в контексті застосування вимог статті 16 Закону є складовою процедурного контролю суду.

Судом встановлено, що Комісія, приймаючи рішення про недопуск позивача, не створювала нових критеріїв і не змінювала норми закону, а застосувала обґрунтоване тлумачення поняття «стаж роботи за спеціальністю», діючи чітко у межах повноважень та на виконання вимог частини другої статті 16 Закону № 1150-IX.

Рішення оформлено належним чином, підтверджено наявними матеріалами та мотивовано конкретною правовою підставою. Оскільки факт відсутності у позивача необхідного десятирічного стажу після здобуття профільної освіти підтверджений матеріалами справи, оскаржуване рішення відповідача є законним та обґрунтованим.

З огляду на відсутність порушень закону та процедури з боку Конкурсної комісії, правові підстави для задоволення позову та скасування рішення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України (адреса 01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.