Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №260/3601/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3601/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі адвоката Морозова Вадима Юрійовича (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг , вул. Володимира Великого, 14а, офіс 104) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Морозова Вадима Юрійовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу у зв`язку з мобілізацією та похідний наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зі списків особового складу військової частини, та з єдиного державного реєстру військовослужбовців.

01 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 травня 2026 року його було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 призваний на військову службу 21.09.2005 року, прийняв присягу 08.10.2005 року у військовій частині НОМЕР_5 . 23.03.2006 року медичною комісією при 10 ВЛК ВМС України визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 55-б розкладу хвороб. Відповідно до ст. 55 б з помірним порушенням функцій - придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Того ж дня, а саме, 11.05.2026 ОСОБА_1 відправлено до навчального центру, який розташований у АДРЕСА_2 ( НОМЕР_6 механізований батальйон, військова частина НОМЕР_2 ), однак, телефон забрали, та він не мав змоги зв`язатись і повідомити про своє місцезнаходження. Також, повідомляє, що має довідку ВЛК, якою встановлено, що у нього також наявне хронічне захворювання, а саме, хронічний гепатит С, неповна ремісія, Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. Однак, при проведенні ВЛК скарги та діагнози враховані не були. Просить звернути увагу, що йому не було надано можливості пройти ВЛК в повному обсязі, в результаті чого, його визнано повністю придатним до військової служби безпідставно. Відповідно до п. 2.4.6. положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України яке затверджено Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. З огляду не це, ОСОБА_1 мобілізовано шляхом застосування сили і примусу. Звертає увагу суду, що у нього наявні проблеми зі здоров`ям, а саме: підвищений тиск та поганий зір. При проведенні ВЛК він скаржився на погане самопочуття та просив направити в лікарню, однак, його прохання не були враховані. Також, зазначає, що з копією ВЛК його не ознайомлено, повісток про виклик до ТЦК, сповіщень надіслано не було, ніяких порушень він не вчиняв. Відповідно до Наказу МОУ № 402, у разі неможливості встановити ступінь придатності на місці (через гострі скарги чи відсутність медичних документів), лікарі ВЛК зобов`язані направити особу на амбулаторне або стаціонарне обстеження у цивільний заклад охорони здоров`я. Ігнорування скарг є прямим порушенням процедури медичного огляду.

04 червня 2026 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що питання наявності чи відсутності захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. У межах повноважень військова частина НОМЕР_2 , на підставі наказу від 11.05.2026 №137 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак, протиправних дій військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування позивача до списків особового складу - немає. Командир військової частини не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже він отримав усі передбачені чинним законодавством документи (іменні списки) та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу. Військова частина НОМЕР_2 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки.

05 червня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що у своєму відзиві Військова частина НОМЕР_2 намагається повністю зняти з себе відповідальність за незаконне перебування ОСОБА_1 у списках її особового складу, стверджуючи, що командир діяв автоматично — на підставі іменних списків від ТЦК та СП, і «виходив з презумпції належного виконання цим органом обов`язку». Відповідач 2 вказує, що командир нібито «не мав права не зарахувати позивача». Така правова позиція є грубим ігноруванням базових засад адміністративного права. Позивач наголошує, що призов за мобілізацією та подальше зарахування до списків особового складу військової частини — це єдиний, нерозривний адміністративний процес, де кожен наступний етап обумовлений законністю попереднього. Ухвалюючи рішення про скасування індивідуального акту, який став підставою для виникнення триваючих правовідносин (у даному випадку — проходження військової служби), суд здійснює правову констатацію того, що держава в особі її органів вступила у відносини з громадянином незаконно. Якщо суд визнає протиправним та скасує наказ командира військової частини № 137 від 11.05.2026, це анулює юридичну підставу перебування Позивача на службі з моменту видання такого наказу. Це єдина законна передумова для виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу. Твердження Відповідача, що законами не передбачено «звільнення шляхом скасування наказу», є спробою підмінити поняття: Позивач просить не про «звільнення» у розумінні ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а про відновлення становища, яке існувало до порушення права, через скасування незаконного розпорядчого акту суб`єкта владних повноважень.

17 червня 2026 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що станом на момент доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач перебував у розшуку як військовозобов`язаний, який порушив правила військового обліку. Таким чином, твердження позивача про відсутність порушень правил військового обліку та відсутність підстав для його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки спростовуються наявними доказами. Крім того, доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 було належним чином оформлено довідкою про доставку особи. При цьому, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що дії працівників поліції чи посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки були визнані протиправними у встановленому законом порядку. Посилання позивача на наявність службового розслідування в органах Національної поліції не є доказом незаконності дій посадових осіб, оскільки сам факт проведення службового розслідування не свідчить про встановлення будь-яких порушень та не підтверджує викладені у позові обставини. Позивач посилається на незаконність проведення військово лікарської експертизи та наявність у нього захворювань, які, на його думку, виключали можливість призову на військову службу. Такі доводи є безпідставними. Позивачем було пройдено військово-лікарську комісію у встановленому законодавством порядку. За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією було прийнято відповідну постанову та оформлено довідку військово-лікарської комісії, яка на момент призову була чинною та не скасованою. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, саме військово-лікарські комісії є спеціально уповноваженими органами щодо визначення ступеня придатності громадян до військової служби. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати медичні діагнози чи переоцінювати медичні висновки військово-лікарських комісій.

22 червня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що за результатами службового розслідування, призначеного на підставі наказу УПП в Закарпатській області ДПП «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 15.05.2026 року №13, за фактом неправомірних дій щодо Позивача, до заступника командира взводу №1 роти тактико-оперативного реагування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та інспектора взводу №1 роти тактико-оперативного реагування УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 вжито заходів дисциплінарного впливу. Притягнення вказаних посадових осіб поліції до дисциплінарної відповідальності за результатами офіційного розслідування є прямим, належним та незаперечним доказом протиправності дій щодо затримання Позивача та примусового доставлення його до ТЦК та СП. Відтак, усі подальші дії Відповідача 1, вчинені внаслідок цього незаконного затримання (в тому числі й примусове направлення на ВЛК), відбулися з грубим порушенням встановленої законом процедури, що відповідно до принципів адміністративного судочинства тягне за собою визнання протиправними та скасування усіх похідних рішень, прийнятих на підставі таких незаконних дій. Проте, Відповідач 1 свідомо ігнорує той факт, що чинне законодавство України не наділяє службових осіб ТЦК та СП повноваженнями здійснювати затримання та примусове переміщення громадян. Відповідно до ст. 262 КУпАП, виключно органи Національної поліції мають право на адміністративне затримання, і лише за умов дотримання чіткої процедури (складання протоколу затримання із обов`язковим повідомленням центрів безоплатної правової допомоги). Сам по собі факт «перебування в базах даних» чи наявність внутрішньої «довідки про доставку» ТЦК не легалізує фактичне викрадення людини та утримання її проти волі. Жодних законних підстав для обмеження свободи Позивача Відповідачем 1 надано не було, що свідчить про перевищення службових повноважень. Позивач не просить суд встановлювати діагноз, а звертає увагу на абсолютне недотримання процедури проведення медичного огляду, що є безпосереднім предметом судового контролю. Огляд Позивача було проведено формально, за лічені хвилини, без здійснення обов`язкових лабораторних та інструментальних досліджень (аналізи крові, сечі, ЕКГ, флюорографія), які передбачені Положенням № 402. Більше того, Відповідачем 1 проігноровано надані медичні документи Позивача, які свідчать про наявність важких хронічних захворювань. Посилання на те, що «свідоцтво про хворобу 2006 року не є належним доказом», є маніпулятивним, оскільки наявність встановленого раніше діагнозу зобов`язувала ВЛК призначити дообстеження у профільних спеціалістів, чого зроблено не було. Проведення ВЛК в умовах психологічного тиску та позбавлення волі нівелює будь-яку легітимність її висновку.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 10 травня 2026 року Позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при обласному тимчасовому мобілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано здоровим ОСОБА_1 , відповідно до довідки ВЛК від 10 травня 2026 року № 2026-0510-2151-3911-7, (а.с. 71).

11 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 наказом № М2720 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_7 , (а.с. 71, зворот).

11 травня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_8 (по стройовій частині) № 137 ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час загальної мобілізації на особливий період відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, які прибули з вказаних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для проходження фахової та базової загальновійськової підготовки з 11 травня 2026 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС), вважати такими, що з 11 травня 2026 року справи та посаду прийняли і приступили до виконання службових обов`язків за посадою, (а.с. 46).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Як встановлено частиною 3 статті 1 даного Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами 5 - 7 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

У відповідності до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

За частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, який Військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби, а саме 10 травня 2026 року позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при обласному тимчасовому мобілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано здоровим ОСОБА_1 , відповідно до довідки ВЛК від 10 травня 2026 року № 2026-0510-2151-3911-7, (а.с. 71).

Щодо доводів позивача, що йму не надано було можливості пройти ВЛК в повному обсязі, в результаті чого його було визнано придатним до військової служби, то суд звертає увагу, що Положення про військово-лікарську експертизу передбачає спеціальний механізм перегляду постанов ВЛК, де позивач мав спочатку звернутися зі скаргою до ВЛК вищого рівня, а вже після проходження цієї процедури, за наявності відповідного рішення, оскаржувати його в суді.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом МОУ 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.

Позивач не надав доказів звернення до ВЛК вищого рівня щодо перегляду висновку від 10 травня 2026 року. Недотримання передбаченої Положенням № 402 процедури перегляду постанови ВЛК є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 лютого 2025 року у справах № 600/3273/22-а та № 240/13173/22.

Крім того, суд не вправі самостійно оцінювати правильність медичних висновків ВЛК чи визначати придатність особи до військової служби.

Предметом судового контролю є насамперед дотримання процедури прийняття рішення. Натомість встановлення діагнозу, визначення ступеня придатності до військової служби та застосування Розкладу хвороб належать до повноважень військово-лікарських комісій, а не суду .

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою для проходження військової служби до військової частини, оскільки це є його конституційним обов`язком, а відтак наказ від 11 травня 2026 року № М2720 в частині призову ОСОБА_1 не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 , судом встановлено наступне.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону №2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1- 2, 4-5 Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються: 1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час; 2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ). Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби. Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Якщо військовослужбовці вибувають у складі команди, то їхні особові справи, обліково-послужні картки (в залежності від категорії обліку таких осіб) можуть бути видані в опечатаному пакеті під підпис старшому команди. Про видачу пакетів з особовими справами та рештою облікових документів робиться відмітка в приписах (поіменних списках команд).

Під час переміщення військовослужбовців до військових частин, які беруть участь у бойових діях, їхні особові справи, послужні та обліково-послужні картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, в яких ведеться персональний облік цих військовослужбовців. У разі постійного розташування служби персоналу штабу військової частини, яка бере участь у бойових діях, у районі відновлення або в місці евакуації (постійне місце дислокації військової частини знаходиться поза межами ведення бойових дій), перші примірники особових справ та обліково-послужні картки військовослужбовців (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) направляються до місця розташування служби персоналу штабу військової частини, до якої їх було переміщено. Другі примірники особових справ осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд встановив, що 11 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 наказом № М2720 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_7 , (а.с. 71, зворот).

11 травня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_8 (по стройовій частині) № 137 ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час загальної мобілізації на особливий період відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, які прибули з вказаних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для проходження фахової та базової загальновійськової підготовки з 11 травня 2026 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС), вважати такими, що з 11 травня 2026 року справи та посаду прийняли і приступили до виконання службових обов`язків за посадою, (а.с. 46).

Командир Військової частини НОМЕР_8 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира військової частини в частині зарахування до особового складу військової частини є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, доводи позивача про незаконність наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного наказу слід відмовити.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, та з єдиного державного реєстру військовослужбовців, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, з 11 травня 2026 року (день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».

Згідно з пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.

Суд звертає увагу, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.

Враховуючи вищенаведене, відповідна позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі адвоката Морозова Вадима Юрійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 липня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль