Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №160/9401/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/9401/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Морозова Вадима Юрійовича до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.04.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Морозова Вадима Юрійовича до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача з урахуванням уточненого адміністративного позову на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2026 року просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 06.03.2026 року “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період” в частині призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- скасувати похідний наказ військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), до особового складу військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зі списків особового складу військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 );

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був мобілізований шляхом застосування сили і примусу, в результаті чого був призваний на військову службу. ОСОБА_1 , було призвано для проходження військової служби по мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації. Представник позивача вказує, що на момент примусової мобілізації, ОСОБА_1 , не мав порушень правил військового обліку та не перебував у розшуку. Також на момент примусової мобілізації у ОСОБА_1 були наявні проблеми зі здоров`ям, а саме: хронічний гастродуоденіт. Представник позивача звертає увагу суду на можливість визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби, оскільки охорона прямо передбачена наказом Міністерства оборони України “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”. ОСОБА_1 не було надано можливості пройти ВЛК в повному обсязі, в результаті чого, позивача визнали повністю придатним до військової служби безпідставно. Відповідач фактично своїми діями спонукав позивача до проходження військово-лікарської комісії, що суперечить ст. 19 Конституції України. Представник позивача вважає, що позивача мобілізовано шляхом застосування сили і примусу, оскільки, ОСОБА_1 має право на відстрочку. ОСОБА_1 було вручено направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у Збройних Силах України відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МО від 14.08.2008 року №402 (далі Положення) та не запропоновано пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби військово-лікарською комісією. За результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією зроблено висновок, що позивач придатний до військової служби, про що видано постанову. Проте, копію постанови позивачу не було вручено та не надано на огляд. Військово-лікарською комісією допущено формальну процедуру медичного огляду. Представником позивача адвокатом Морозовим В.Ю., було надіслано адвокатський запит 30.03.2026 року до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив надати наступну інформацію: 1. Надати інформацію щодо правової підстави затримання (наказ, витяг з наказу, протокол адміністративного затримання, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 , працівниками ТЦК та СП; 2. Надати інформацію чи було на момент доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , наявні будь-які відомості про “Порушення правил військового обліку”; 3. Надати копію повістки та направлення на ВЛК, якщо такі складалися; 4. Надати інформацію з приводу того, чи проходив ОСОБА_1 , військово-лікарську комісію, в разі її проходження – просив надати висновок ВЛК з проходженням усіх шести лікарів, у разі відмови від ВЛК – надати розписку про відмову (для всіх отримувачів); 5. Просив надати копію військово-облікових документів мого клієнта (для військової частини НОМЕР_1 ); 6. Просив надати інформацію чи було складено відносно його клієнта, ОСОБА_1 , протокол чи постанова про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, у випадку складення протоколу/постанови – просив надати копію даного документа; 7. Надати наказ про мобілізацію та/або мобілізаційне розпорядження, або витяг з наказу; 8. Просив надати копію протоколу адміністративного затримання ОСОБА_1 ; 9. Надати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування, ОСОБА_1 , до особового складу військової частини НОМЕР_1 (для військової частини НОМЕР_5 ); 10. Просив надати інформацію чи було враховано захворювання клієнта ОСОБА_1 30.03.2026 року (знімок екрану) було направлено адвокатський запит від 30.03.2026 року за допомогою електронної пошти 30.03.2026 року додається) представник адвокат Морозов В.Ю., отримав відповідь від Начальника штабу –заступника командира військової частини НОМЕР_1 якій в якій було зазначено, що інформація про гр. ОСОБА_1 є конференційною та не буде надана на означений адвокатський запит. Також було отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 про, те, що 06.03.2026 poкy ОСОБА_1 був призваний згідно письмового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Відповіді на адвокатський запит поданий 30.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 не було надано. ОСОБА_1 , категорично не погоджується із наказом про призов від 06.03.2025 р. Вказане послугувало підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом. ОСОБА_1 , вважає, що наказ відповідача від 06.03.2026 року є протиправним та належить до скасування. Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2026 року є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача. Оскільки, саме довідка ВЛК є офіційним підтвердженням висновку про стан здоров`я особи та її придатність або непридатність до військової служби, тому така довідка видається лише за результатами проходження військово-лікарської комісії, яка складається з лікарів різних спеціальностей. Рішення комісії заноситься до актів, після чого оформляється довідка ВЛК, яка передається до ТЦК або вручається особі на руки. Відносно ОСОБА_1 , як позивача медичний огляд проведено ВЛК 06.03.2026 року. Крім того, повний пакет супровідних документів історії хвороби, результати обстежень, висновки вузьких спеціалістів відсутній. Враховуючи те, що довідка ВЛК це не просто формальність, а документ, який має юридичну силу, довідка ВЛК має бути завірена печаткою військово-лікарської комісії, містити повні реквізити установи, дату, номер протоколу та підписи членів комісії. В даному випадку, враховуючи, що медичний огляд не може бути проведений без аналізів та інших інструментальних маніпуляцій, щоб встановити об`єктивний ступінь придатності людини до військової служби, такий медичний огляд не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу і фактично йому суперечить. Відповідно до норм чинного законодавства, підстави для зняття з військового обліку включають тимчасові обставини, такі як переїзд, навчання у військових закладах, або зарахування до ЗСУ. В один і той самий день, 06.03.2026 року, “ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 ” було проведено медичний огляд ВЛК позивача та відправлено до військової частини. Крім того, повний пакет супровідних документів історії хвороби, результати обстежень, висновки вузьких спеціалістів відсутній. Враховуючи те, що довідка ВЛК це не просто формальність, а документ, який має юридичну силу, довідка ВЛК має бути завірена печаткою військово-лікарської комісії, містити повні реквізити установи, дату, номер протоколу та підписи членів комісії. В даному випадку, враховуючи, що медичний огляд не може бути проведений без аналізів та інших інструментальних маніпуляцій, щоб встановити об`єктивний ступінь придатності людини до військової служби, такий медичний огляд не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу і фактично йому суперечить. Відповідно до норм чинного законодавства, підстави для зняття з військового обліку включають тимчасові обставини, такі як переїзд, навчання у військових закладах, або зарахування до ЗСУ. В один і той самий день, 06.03.2026 року, “ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 ” було проведено медичний огляд ВЛК позивача та відправлено до військової частини НОМЕР_1 . Представник позивача вважає, що представники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування. Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають лише працівники поліції. Військовослужбовці, які здійснюють оповіщення військовозобов`язаних, такого права не мають. Працівники ТЦК можуть ініціювати затримання лише в разі, коли людина перебуває в розшуку за ігнорування повісток, але фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція. Будь-яке самостійне затримання представниками ТЦК є незаконним. Отже, затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у ст. 262 КУпАП. До цього переліку центри комплектування не віднесено. На думку представника позивача, можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі. Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону. Так, хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . При цьому, чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року зазначена вище справа розподілена та 15.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: позовної заяви із доказами її направлення іншим учасникам справи (ч. 2 ст. 161 КАС України), у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України та вірним найменуванням відповідачів (відповідача).

Копія вказаної ухвали була 17.04.2026 року 18:24 доставлена до електронного кабінету Павлюка О.І.

29.04.2026 року від представника позивача Морозова Вадима Юрійовича до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли сформовані 28.04.2026 року через систему “Електронний суд” звіт представника військової частини НОМЕР_6 заява про усунення недоліків та уточнений адміністративний позов.

У заяві про усунення недоліків представник позивача вказував, що позивач, не отримував ухвалу від 17.04.2026 року про залишення заяви у справі №160/9401/26 без руху, ні поштою, ні електронною поштою, ні іншими засобами зв`язку. Про наявність такої ухвали позивач дізнався тільки 27.04.2026 року шляхом отримання інформації від свого представника адвоката Морозова Вадима Юрійовича. Представник позивача вказує, що на момент прийняття ухвали знаходився у Військовому медичному клінічному центрі Північного регіону у м. Харків з негоспітальною двобічною полісегментарною пневмонією, гострим пошкодженням нирок та з ним був відсутній зв`язок через погане самопочуття, в подальшому було переведено до Головного військового госпіталю клінічного МОУ. Представник адвокат Морозов В. Ю., зміг зв`язатися тільки коли позивачу стало погано. В ухвалі про залишення заяви без руху по справі 160/9401/26 було надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду, а саме тому прошу відраховувати п`ятиденний строк на усунення недоліків саме з 27.04.2026 року, оскільки в позивача, відсутній електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, та позивач не отримував дану ухвалу за допомогою АТ “УКРПОШТИ”.

Відтак, представник позивача просив суд: 1. Поновити строки на подання заяви про усунення недоліків. 2. Відкрити спрощене провадження по справі №160/9401/26. 3. Прийняти та розглянути уточнену позовну заяву.

Таким чином суд суддя вважав за необхідне, задовольнити клопотання представника позивача та поновити строки на подання заяви про усунення недоліків.

Відтак, в установлений ухвалою суду від 17.04.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

04.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. У задоволенні клопотання представника позивача Морозова Вадима Юрійовича про проведення усіх судових засідань, призначені по даній справі з в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку "Електронний суд" відмовлено. Клопотання представника позивача Морозова Вадима Юрійовича про витребування доказів задоволено. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: наказу командира військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в частині зарахування, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.03.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та копію довідки ВЛК від 06.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); копію повістки про направлення на ВЛК ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ); копію повістки про направлення до військової частини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); копію протоколу адміністративне затримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); правову підставу затримання (наказ, витяг з наказу, протокол адміністративного затримання, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 працівниками ТЦК та СП; наданням інформації чи було на момент доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) наявні будь-які відомості про “Порушення правил військового обліку. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 та військову частину НОМЕР_1 подати суду: визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” та актуальні на час подання відомості щодо відомості щодо керівника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 ), відповідального за виконання вимог даної ухвали суду, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 29.05.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_6 та військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

11.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.03.2026 №874 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» прийнято на підставі та у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Відповідач-1 зазначив, що позивач, ОСОБА_1 , 1993 року народження, перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний та відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не має оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої статтею 23 Закону України №3543-XII. Крім того, у відзиві вказано, що 16.12.2025 року позивачу було направлено повістку засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим відправленням №5958364 з викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 01.01.2026 року о 14:00 год. для уточнення облікових даних, однак 01.01.2026 року позивач до ТЦК та СП не з`явився, про причини неявки не повідомив. Відповідач-1 зазначив, що у зв`язку з неявкою позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідні відомості були внесені до інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» та сформовано електронне звернення до Національної поліції України щодо розшуку та доставлення військовозобов`язаного. Також у відзиві зазначено, що 04.03.2026 року позивачу було вручено направлення №6756587 на проходження військово-лікарської комісії, однак позивач від проходження медичного огляду відмовився, що підтверджується актом відмови від 04.03.2026 року, складеним уповноваженими посадовими особами ТЦК та СП. Окремо відповідач-1 вказав, що за результатами організації медичного огляду військово-лікарською комісією 04.03.2026 року позивача було визнано придатним до військової служби, про що видано довідку ВЛК №2026-0304-1334-1911-7. Відповідач-1 також наголосив, що позивач не скористався правом на подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 58 Постанови КМУ №560, а також у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про наявність у нього оформленої відстрочки. Таким чином, на думку відповідача-1, сукупність наведених обставин - перебування позивача на військовому обліку (1993 р.н.), відсутність відстрочки, неявка за повісткою від 16.12.2025 №5958364 на 01.01.2026, а також висновок ВЛК від 04.03.2026 №2026-0304-1334-1911-7 - свідчить про наявність усіх передбачених законом підстав для видання наказу №874 від 06.03.2026 про призов позивача на військову службу під час мобілізації. Відповідач-1 вважає, що дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а доводи позивача є припущеннями та не підтверджені належними та допустимими доказами.

13.05.2026 року від представника позивача Морозова Вадима Юрійовича до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є такими, що не спростовують позовних вимог, ґрунтуються на припущеннях та суперечливих твердженнях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, представник позивача наголосив, що відповідач не довів належного та своєчасного вручення повістки №5958364 від 16.12.2025 року, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного отримання позивачем зазначеної повістки, зокрема повідомлення про вручення з підписом адресата або інших належних доказів, які б підтверджували обізнаність позивача про виклик до ТЦК та СП. Крім того, у відповіді на відзив зазначено, що доводи відповідача щодо неявки позивача 01.01.2026 року не можуть бути прийняті судом як належна підстава для висновку про порушення правил військового обліку, оскільки виклик було призначено на офіційний святковий день, що, на думку представника позивача, свідчить про порушення принципів розумності, добросовісності та пропорційності дій суб`єкта владних повноважень, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Також представник позивача звернув увагу суду на суперечливість позиції відповідача щодо проходження військово-лікарської комісії, оскільки у відзиві одночасно містяться взаємовиключні твердження про відмову позивача від проходження ВЛК та про фактичне проходження ним ВЛК із винесенням висновку про придатність до військової служби, що, на думку представника, ставить під сумнів достовірність викладених обставин та належність доказів. Окремо представник позивача зазначив, що відповідач не надав повного та належного висновку військово-лікарської комісії із відображенням усіх етапів медичного огляду та участі профільних спеціалістів, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом МОУ №402, що унеможливлює перевірку законності та обґрунтованості висновку про придатність позивача до військової служби. Крім того, у відповіді на відзив наголошено, що встановлений 29.04.2026 року у спеціалізованому медичному закладі діагноз позивача щодо наявності шизоїдного розладу особистості (F60.1 за МКХ-10) є істотним доказом, який свідчить про можливу невідповідність висновку ВЛК фактичному стану здоров`я позивача та потребує додаткової перевірки шляхом призначення судово-медичної (психіатричної) експертизи. Таким чином, представник позивача просить суд критично оцінити доводи відповідача, врахувати наявні суперечності у його позиції та прийняти рішення відповідно до вимог закону, з урахуванням принципів верховенства права, змагальності сторін та обов`язку доказування правомірності дій суб`єкта владних повноважень, покладеного на відповідача.

18.05.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині, яка стосується скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та його подальшого виключення зі списків особового складу, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки військова частина не здійснювала дій щодо організації призову позивача та не приймала рішення про його направлення на військову службу, які відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, віднесені до виключної компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Також відповідач-2 наголосив, що спірні правовідносини в частині проходження та подальшого перебування позивача на військовій службі виникли після його зарахування до списків особового складу військової частини, а тому регулюються виключно положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII, зокрема частиною четвертою статті 26 цього Закону, відповідно до якої звільнення з військової служби є єдиною передбаченою законом підставою для виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Відповідач-2 зазначив, що позивачем не наведено та не підтверджено належними доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби, а саме підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Окремо у відзиві зазначено, що станом на дату його подання до військової частини не надходили рапорти позивача про звільнення з військової служби та документи, які б підтверджували наявність відповідних підстав для такого звільнення. Таким чином, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, що стосується скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання виключити його зі списків особового складу військової частини.

26.05.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що доводи Військової частини НОМЕР_1 , викладені у відзиві, не спростовують позовних вимог та ґрунтуються на формальному тлумаченні норм права без урахування фактичних обставин справи та принципів ефективного судового захисту. Зокрема, представник позивача наголосив, що позиція відповідача-2 про відсутність у нього повноважень щодо перевірки законності призову не може бути підставою для уникнення правової відповідальності за подальше зарахування особи до списків особового складу, оскільки саме військова частина реалізує наслідки відповідного адміністративного акта - наказу про призов - шляхом видання власного наказу про зарахування. У відповіді на відзив також зазначено, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу є юридично похідним актом від рішення про призов, а тому у випадку встановлення судом протиправності первинного рішення ТЦК та СП він не може зберігати чинність як самостійний правовий акт, що породжує правові наслідки для позивача. Окремо представник позивача звернув увагу суду на те, що формальне посилання Відповідача-2 на відсутність рапортів про звільнення не враховує предмет спору, оскільки позовні вимоги спрямовані не на звільнення з військової служби у порядку статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а на перевірку законності первинного акта призову та похідного наказу про зарахування до списків особового складу. Крім того, представник позивача зазначив, що в матеріалах справи наявні медичні документи, які свідчать про істотні порушення при визначенні придатності позивача до військової служби, а також про наявність у нього захворювань, які вимагали поглибленого психіатричного обстеження відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом МО України №402, чого фактично здійснено не було. Також наголошено, що позивач вживав заходів для повідомлення військової частини про стан здоров`я та необхідність повторного ВЛК, зокрема шляхом направлення рапорту та подальшого лікування у військово-медичних закладах, що, на думку представника, підтверджує добросовісну поведінку позивача та спростовує доводи відповідача щодо відсутності будь-яких підстав для перегляду його придатності до військової служби. Таким чином, представник позивача просить суд критично оцінити доводи Військової частини НОМЕР_1 , врахувати сукупність наданих доказів та ухвалити рішення відповідно до принципів законності, обґрунтованості та ефективного судового захисту, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

28.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідачем-1 зазначено, що на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №160/9401/26 надано уточнену інформацію щодо посадових осіб, відповідальних за організацію та здійснення заходів військового обліку і мобілізації, зокрема щодо начальника територіального центру та уповноваженої посадової особи з правової роботи. Відповідач-1 додатково повідомив, що зазначені посадові особи діяли у межах наданих їм службових повноважень відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних актів, а організація заходів щодо оповіщення, виклику та подальшого направлення осіб, які перебувають на військовому обліку, здійснювалась у порядку, визначеному Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024. Також у додаткових поясненнях зазначено, що будь-яких порушень процедури оповіщення та виклику позивача, а також порушень вимог щодо направлення матеріалів до військово-лікарської комісії та прийняття рішень про придатність до військової служби, відповідачем-1 не допущено, а дії територіального центру були спрямовані виключно на виконання вимог законодавства про військовий обов`язок і мобілізаційну підготовку. Крім того, відповідач-1 наголосив, що надані до суду відомості мають на меті підтвердити належне здійснення службових повноважень та правомірність дій посадових осіб у межах спірних правовідносин, а також спростувати доводи позивача щодо протиправності рішень та дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, відповідач-1 просив суд врахувати подані додаткові пояснення як такі, що підтверджують законність його дій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

25.06.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/9401/26 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому представник позивача зазначив, що в ході розгляду справи виникла необхідність у поданні та долученні до матеріалів справи додаткових письмових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті. Зокрема, представником позивача подано копії документів, що підтверджують стан здоров`я позивача та проходження ним військово-лікарської комісії у подальший період, а саме: протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 13.06.2026 року №2026-0613-1134-2121-0, свідоцтво про хворобу від 11.06.2026 року №2026-0611-1536-2460-3, а також копію рапорту позивача про звільнення з військової служби. У клопотанні представник позивача зазначив, що вказані документи підтверджують істотне погіршення стану здоров`я позивача після первинного призову та фактичну наявність медичних підстав, які відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008 року, можуть бути підставою для перегляду висновку про придатність до військової служби та вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я. Представник позивача також звернув увагу суду, що рапорт про звільнення разом із доданими до нього медичними документами був направлений до відповідного військового органу, однак належного реагування на нього не отримано, що свідчить про бездіяльність суб`єкта владних повноважень у частині розгляду звернення військовослужбовця. Крім того, у клопотанні зазначено, що подані документи мають значення для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо реального стану здоров`я позивача на момент перебування у військовій частині, а також підтверджують доводи позову про порушення порядку проходження військово-лікарської комісії та подальшого утримання позивача у військовій службі без належних правових підстав. На підставі викладеного представник позивача просить суд долучити зазначені письмові докази до матеріалів справи №160/9401/26 та врахувати їх при ухваленні судового рішення по суті спору.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у межах проведення заходів загальної мобілізації було призвано на військову службу, у зв`язку з чим останній набув статусу військовослужбовця та був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

04.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_8 ) видано направлення № 6756587, відповідно до якого позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , направлено до військово-лікарської комісії для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно з указаним направленням, позивача було скеровано для проходження військово-лікарської комісії при комісії, що функціонувала на базі Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 66. Початок медичного огляду визначено 04.03.2026 року.

У направленні №6756587 від 04.03.2026 року також зазначено мету проведення військово-лікарської експертизи - визначення придатності позивача до проходження військової служби у підрозділах підвищеної бойової готовності, зокрема у Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті та підрозділах спеціального призначення, що свідчить про проведення розширеного медичного відбору в межах мобілізаційних заходів.

Того ж дня, 04.03.2026 року під час здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_9 складено документ за формою, передбаченою Додатком 2 до Порядку, яким зафіксовано факт відмови позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з указаним документом, повістка була сформована та доведена до відома позивача 04.03.2026 року з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_10 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а також проходження відповідних психологічних тестів, що є складовими етапами процедури військово-лікарської експертизи та мобілізаційних заходів.

У документі також зафіксовано, що позивач відмовився від отримання повістки, про що складено відповідний акт у присутності посадових осіб, які здійснювали оповіщення, із зазначенням дати та часу оформлення - 04.03.2026 року, орієнтовно о 13:00 годині.

Також, 04.03.2026 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у межах проходження військово-лікарської експертизи був направлений до позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 , де в той же день – 04.03.2026 року - проведено його медичний огляд.

За результатами проведеного медичного огляду 04.03.2026 року складено довідку військово-лікарської комісії №2026-0304-1334-1911-7, відповідно до якої встановлено, що позивач є придатним до військової служби, у тому числі до проходження служби в підрозділах підвищеної бойової готовності, зокрема у Десантно-штурмових військах, на надводних кораблях, у морській піхоті, а також у підрозділах спеціального призначення.

Зазначеною довідкою також зафіксовано, що медичний огляд проведено позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 04.03.2026 року, а за результатами огляду встановлено діагноз за кодом Z02.3 - «здоровий», без виявлення захворювань, які б обмежували придатність до військової служби.

06.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ № 874 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким, зокрема, ОСОБА_1 включено до поіменного списку військовозобов`язаних, що підлягають призову, та визначено його направлення до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації.

Також, 06.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами розгляду складено постанову №407/26 про закриття справи про адміністративне правопорушення, винесену в приміщенні ТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту постанови вбачається, що 16.12.2025 року на адресу військовозобов`язаного ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» було направлено повістку №5958364 про необхідність прибуття 01.01.2026 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного є, зокрема, інформація поштового оператора про вручення повістки, відмову від її отримання або відсутність особи за адресою проживання.

У зв`язку з тим, що 01.01.2026 року ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадовою особою було встановлено наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме неприбуття без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період.

Разом з тим, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності було враховано положення статей 23, 24, 34 КУпАП, а також обставини, що характеризують особу правопорушника, зокрема факт подальшого проходження ним процедур військового обліку та мобілізаційних заходів.

Відповідно до ч. 10 ст. 247 КУпАП, у разі наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, справа підлягає закриттю.

За таких обставин, з урахуванням установлених фактичних даних та оцінки матеріалів справи, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було закрито.

07.03.026 року відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №67, виданого у населеному пункті Катеринівка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений з ІНФОРМАЦІЯ_9 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Підставою для призову та направлення позивача до військової частини стали мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 28.02.2026 року №5459/дск, мобілізаційна директива ІНФОРМАЦІЯ_12 від 28.02.2026 року №Д-116/4/ДСК/М, а також поіменний список військовозобов`язаних № 1/2264 від 06.03.2026 року.

Згідно з зазначеним витягом, з 07.03.2026 року ОСОБА_1 включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з постановкою на всі види забезпечення, а з 08.03.2026 року - на продовольче забезпечення.

Також встановлено, що військовослужбовцю визначено грошове забезпечення, яке включає посадовий оклад у розмірі 2470 грн, щомісячну премію у розмірі 650 відсотків, а також надбавки за вислугу років та за особливості проходження військової служби у встановленому законодавством порядку.

Станом на 07.03.2026 року загальна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України обліковується як така, що становить 00 років 00 місяців 00 днів.

30.03.2026 року представником позивача - адвокатом Морозовим В.Ю. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також до командира військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит у порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з метою отримання інформації та копій документів, що стосуються обставин мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зазначеному запиті адвокат, діючи на підставі договору про надання правничої допомоги та ордера, повідомив про надання йому повноважень на представництво інтересів клієнта у всіх органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, у тому числі в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, з правом отримання будь-яких документів, що стосуються проходження військової служби, військово-облікових даних, результатів військово-лікарської комісії, наказів про мобілізацію та зарахування до військової частини. У зверненні було зазначено, що 04.03.2026 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 з подальшим направленням на проходження військово-лікарської комісії, а також оформленням документів щодо мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 . Разом із тим, за твердженням представника позивача, при здійсненні зазначених дій працівниками ТЦК та СП не було надано належних документів, які б підтверджували правові підстави фактичного затримання, доставки та подальших дій щодо позивача. Крім того, у запиті містилося прохання надати інформацію щодо наявності або відсутності адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , копії повісток, направлень на військово-лікарську комісію, висновків ВЛК, наказів про мобілізацію, а також наказу про зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Окремо адвокат звернув увагу на стан здоров`я позивача, зазначивши про наявність у нього захворювань неврологічного характеру, зокрема епілепсії та когнітивних порушень, у зв`язку з чим поставлено питання щодо дотримання вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та необхідності належної медичної оцінки придатності до військової служби. Відповідь на вказаний адвокатський запит у встановлений законом строк отримана не була / або отримана частково (залежно від вашої подальшої версії обставин справи), що стало підставою для подальшого звернення до суду із відповідними позовними вимогами щодо захисту порушених прав позивача.

03.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 та суміжних військово-медичних органів з проханням направити його на проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з істотним погіршенням стану здоров`я та наявністю хронічних захворювань, що можуть впливати на придатність до військової служби. У рапорті військовослужбовець зазначив діагнози (F70–F79, G40–G47) та обґрунтував необхідність проведення повторного медичного огляду відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ (наказ МОУ №402) і порядку подання рапортів, визначеного наказом МОУ №531 від 06.08.2024. Також він просив організувати направлення на ВЛК для встановлення ступеня придатності до подальшого проходження військової служби.

04.04.2026 року №2124/8601 військовою частиною НОМЕР_1 на адресу адвоката Морозова В.Ю. надано відповідь на адвокатський запит від 30.03.2026 року, поданий в інтересах ОСОБА_1 . У зазначеній відповіді командування військової частини повідомило, що адвокатський запит стосується отримання інформації щодо проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 , у зв`язку з чим надано правову оцінку можливості розкриття запитуваних відомостей. Військова частина, посилаючись на положення статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також на Рішення Національної асоціації адвокатів України №53 від 03.07.2021 року, зазначила, що обов`язок надання інформації за адвокатським запитом не поширюється на відомості, які містять інформацію з обмеженим доступом. Також у відповіді вказано, що відповідно до статті 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, таємна та службова інформація, при цьому інформація щодо проходження військової служби конкретним військовослужбовцем віднесена до службової інформації та містить персональні дані. Командування військової частини зазначило, що запитувана інформація не може бути надана у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів, які б підтверджували право адвоката на отримання конфіденційної інформації щодо військовослужбовця, а також у зв`язку з тим, що такі відомості підпадають під режим обмеженого доступу. Окремо у відповіді наголошено, що безпідставне розголошення конфіденційної та службової інформації може мати наслідком притягнення до юридичної відповідальності. Таким чином, у задоволенні вимог адвокатського запиту від 30.03.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено з мотивів віднесення запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом та відсутності достатніх підтверджень повноважень на її отримання.

06.04.2026 року №187/1/1468 ІНФОРМАЦІЯ_14 надано відповідь на адвокатський запит адвоката Морозова В.Ю. від 30.03.2026 року, поданий в інтересах ОСОБА_1 . У відповіді зазначено, що звернення розглянуто в межах компетенції з посиланням на положення статті 19 Конституції України та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154. Органом наголошено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не здійснює персонально-якісний військовий облік, не проводить оповіщення та не приймає рішень щодо призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, оскільки зазначені функції віднесені до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих їм структурних підрозділів. У зв`язку з цим заявнику роз`яснено, що звернення щодо військового обліку, оповіщення, призову, а також надання відстрочки від призову під час мобілізації підлягають поданню до відповідних районних ТЦК та СП як до належних розпорядників інформації. Також у відповіді зазначено, що на момент надання відповіді в Україні діє правовий режим воєнного стану, запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, дію якого неодноразово продовжено, у зв`язку з чим можуть застосовуватися тимчасові обмеження конституційних прав і свобод у межах, визначених законом. Крім того, за результатами перевірки повідомлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 . Також встановлено, що 06.03.2026 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на підставі письмового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 та направлений до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Окремо роз`яснено, що для отримання додаткової інформації та копій документів, що стосуються призову та проходження військової служби, необхідно звертатися безпосередньо до розпорядника інформації - ІНФОРМАЦІЯ_10 . Також у відповіді зазначено, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, зокрема право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та їх посадових осіб.

27.04.2026 року №553/4770 ІНФОРМАЦІЯ_15 (військова частина НОМЕР_8 ) надано відповідь на адвокатський запит адвоката Морозова В.Ю., зареєстрований за вхідним №6389 від 21.04.2026 року, щодо надання інформації стосовно ОСОБА_1 . У відповіді повідомлено, що за результатами опрацювання медичної документації встановлено перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у військово-медичному закладі. Згідно з даними медичної картки стаціонарного хворого №6676, при госпіталізації у ОСОБА_1 встановлено діагноз: негоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія, ІІІ клінічна група, перебіг середньої важкості, дихальна недостатність І ступеня, а також нормохромна анемія середньої важкості. Окремо зазначено, що 20.04.2026 року ОСОБА_1 було переведено на наступний етап медичної евакуації до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Києва з метою подальшого дообстеження та лікування. Також військово-медичним закладом надано копію медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 для долучення до матеріалів запиту.

Листом від 29.04.2026 року №194552-2026 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомило адвоката Морозова В.Ю. про наявність у інформаційно-комунікаційній системі Національної поліції України (ІПНПУ) сукупності реєстраційних даних щодо звернень та повідомлень, які стосуються громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із зазначеного листа вбачається, що в різні періоди 2024-2026 років до органів Національної поліції надходили численні повідомлення та звернення від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності доставлення ОСОБА_1 у зв`язку з нібито вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, які були зареєстровані та розглянуті у порядку Закону України «Про звернення громадян». Крім того, у системі ІПНПУ зафіксовано низку повідомлень і звернень громадян, у тому числі самого ОСОБА_1 та його близьких родичів, зміст яких свідчить про можливі обставини його фактичного затримання, утримання у невстановлених місцях, а також про втрату контакту з ним протягом значного проміжку часу. Окремі повідомлення містять відомості про можливе переміщення або утримання особи представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також у матеріалах листа зафіксовано, що заяви щодо подій, пов`язаних із можливим незаконним позбавленням волі ОСОБА_1 , отримували різні процесуальні статуси (заявник, потерпілий, свідок), що свідчить про їх офіційне внесення до інформаційних обліків органів Національної поліції та необхідність їх перевірки в межах компетенції правоохоронних органів. Таким чином, наведений лист Національної поліції підтверджує наявність системних реєстраційних даних про: звернення ТЦК щодо доставлення особи; повідомлення про можливе зникнення або утримання ОСОБА_1 ; заяви самого ОСОБА_1 про можливе незаконне позбавлення волі; звернення родичів щодо його місцезнаходження; фіксацію цих подій у державній інформаційній системі обліку заяв і повідомлень. У сукупності зазначене свідчить про наявність у компетентних органів держави інформації, яка об`єктивно потребувала перевірки на предмет дотримання гарантій свободи та особистої недоторканності, передбачених статтею 29 Конституції України, а також вимог кримінального та адміністративного процесуального законодавства щодо будь-якого обмеження свободи особи.

13.06.2026 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при Центральній військово-лікарській комісії, яка розташована за адресою: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16.

Протоколом засідання штатної військово лікарської комісії від 13.06.2026 №2026- 0613-1134-2121-0 ОСОБА_4 визнано непридатним до військової служби, діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постановка ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: F20.0; D53.8 - Шизофренія, параноїдна форма, безперевний тип перебігу, з формуванням вираженого апато-абулічного дефекту. Анемія змішаного генезу (фолієво-вітамін В-12 дефіцитна) легкого ступеню, захворювання, НІ, пов`язан(- а/е/і) з проходженням військової служби; J84/1 – обмежений пневмофіброз нижньої частки правої легені – захворювання, ТАК, повязан(-а/е/і) з проходженням військової служби; S66.8 – Наслідки різаної рани (2023 рік) 3-5 пальців правої кисті з застарілими пошкодженнями сухожилків, глибокого згинача 3 пальця, поверхневого та глибокого згинача 4-5 пальців на рівні їх середніх фаланг з пошкодженням пальцевих нервів при незначному порушенні функцій – травма, НІ, не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби. На підставі статті 16а графи ІІ Розкладу хвороб Непридатний до військової служби.

22.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , у якому повідомив про різке погіршення стану здоров`я, наявність діагнозів, що, на його думку, унеможливлюють подальше проходження військової служби, та просив направити його на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби. У зазначеному рапорті військовослужбовець також послався на норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців, обґрунтовуючи необхідність невідкладного розгляду його звернення та прийняття рішення щодо проведення ВЛК. У подальшому, після проходження військово-лікарської комісії та отримання висновку про непридатність до військової служби, ним було подано рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я із відповідними вимогами щодо оформлення документів та направлення матеріалів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач вважаючи, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено відповідачами не в порядку діючого законодавства, протиправно та незаконно, проігноровані усі його зауваження під час здійснення його призову на військову службу, та протиправно направивши його до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини 12 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи встановлено, що за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою № 2026-0304-1334-1911-7 від 04.03.2026 року.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу, його бронювання на період мобілізації або інших передбачених законом підстав, що виключали б можливість його призову.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, відповідно до якої до повноважень адміністративного суду не належить надання оцінки медичному діагнозу особи на предмет його відповідності статтям Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Зазначеним Положенням № 402 передбачено, що у разі виникнення спірних питань остаточне рішення належить до компетенції Центральної військово-лікарської комісії. З цією метою уповноважений орган направляє матеріали, що містять заяву військовозобов`язаного, медичні документи та інші необхідні відомості, до відповідної ВЛК для вирішення спірного питання.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 1 розділу I Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови будь-якої військово-лікарської комісії, а також здійснювати контроль за їх діяльністю відповідно до цього Положення.

Згідно з пунктом 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації оформляється відповідним наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини або інших уповноважених суб`єктів.

За таких обставин, з урахуванням наявності чинного висновку військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби, суд доходить висновку, що відповідач-1 діяв у межах наданих йому повноважень та правомірно прийняв рішення про призов позивача на військову службу.

Також суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що фактично завершена, а визнання її протиправною саме по собі не спричиняє відновлення попереднього правового становища особи. Аналогічний підхід застосовується і до медичного огляду, проведеного у порядку, визначеному Положенням № 402, якщо спір стосується вже реалізованої процедури призову.

Суд також враховує, що 22.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , у якому повідомив про погіршення стану здоров`я та просив направити його на проходження військово-лікарської комісії.

Водночас предметом спору у цій справі є правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 , а також наказу військової частини НОМЕР_1 щодо його зарахування до списків особового складу та подальшого перебування на військовій службі.

Зазначені рішення були прийняті та реалізовані до подання позивачем рапорту про звільнення, у зв`язку з чим спірні правовідносини виникли до звернення позивача із відповідним рапортом.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Морозова Вадима Юрійовича до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник