Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №260/2817/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2817/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Пересоляка Олександра Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Пересоляка Олександра Сергійовича звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою просить: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ); 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) виключити з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), про що зробити відповідний запис в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та військово обліковому документі ОСОБА_1 .

04 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15 червня 2026 року ухвалою суду витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості щодо проходження ОСОБА_1 військово – лікарської комісії та докази, яку слугували підставою для взяття ОСОБА_1 на облік 13 квітня 2026 року.

30 червня 2026 року відповідачем повідомлено суд про неможливість надання витребуваних доказів у зв`язку з їх відсутністю.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 зроблено відмітку у військовому квитку, що ОСОБА_1 взято на військовий облік. Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Резерв+»), сформованого 22 квітня 2026 року, ОСОБА_1 на даний час обліковується як військовозобов`язаний, що прямо суперечить його правовому статусу як особи, виключеної з військового обліку. При цьому, наявний скріншот з цього ж реєстру станом на 29 жовтня 2024 року підтверджує, що на той момент ОСОБА_1 взагалі не перебував на військовому обліку, що свідчить про штучну та безпідставну зміну його статусу в подальшому. При цьому, виключення особи з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» така особа вже не може вважатися військовозобов`язаною, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього Закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, чинне законодавство не містить жодної норми, яка б передбачала можливість повторного взяття на військовий облік особи, виключеної з нього за станом здоров`я. Відсутній також і будь-який правовий механізм, який дозволяв би ІНФОРМАЦІЯ_1 ініціювати чи здійснювати повторне залучення ОСОБА_1 до процедур військового обліку. Також, важливо наголосити, що після виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби, у нього взагалі відсутній будь-який обов`язок проходження військово-лікарської комісії у майбутньому, оскільки такий обов`язок прямо пов`язаний виключно зі статусом особи як призовника або військовозобов`язаного. Отже, сам факт того, що ОСОБА_1 було повторно взято на облік, свідчить не просто про порушення процедури, а про вчинення ІНФОРМАЦІЯ_4 дій поза межами правового поля, без наявності відповідних підстав.

18 травня 2026 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є особою, яка підлягає виключенню з військового обліку за ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, оскільки посилання позивача на те, що ним в 2015 році пройдено військово-лікарську комісію і саме ІНФОРМАЦІЯ_5 повинно бути внесено відповідні дані до в Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є хибними і не ґрунтуються на нормах права. Пунктом 3.8 глави 3 розділу II /Медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період/ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 визначено, що постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд. Відповідно, позивач повинен був протягом строку дії довідки ВЛК для внесення змін до його військово-облікових документів або звернутись до відповідного РТЦК де він перебуває на військовому обліку або стати на облік в іншому ІНФОРМАЦІЯ_5 в установленому законодавством порядку. Так як строк дії довідки ВЛК сплинув, позивач повинен на даний час за місцем перебування на військовому обліку актуалізувати свої дані та перепройти військово лікарську комісію для визначення ступеня придатності.

19 травня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що доводи ІНФОРМАЦІЯ_6 , викладені у відзиві, є внутрішньо суперечливими, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства та фактично спрямовані на виправдання протиправного повторного взяття позивача на військовий облік після його виключення з військового обліку 04 лютого 2015 року у зв`язку з визнанням його непридатним до проходження військової служби і таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично не заперечує ту обставину, що позивач 04 лютого 2015 року був виключений з військового обліку. Натомість відповідач намагається підмінити предмет спору твердженнями про нібито невнесення певних відомостей до реєстрів та про обов`язок позивача повторно звертатися до ТЦК та СП. При цьому відповідачем повністю ігнорується ключова обставина: чинне законодавство України не передбачає процедури повторного взяття на військовий облік особи, яка була виключена з військового обліку за станом здоров`я. Саме ця протиправна дія — повторне взяття ОСОБА_1 на військовий облік 13 квітня 2026 року — є предметом оскарження у даній справі. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 «не є особою, яка підлягає виключенню з військового обліку», є абсурдним та суперечить самим же матеріалам справи, оскільки позивач не «підлягає виключенню», а вже був виключений з військового обліку ще 04 лютого 2015 року. Факт виключення позивача з військового обліку підтверджується долученими до позовної заяви: військовим квитком, даними електронного сервісу «Резерв+» та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1472, відповідно до якої, ОСОБА_1 встановлено діагноз: цукровий діабет, 1 тип, (інсулінозалежний), важка форма вст.. субкомпенсації. Генералізована діабетична мікроангіопатія; непроліферативна діабетична ретинопатія еморагічного ексудативна форма обох очей. ХХН І діабетична нефропатія, мікропротеїнурична ст.. Діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок. Діабетична полінейропатія н/кінцівок з больовим синдромом. Артеріальна гіпертензія. Таким чином, твердження ІНФОРМАЦІЯ_6 про нібито невнесення відомостей до реєстрів спростовуються самими ж доказами у справі. Більше того, відповідач фактично намагається перекласти наслідки власної можливої недбалості або технічних помилок при веденні обліку на позивача, що є неприпустимим. Якщо навіть припустити, що певні відомості не були внесені належним чином посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 у 2015 році, це жодним чином не створює правових підстав для повторного взяття особи на військовий облік через понад десять років після її виключення. Також безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач нібито «повинен був протягом строку дії довідки ВЛК звернутись до ТЦК та СП для внесення змін до військово-облікових документів». По-перше, відповідач не зазначає, який саме «строк дії» довідки ВЛК він має на увазі, не наводить жодної конкретної норми права та не подає жодного доказу спливу такого строку. По-друге, позивача 04 лютого 2015 року було визнано непридатним та виключено з військового обліку, а тому твердження про «строк дії» відповідної довідки ВЛК є маніпулятивним та вирваним із контексту нормативного регулювання. По-третє, усі необхідні зміни до військово-облікових документів були внесені ще 04 лютого 2015 року, що підтверджується як військово-обліковими документами позивача, так і даними з додатку «Резерв+». Отже, твердження ІНФОРМАЦІЯ_6 про нібито невиконання позивачем обов`язку щодо внесення змін до військово-облікових даних не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 04 лютого 2015 року ОСОБА_1 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі статті 13а, 23в, 26в (цукровий діабет І), відповідно до відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 27 січня 1997 року, (а.с. 9-11).

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 27 січня 1997 року, (а.с. 9-11).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо взяття на облік у квітня 2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей.

Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію,» та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення № 402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення № 402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: Непридатний до військової служби.

Судом встановлено, що 04 лютого 2015 року ОСОБА_1 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі статті 13а, 23в, 26в (цукровий діабет І), відповідно до відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 27 січня 1997 року, (а.с. 9-11).

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем військово – лікарської комісії, а саме 04 лютого 2015 року), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Отже, підстава визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як визнані непридатними до військової служби.

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військово-зобов`язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідачі проігнорували ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, відповідач зобов`язаний був вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_5 суду не надано.

Доказів скасування рішення, яким позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, його перегляду, чи відміни суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На думку суду питання мобілізації є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача та повернення їх до попереднього стану позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття 13 квітня 2026 року на військовий облік ОСОБА_1 та з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 .

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 зробити відповідний запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та у військово-обліковому документі ОСОБА_1 є передчасною.

Так, внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до військово-облікового документа є наслідком виконання рішення про виключення особи з військового обліку та здійснюється суб`єктом владних повноважень у порядку, визначеному чинним законодавством. На момент вирішення спору відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили ухилятиметься від виконання покладених на нього обов`язків щодо внесення відповідних відомостей до реєстру та оформлення військово-облікових документів.

За таких обставин заявлена позовна вимога спрямована на зобов`язання відповідача вчинити дії, обов`язок щодо яких виникатиме лише після виконання рішення суду про виключення позивача з військового обліку, а тому є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 28 квітня 2026 року № 9264-9845-4588-8147, (а.с. 5).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Пересоляка Олександра Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття 13 квітня 2026 року на військовий облік ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляду сплаченого судового збору в розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

5. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 липня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль