Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №320/847/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ справа №320/847/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №287 від 21.08.2024 в частині поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 статус «виключений з військового обліку»;

- зобов`язати відповідача внести коректні відомості до Реєстру «Оберіг».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами медичного огляду ВЛК був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, про що зроблено відповідний запис. Водночас, відповідачем було протиправно поновлено позивача на військовому обліку на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №287 від 21.08.2024. Вважаючи вказані дії протиправними, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що в зв`язку із тим, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено відсутність певних книг протоколів військово-лікарської комісії, факти виключення з військового обліку осіб, чиї постанови ВЛК не були оформлені у вигляді свідоцтв про хворобу та затверджені штатною ВЛК, а отже, встановлено відсутність правових підстав на видачу довідок військово-лікарської комісії з висновками про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку , керівництвом відповідача було прийнято рішення про поновлення на військовому обліку тих осіб, які були виключені з військового обліку з порушенням вимог керівних документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 20 березня 2024 року за результатами медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 (довідка № 23/4908) був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. На цій підставі у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 було зроблено відповідний запис.

14 липня 2025 року після оновлення електронного кабінету «Резерв+», позивач дізнався про порушення ним військового обліку та розшук ТЦК від 13 липня 2025 року.

У зв`язку із зазначеним, 30 липня 2025 року був направлений адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати інформацію, на якій підставі ОСОБА_1 було поновлено на військовому обліку.

27 серпня 2025 року представник позивача отримав відповідь на адвокатський запит (вих. № 6564 від 06 серпня 2025 року).

Відповідач мотивував свої дії тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №287 від 21 серпня 2024 року позивача було поновлено на військовому обліку.

У зв`язку із відсутністю відповіді на адвокатський запит, 20 листопада 2025 року адвокатом була направлена скарга до щодо незаконного поновлення на військовому обліку до ІНФОРМАЦІЯ_5 з вимогою:

1. Скасувати незаконне поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, здійснене на підставі Наказу №287 від 21.08.2024.

2. Поновити фактичний та юридичний статус «виключений з військового обліку». відповідно до висновку ВЛК № 23/4908;

3. Внести коректні дані до реєстру Оберіг та «Резерв+».

4. Провести службову перевірку щодо незаконних дій посадових осіб

ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте, відповіді на подану скаргу представник позивача не отримав.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 № 389-VIII (надалі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року в Україні оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон № 3543-XII) мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із приписами ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 13 ст. 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.

Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на час виключення позивача з військового обліку, тобто станом на 20.03.24) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які: 3) визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до п.п. 3 та 4 цієї частини, ВОД не вилучається. До ВОД громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, підстава для виключення з військового обліку як «визнання особи непридатною до військової служби» за період з дати виключення позивача з військового обліку (20 березня 2024 року) до прийняття відповідачем спірного наказу, яким позивача поновлено на військовому обліку (21 серпня 2024 року), не змінилась.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на підставі довідки ВЛК від 20 березня 2024 № 23/4908, якою позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного №п/452 були внесені відомості про те, що позивач є непридатним до військової служби та виключений з військового обліку військовозобов`язаних.

Отже, конкретна фактична обставина, з якою закон пов`язує зміну облікового статусу особи, відповідає конкретній правовій підставі для вчинення певної облікової дії. Так, якщо особу визнано непридатною до військової служби, така обставина за своїм правовим змістом є підставою для виключення з військового обліку (постанова Верховного Суду від 09.06.2026 по справі № 320/29761/25).

Разом із цим, як зазначає відповідач в обґрунтування поновлення позивача на військовому обліку, наказом від 21 серпня 2024 року № 287 «Про поновлення на обліку військовозобов`язаних, які визнані ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку з порушенням вимог керівних документів» визнано недійсними висновки ВЛК про визнання непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, складені у період з 14.09.2021 по 10.02.2022, з 22.08.200 по 03.11.2022, з 04.11.2022 по 29.03.2023, з 18.12.2023 по 05.02.2024, у зв`язку із таким визнанням - поновлено позивача (наряду з іншими особами) на обліку військовозобов`язаних та наказано внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Проте, суд звертає увагу, що згідно довідки ВЛК № 23/4908 позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 20.03.2024, тобто вказаний період не охоплюється наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 серпня 2024 року № 287.

У вказаному наказі та у відзиві на позов відповідачем зазначено, що даний наказ було прийнято на виконання вимог до п. 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 27 квітня 2024 року № 262).

За поясненням відповідача, визнання недійсним висновку ВЛК щодо ОСОБА_1 мало місце у зв`язку із відсутністю свідоцтва про хворобу, оформленого за наслідком медичного огляду позивача, та відсутністю книг протоколів ВЛК з питань медичного огляду позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ТЦК та СП для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження медичного огляду затверджується (відповідно) Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Згідно із п.п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (надалі Положення № 402), це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно з абз. 1-7 п. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються ВЛК - штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії [ЛЛК]) приймають постанови.

Відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Згідно із пп. 2.6.1 п. 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК ТЦК; ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Отже, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 є позаштатною постійно діючою ВЛК.

Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 глави І Положення № 402 постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання штатної ВЛК.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно із п. 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Як зазначалось вище, згідно із довідкою ВЛК від 20.03.2024 № 23/4908 за наслідком проведеного медичного огляду ОСОБА_1 був зроблений висновок про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва, відповідно до якого у позивача констатовано наявність наступних діагнозів: залишк. явища перенес. важкої ЗЧМТ (2018р.), субдуральної гематоми з подальшою краніопластикою з формув. кісткового дефекту 8*10 см 0*3 хребта, протрузії с5-с6, клиновидна деформація, міопічний асттитгматизм; на підставі статей 75а,64г, 76в графи ІІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд зауважує, що правильність встановлених 20 березня 2024 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 діагнозів відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: а) на військовослужбовців - у медичну книжку, за необхідності - у довідку ВЛК; в) на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, складається Свідоцтво про хворобу.

Відповідно до п. 22.2 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 Книга протоколів засідань ВЛК ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії.

Один примірник Свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів.

У книгу протоколів, у додатковий примірник експертного документа та в історію хвороби записується дата та зміст постанови штатної ВЛК.

Відповідно до п. 22.3 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду.

Згідно із п. 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

Згідно із п. 22.6 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню: а) у мирний час; б) у воєнний час: на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).

З системного аналізу наведених вище приписів Положення № 402 слідує, що постанова ВЛК при районних ТЦК та СП про непридатність офіцерів запасу (які при цьому є військовозобов`язаними) до військової служби із виключенням із військового обліку має оформлюватися свідоцтвом про хворобу (додаток 11 до Положення № 402), яке підлягає затвердженню ВЛК регіону.

При цьому ВЛК ведеться Книга протоколів засідань, до якої в якості додатку додається примірник Свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК).

Виходячи з наведених приписів, постанова ВЛК про непридатність до військової служби із виключенням із військового обліку, оформлена як свідоцтвом про хворобу (додаток 11 до Положення № 402), так і довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення № 402) є обов`язковими для виконання; зміст постанови про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку заноситься у військовий квиток та облікову картку особи, щодо якої їх прийнято.

Відповідно до п. 1 Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Міністерства оборони України 10 квітня 2017 року № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 травня 2017 року за № 582/30450, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно із п. 2 зазначеного Порядку районні (міські) військові комісаріати видають військові квитки під час призову або прийняття громадян на військову службу, зарахування в запас, зарахування до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров`я, поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження.

Відповідно до п. 1 Положення про ТЦК та СП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (надалі - Положення № 154) ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із п. 8 Положення № 154 завданнями ТЦК та СП є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР, Реєстр) (районні ТЦК та СП),підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення № 154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Згідно із п. 11 Положення № 154 районні ТЦК та СП, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, організовують з визначеною періодичністю проведення медичних оглядів та психологічних обстежень ВЛК військовозобов`язаних і резервістів; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі -Порядок № 1487).

Пунктом 2 Порядку № 1487 встановлено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Згідно із п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) ТЦК та СП, здійснюється відповідно до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно із п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) ТЦК та СП: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Таким чином, постанови ВЛК, оформлені як свідоцтвом про хворобу (додаток 11 до Положення № 402), так і довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення № 402), є обов`язковими для ТЦК та СП, тобто, у випадку прийняття ВЛК постанови про непридатність до військової служби, оформленої зазначеними вище документами, посадові особи ТЦК та СП мають внести відповідні записи про зміст постанови у військовий квиток та облікову картку особи, щодо якої їх прийнято.

При цьому, ані Порядком № 1487, ані Положенням № 154 не передбачено перевірку посадовими особами ТЦК та СП (або військовозобов`язаними чи іншими особами, щодо яких ВЛК прийняті відповідні постанови) дотримання ВЛК порядку прийняття та оформлення прийнятих постанов.

Абзацем 7 п. 12 Положення № 154 (станом на час прийняття відповідачем спірного наказу - 21 серпня 2024 року) встановлено, що керівник ТЦК та СП має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Відповідно до п. 14 Положення № 154 керівник районного ТЦК та СП відповідає за: військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із абз. 7 15 Положення № 154 керівник ТЦК та СП зобов`язаний: організовувати ведення персонально-якісного обліку (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) призовників, військовозобов`язаних та резервістів, обліку транспортних засобів, що підлягають передачі Збройним Силам та іншим військовим формуванням під час мобілізації та у воєнний час.

Відповідно до абз. 18 п. 15 Положення № 154, керівник ТЦК та СП зобов`язаний здійснювати контроль за правомірністю видачі громадянам військово-облікових документів, посвідчень та інших документів.

Разом із цим згідно із абз. 6 - 7 п. 2.1 глави 1 розділу I Положення № 402 постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів;

постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

При цьому вказаним пунктом (абз. 5) встановлено, що постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Пунктом 20.2 глави 2 розділу І Положення № 402 також передбачено, що постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Відповідно до пп. 2.3.1, 2.3.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. ЦВЛК має право, зокрема: розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК)) Збройних Сил України, а згідно із п. 2.4.5 глави 2 розділу І Положення № 402 - ВЛК регіону має право, зокрема: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК (п. 3.4 глави 2 розділу І Положення № 402).

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

Враховуючи наведене, суд встановив, що повноваженнями щодо скасування (відміни) висновків (постанов) ВЛК при районних ТЦК та СП станом на 21 серпня 2024 року наділені виключно відповідні штатні ВЛК (в даному випадку ВЛК регіону або ЦВЛК).

Отже, посадові особи районних ТЦК та СП (в т.ч. керівник) не має повноважень приймати накази про скасування (визнавати недійними) висновків (постанов) відповідних ВЛК.

Згідно із наданими суду матеріалами, відповідачем не ініціювалося питання щодо перегляду (скасування, відміни) постанови (висновків) ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20 березня 2024 року стосовно позивача, оформленої довідкою ВЛК (за формою, наведеної у додатку 4 до Положення № 402), замість цього керівником відповідача було допущено перевищення наданих йому повноважень, шляхом прийняття спірного наказу, яким зазначену постанову (висновки) було вирішено вважати недійсними та (у зв`язку із визнанням їх недійсними) вирішено поновити позивача на військовому обліку.

При цьому, як встановлено судом під час розгляду справи, вказаний наказ взагалі не охоплює період, в якому позивачу була проведена ВЛК (20.03.2024), тобто результати проведення ВЛК ОСОБА_1 виходять за межі дії оспорюваного наказу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ від 21 серпня 2024 року № 287 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині визнання висновків ВЛК про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, а також в частині поновлення позивача на обліку військовозобов`язаних є протиправним.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання спірного наказу протиправним та його скасування підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача внести до ЄДРПВР інформацію відносно позивача про його виключення з військового обліку та про відновлення статусу невійськовозобов`язаного, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до ЄДРПВР.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (надалі - Закон № 1951-VIII) ЄДРПВР - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення ЄДРПВР є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями районних ТЦК та СП є, крім іншого, ведення ЄДРПВР.

Беручи до уваги наведені приписи та висновки суду про протиправність спірного наказу та його скасування, а також керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача і в цій частині - шляхом зобов`язання відповідача виключити з ЄДРПВР відомості про перебування позивача на військовому обліку у статусі військовозобов`язаного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року (заява 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Під час звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, таким чином розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №287 від 21.08.2024 в частині поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 ;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 статус «виключений з військового обліку»;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести оновлені відомості до Реєстру «Оберіг».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.