Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №697/463/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/463/26

Провадження № 2/697/554/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання – Шакало Л.С.,

представника позивача – адвоката Гончарука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради (далі також – відповідач) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на земельну ділянку у вигляді паю.

Вона є спадкоємцем першої черги за законом як дружина спадкодавця.

Заповіту її чоловік не складав. Був призваний на війну та загинув захищаючи Батьківщину. Підтвердженням є довідка військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 04.10.2022.

У 2011 році чоловік позивача виїхав з м. Канів на Рівненщину, де вони познайомилися та одружилися. На початку війни його призвали до лав Української армії, а вже ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув на Балаклійському напрямку в Харківській області. Після його смерті залишилася спадщина від батька у вигляді паю, про який вона навіть не здогадувалася. Спадщина залишилася йому від його батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Її чоловік спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, а після смерті чоловіка спадщину у встановлений законом термін вона не прийняла. Маючи намір прийняти спадщину, позивач через свого представника ОСОБА_4 звернулася за місцем відкриття спадщини до Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області (нотаріус Шатило Л.А.). Проте, у прийняття заяви їй було відмовлено в зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини (шість місяців). При цьому їй було роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом.

Вважає, що вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин. Зокрема: після загибелі чоловіка на війні, захищаючи нашу державу від ворога, позивач перебувала у стані глибокого емоційного потрясіння та психологічного стресу, що об`єктивно вплинуло на її здатність своєчасно вчиняти юридично значимі дії. У період після його смерті вона була зосереджена на організації поховання, вирішенні невідкладних сімейних і побутових питань, пов`язаних із втратою чоловіка. У неї загострилася хронічна хвороба, яку вона ніяк не може залікувати і по цей день, дана інформація підтверджується довідкою від сімейного лікаря за № 22 від 26.02.2026. На той момент вона не мала жодної інформації про наявність у нього будь-якого спадкового майна та обґрунтовано вважала, що таке майно відсутнє, у зв`язку з чим не усвідомлювала необхідності звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Лише після інформації від фермера, їй стало відомо про наявність у батька її чоловіка права на земельну частку (пай), що підтверджується державним актом на земельну ділянку та те, що дана земельна ділянка обробляється місцевим агрохолдингом без договору оренди.

Одразу після отримання цієї інформації, позивач без зволікань звернулася за юридичною допомогою, а також вжила заходів для належного оформлення своїх спадкових прав.

Позивачка зазначає, що звернулася за захистом свого права відразу після того, як дізналася про наявність спадкового майна, що свідчить про відсутність з її боку будь-якого умисного зволікання та підтверджується добросовісністю її дій. На думку позивачки, пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений сукупністю об`єктивних та істотних обставин, що не залежали від її волі, а тому наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до усних пояснень нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області, станом на 18.02.2025 жодних заяв про прийняття спадщини за вказаним спадкодавцем подано не було.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер та тривалість обставин, що об`єктивно перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріуса, а також беручи до уваги її добросовісну поведінку та відсутність будь-якого зволікання після отримання інформації про наявність спадкового майна, вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними та такими, що відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 1272 ЦК України та сформованій судовій практиці Верховного Суду, у зв`язку з чим наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Просить суд витребувати в Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області копію спадкової справи ОСОБА_2 ; визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 на два місяці після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано з Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області належним чином завірену копію спадкової справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27).

30.03.2026 до суду від Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 47/2026, відкритої 13.02.2026 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33-59).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання (а.с.74-75).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 11.06.2026 заявлені вимоги підтримала, пояснила, що про існування спадкового майна не знала та після смерті чоловіка перебувала в стресовому стані, тому не звернулася вчасно до нотаріуса. Інших спадкоємців немає. Зареєстрований чоловік був за адресою в м. Канів, за цією ж адресою був зареєстрований племінник. В судове засідання, яке призначено на 26.06.2026 не з`явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Гончарука А.В.

Представник позивача адвокат - Гончарук А.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, просив їх задовольнити, пояснив, що позивач не знала про наявність спадкової земельної ділянки, чоловік загинув на війні і вона була в стресовому стані. Інших спадкоємців у померлого немає.

Представник відповідача Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Черкаської області в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, при визначенні поважності підстав для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини поклалася на розсуд суду, оскільки позивачем при поданні позову їх не зазначено (а.с.60).

Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 05.01.2026 Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Студенець Канівського району Черкаської області, актовий запис № 189 (а.с.10).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 23-07-11-241, виданого 20.12.2001, ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,87 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Литвинецької сільської ради (а.с.11).

Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 був його син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 13.03.1986 відділом ЗАГС Канівського міськвиконкому Черкаської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 103, батьками зазначено: батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_6 (а.с.9).

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області у справі № 572/1421/23 від 09.10.2023 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 – як між батьком та сином (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 20.10.2022 Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 72 (а.с.7).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 4417 від 04.10.2022, старший солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 23.07.2022 по 11.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 20.10.2022 Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 28.11.2011, актовий запис № 43, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_9 (а.с.8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/004069497 від 30.05.2023, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до довідки № 708-01-11 від 13.02.2026, виданої Виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) з 28.11.1987 по день смерті. На день його смерті за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.17).

Відповідно до довідки № 709-01-11 від 13.02.2026, виданої Виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) з 27.02.2002 по день смерті. На день його смерті за вказаною адресою зареєстрований: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.18).

18.02.2026 до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 , що діє по довіреності від імені ОСОБА_1 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за законом якого був ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових справ.

Постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. № 126/02-31 від 18.02.2026 ОСОБА_4 , який діє по довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Сарненского районного нотаріального округу Рівненської області Мулявкою В.К. 04.02.2026, від імені ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з пропуском встановленого законом терміну для прийняття спадщини (а.с.12).

З копії спадкової справи № 47/2026, відкритої 13.02.2026 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надана Канівською державною нотаріальною конторою Черкаської області на виконання ухвали суду від 09.03.2026 вбачається, що 13.02.2026 до Канівської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 , що діє на підставі доручення від імені ОСОБА_1 , із заявою про видачу на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , спадкоємцем за законом якого був ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Інші заяви про прийняття спадщини в матеріалах справи відсутні (а.с.34-59).

Відповідно до довідки № 22 від 22.02.2026, виданої фізичною особою підприємцем – лікарем ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходиться на «Д» обліку з приводу: діагноз: хронічний гастродуоденіт, ст. нестійкої ремісії. Дуодено-гастральний рефлюкс. Еритематозна гастропатія з хронічними ерозіями. Вазомоторний риніт. Багатовузловий ендемічний зоб. ДЕП І-ІІ ст. з вираженим цефалгічним та кохлевестибулярним синдромами. Потребує постійного прийому лікарських засобів та періодично амбулаторного та санаторно-курортного лікування (а.с.15).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див.: постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23)).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24).

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див.: постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 (провадження № 61-6134св23)).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (див.: постанову Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)).

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (див.: постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23)).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилалась на те, що після смерті чоловіка вона перебувала в стресовому стані, в неї відбулось загострення хронічних хвороб та вона не знала про наявність спадкового майна.

Проте, дані причини пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22), від 09 червня 2026 року у справі № 750/7686/24 (провадження № 61-7365св25) та інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

В постанові Верховного Суду по справі № 554/78/24 від 20.05.2026 зроблено висновок, що не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 442/2318/18 (провадження № 61-22679св19) зроблено висновок про те, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що вони за станом здоров`я не мали можливості у визначений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а перебування на амбулаторному лікуванні не підтверджує поважності пропуску цього строку, оскільки це не свідчить про існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємців на вчинення таких дій. Верховний Суд наголосив, що протягом амбулаторного лікування позивачі мали можливість надіслати заяву поштою, що передбачено пунктом 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), однак такою можливістю не скористалися. Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що пропуск строку є незначним, оскільки ці доводи зводилися до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

У постанові Верховного Суд від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц (провадження № 61-15447св21) зазначено, що на обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на тривале лікування. Проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, хворобою, лікуванням не є недостатніми доказами, оскільки охоплюють лише незначний період строку, відведеного на прийняття спадщини. Лікування позивача мало місце до смерті спадкодавця та вже після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період, у який належало прийняти спадщину, до суду не надано. Верховний Суд звернув увагу на те, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не встановив існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, оскільки обставини перебування позивача на лікуванні мали місце за межами шестимісячного строку для прийняття спадщини, тому суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21) зроблено висновок про те, що при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період - період, визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, хворобою, лікуванням є недостатніми доказами, оскільки охоплюють неповний період строку, відведеного на прийняття спадщини. Суди попередніх інстанцій не встановили існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини з підстав перебування на лікуванні, оскільки обставини перебування позивача на лікуванні мали місце за два місяці до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини. Також Верховний Суд погодився з висновками судів про недоведеність позивачем того, що перебуваючи на лікарняному, він був не мобільним та не мав змоги та можливості пересування. До того ж, знаходячись на лікарняному, позивач мав можливість надіслати заяву поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) Верховний Суд дійшов переконання, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) дійшла висновку, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У даній справі, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому встановлений законом строк для прийняття спадщини сплив 06 березня 2023 року.

З заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до державного нотаріуса лише 18.02.2026, тобто з пропуском строку для прийняття спадщини більше трьох років.

Посилання позивача на ту обставину, що вона не знала про наявність спадкового майна не можна вважати об`єктивною, непереборною обставиною для подання заяви про прийняття спадщини.

Також, ОСОБА_1 вказувала на погіршення стану її здоров`я та загострення хронічних хвороб. Проте в довідці лікаря ФОП ОСОБА_12 від 26.02.2026, на яку посилається позивачка, міститься лише інформація про те, що вона перебуває на «Д» обліку та потребує постійного приймання ліків, без вказівки на те, з якого саме часу вона хворіє, чи перебувала вона на стаціонарному лікуванні з моменту відкриття спадщини та весь період пропуску строку, тобто до 06.03.2023, а тому вказана підстава не може бути визнана судом поважною причиною пропуску строку звернення до нотаріуса.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я не у всіх випадках може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є необхідність врахування тривалості стаціонарного чи амбулаторного лікування, характеру захворювання, стану хворого тощо (див.: постанову Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20 (провадження № 61-10889св21)).

Крім того, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби електронного або ж поштового зв`язку в установлені законом строки. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, ОСОБА_1 до суду не подала.

Крім того, як вказано в постанові Верховного Суду від 09 червня 2026 року у справі № 750/7686/24, суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

За встановленими обставинами цієї справи, наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини є неповажними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що об`єктивні та непереборні обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, відсутні, а тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 03.07.2026.

Головуючий Б . К . Скирда