Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №160/11205/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Справа № 160/11205/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, –

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2017 року по 14.04.2026 року, виплаченої на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31390/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2017 року по 14.04.2026 року виплаченої на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі № 160/31390/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 14.04.2026 року виплаченого на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 160/31391/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 14.04.2026 року виплаченого на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 160/31391/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 04.05.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

відомості про нарахування та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в зв`язку з виплатою коштів на виконання рішення суду у справі №160/31390/24 та №160/31391/24;

детальний розрахунок розміру такої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, розрахованої щодо коштів, виплачених позивача на виконання рішення суду у справі №160/31390/24 та №160/31391/24;

докази фактичної виплати грошового забезпечення, що підлягало виплаті позивачу при звільненні, присудженого до виплати на підставі рішення суду у справі №160/31390/24 та №160/31391/24;

усі наявні докази щодо суті спору.

06.05.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 03.07.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судом встановлений факт невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.02.2023 року та індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2027 року по 31.12.2022 року.

Вказує, що 14 квітня 2026 року Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31390/24 та Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №160/31391/24 було виконано – відповідачем на банківський рахунок позивача перерахована сума коштів в розмірі 428957,54 гривень.

Проте, позивач вказує про те, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У порядку досудового врегулювання спору позивачу не вдалося вирішити спір, оскільки відповідач жодним чином не відреагував на мою заяву про нарахування та виплату мені компенсації втрати частини доходів.

Вважає, що така бездіяльність відповідача щодо невиплати мені компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є протиправною.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що вимоги позивача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення є цілком не обґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Також, відповідно до абз. 2 п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2014 № 228, розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань, планами спеціального фонду.

Стаття 15 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачає, що фінансування діяльності Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Стаття 23 Закону України «Про соціальний й правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису, розпорядник коштів військова частина НОМЕР_1 одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Військова частина НОМЕР_1 бере бюджетні зобов`язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Взяття бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.

Статтею 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет.

Військова частина НОМЕР_1 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

У відповідності до вимог постанови КМУ від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» видатки Відповідача на грошове забезпечення у 2016-2018, 2020-2022 роках здійснювались на підставі затвердженого кошторису військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки вищезазначеними документами Військова частина НОМЕР_1 у 2016-2018, 2020-2022 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено у повному обсязі, а також у зв`язку з тим, що на протязі даних років додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації

Відповідачу не виділялися, нарахування та виплата в повному обсязі індексації особовому складу військової частини НОМЕР_1 у 2016-2018 роках не проводилась.

Отже, вважають, що дії відповідача ставляться в залежність від наявності належного обсягу бюджетного асигнування.

За відсутності в достатньому об`ємі бюджетних асигнувань, на що розпорядник коштів нижчого рівня не може вплинути.

При цьому, стягнення з бюджету військової частини, який і так є обмежений, ще різного роду компенсацій, середніх заробітків призводить до неможливості нараховувати в повному об`ємі ту саму індексації, компенсацію за речове майно, інші види соціальних виплат.

Також, вказують про те, що розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу. Тому, саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу зазначених виплат.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 , виключно в межах та у спосіб, який визначений законодавством України (стаття 19 Конституції України).

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 20.08.2017 року по 23.02.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2023 року № 56 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято зі всіх видів забезпечення.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, у період проходження мною військової служби у військовій частина НОМЕР_1 , а саме з 20.08.2017 року по 28.02.2018 року відповідач не здійснив нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно, яка була гарантована Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, перерахунку та здійснення доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року з урахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018 року.

У зв`язку із чим, 28.09.2024 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2017 року по 28.02.2018 року включно, перерахунку та здійснення доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018 року.

Вказані обставини підтверджуються копією заяви позивача відповідно до квитанції з АТ «Укрпошта», листом військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2024 року № 762.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2024 року №762, надано відповідь щодо звернення, яке надійшло 11.10.2024 р. до військової частини НОМЕР_1 . За період з 20.08.2017 року по 28.02.2018 року, капітану ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувавсь індексація грошового забезпечення відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року. Згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, з огляду на це нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік не є можливим. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів, а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, березень 2018 року' є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року по справі №160/31390/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2017 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 20.08.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці у розмірі 3984,61 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 18.11.2022 року у сумі 229 513,53 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у розмірі 3984,61 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 18.11.2022 року у сумі 229 513,53 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою KMУ №1078 від 17.07.2003 року, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Також, судом встановлено про те, що 28 вересня 2024 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив, зокрема: нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 29.01.2020р. по 23.02.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2024р. №763 позивача повідомлено про те, що постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Не погоджуюсь із діями відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення в заниженому розмірі за періоди з 29.01.2020 по 20.05.2023 року позивачка звернулась до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року по справі № 160/31391/24 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 23.02.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 належне грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 23.02.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Отже, судом встановлений факт невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.02.2023 року та індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2027 року по 31.12.2022 року.

Згідно матеріалів справи, 14.04.2026 року було здійснено виплату індексації за період нарахування з 20 серпня 2017 року по листопад 2022 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 23.02.2023 , що не заперечується Позивачем в позовній заяві.

Позивач у позові вказує про те, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, встановлено про те, що компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої в строки індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період позивачу відповідачем не нараховано і не виплачено, що не заперечує представник відповідача у відзиві на позовну заяву.

Отже, вважає, що така бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зміст цієї норми свідчить, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 159).

Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, індексація грошових доходів громадян.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі грошового забезпечення. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Аналізуючи положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація:

нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу;

має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу;

відповідно до статті 4 Закону № 2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.05.2025 у справі № 160/672/24, від 19.06.2025 у справі № 580/11000/23 та від 03.12.2025 у справі № 520/25464/23, від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24, від 31.03.2026 року по справі №420/30633/24, від 17 квітня 2026 року у справі № 420/21093/23, від 03 червня 2026 року у справі №360/93/24, від 05 березня 2026 року у справі №360/105/24.

Отже у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за якого однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є проведення з нею повного розрахунку (тобто хоча і не своєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа).

Крім того судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 року по справі № 280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом №2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

З матеріалів справи встановлено, що судом було встановлений факт не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 23.02.2023 та індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2027 по 31.12.2022.

14 квітня 2026 року Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі № 160/31390/24 та Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі №160/31391/24 було виконано – відповідачем на банківський рахунок позивача перерахована сума коштів в розмірі 428957,54 гривень.

Вказане свідчить про порушення встановлених законодавством строків виплати йому грошового забезпечення, та є підставою для виникнення у позивача права на компенсацію втрати частини доходів.

Доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення не є доходом у розумінні Закону №2050-III спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2017 року по 14.04.2026 року, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31390/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2017 року по 14.04.2026 року виплаченої на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі № 160/31390/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 14.04.2026 року виплаченого на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 160/31391/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 14.04.2026 року виплаченого на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 160/31391/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 03.07.2026 року.

Суддя В.В. Ільков