Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №949/1126/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1126/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026181110000007 від 08 січня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Колки Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, із неповною вищою освітою, перебуває в цивільному шлюбі, має двох неповнолітніх дітей, на час вчинення інкримінованого правопорушення працюючого на посаді майстра лісу Людинського лісництва Висоцьке надлісництво ДП «Поліський лісовий офіс», на даний час непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, у період з 14 лютого по 15 лютого 2026 року в порушення вимог Конституції та законодавства України, переслідуючи корисливий мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, свідомо вчинив кримінальне правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, що виразилося в організації незаконного переправлення громадян України призовного віку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду в розмірі 8000 доларів США з кожного, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану, при наступних обставинах.

Зокрема, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України та діючи на виконання розробленого спільно зі іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, плану, 14 лютого 2026 року, близько 15 години 57 хвилин, прибув на автомобілі марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на зупинку поблизу КНП «Дубровицька МЛ», що в м. Дубровиця, по вул. Воробинська, 180, Сарненського району Рівненської області, де забрав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які очікували на нього. Після того ОСОБА_4 , використовуючи вказаний автомобіль, перевіз зазначених вище двох чоловіків із м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області до с. Рудня Сарненського району Рівненської області, де поселив їх у житловому будинку, який перебував у його користуванні, де надав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поради щодо перетину кордону, а також засоби для ночівлі.

В подальшому, 15 лютого 2026 року близько 07 годин 09 хвилин, ОСОБА_4 разом із іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, прибули на належному йому автомобілі марки «УАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , до житлового будинку, що в с. Рудня Сарненського району Рівненської області, де забрали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та повезли зазначених чоловіків до ділянки державного кордону України у напрямку Республіки Білорусь.

В цей же час, рухаючись лісовим масивом між с. Людинь та с. Вербівка Сарненського району Рівненської області, у зв`язку з несприятливими погодними умовами, залишили зазначений автомобіль та в пішому порядку продовжили рух, супроводжуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до державного кордону України з Республікою Білорусь.

Наближаючись до кордону, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 16 000 доларів США, як оплату за послугу переправлення через державний кордон. Після отримання грошових коштів ОСОБА_4 та іншу особу, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, було затримано працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами і вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він діючи умисно, всупереч вищевказаним вимогам законодавства України, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, про відсутність передбаченого законом дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 14 лютого 2026 року близько 20 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_8 вогнепальну стрілецьку зброю та боєприпаси до вогнепальної стрілецької зброї, а саме спортивно мисливську гвинтівку моделі «ТОЗ-78-01» номером НОМЕР_3 калібру 5.6 мм (.22LR), виробництво СРСР та спортивно-мисливські патрони кільцевого запалення 5.6 мм (.22LR) зі свинцевими кулями, які є придатними до стрільби.

Після чого, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, вищезазначену вогнепальну стрілецьку зброю та боєприпаси до вогнепальної стрілецької зброї зберігав при собі, після чого 15 лютого 2026 року перевіз вказану зброю та боєприпаси на належному йому автомобілі марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до житлового будинку, що в с. Рудня Сарненського району Рівненської області, де забрав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та повіз зазначених двох чоловіків до ділянки державного кордону України у напрямку Республіки Білорусь.

В подальшому, ОСОБА_4 зберігав вказану зброю та боєприпаси при собі до 11 годин 34 хвилин 15.02.2026, коли був затриманий працівниками правоохоронного органу.

Таким чином, ОСОБА_4 зберігаючи вказану зброю та боєприпаси при собі, порушив вимоги п.9 абзацу другого Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. №576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» відповідно до якого видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється: на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків), - у порядку, визначеному МВС, а також порушив вимоги п.2.1 Наказу МВС України №622 від 21.08.1998 року «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», відповідно до якого особа для придбання, зберігання і використання вогнепальної зброї, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів повинна отримати відповідний дозвіл органів внутрішніх справ.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у зберіганні та носінні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

03 липня 2026 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12026181110000007, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_5 , на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до вказаної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних обставин для даного кримінального провадження та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.332 КК України, обвинувачений у повному обсязі висунутого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язався у подальшому подібного не вчиняти та зазначив, що розкаюється у скоєному, а також надав викривальні покази щодо іншої особи під час досудового розслідування кримінального провадження.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції №66 від 22 червня 2026 року на офіційний спеціальний рахунок для збору коштів на потреби оборони України UA298201720313261001301003664 перераховано грошові кошти у сумі 672256 гривень, що попередньо були внесені заставодавцем у якості застави за ОСОБА_4 .

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме:

- за ч.3 ст.332 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері перевезень чи займатися господарською діяльністю у сфері перевезень строком на 3 роки.

- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, сторони погодили остаточне основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Сторони погодилися, відповідно до вимог ст.75 КК України, на звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, який визначатиметься судом при затвердженні угоди про визнання винуватості, та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Внаслідок вчинення кримінальних правопорушень матеріальної шкоди не завдано, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження вищевказаної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, допускається за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди.

Зі змісту ч. 5 ст. 469 КПК України вбачається, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Частиною 3 ст. 474 КПК України визначено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.263 та ч.3 ст.332 КК України, згідно зі ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримано вимоги КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Обставинами, які відповідно до положень ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття, викриття протиправної діяльності спільника, сприяння Збройним силам України в умовах повномасштабної військової агресії російської федерації проти України шляхом перерахунку на офіційний спеціальний рахунок для збору коштів на потреби оборони України грошових коштів у загальній сумі 672256 гривень, з коштів, що були внесені за нього у якості застави.

Обставини, які відповідно до положень ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України.

Згідно з ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов`язкове, за винятком випадків, визначених законом.

ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро розкаявся, підтвердив обставини їх вчинення та надав показання, які викривають протиправну діяльність співучасника.

Відповідно до платіжної інструкції №66 від 22 червня 2026 року на офіційний спеціальний рахунок для збору коштів на потреби оборони України UA298201720313261001301003664 перераховано грошові кошти у сумі 672256 (шістсот сімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят шість) гривень, що попередньо були внесені заставодавцем у якості застави за ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 тривалий час перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_9 та є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , 2019 року народження, та ОСОБА_11 , 2022 року народження, які перебувають на його утриманні. За місцем проживання характеризується позитивно, на ОСОБА_12 обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Після вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений демонстрував поведінку, що ґрунтується на критичній оцінці своєї протиправної діяльності, її осуді, бажанні виправити ситуацію, що склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Щире каяття обвинуваченого, викриття ним протиправної діяльності співучасника, сприяння Збройним силам України шляхом перерахування 672256 гривень на потреби оборони України, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивна характеристика за місцем проживання, відсутність судимостей та обставин, які обтяжують покарання, у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що наведені пом`якшуючі обставини не є формальними, а свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідає вимогам ч.1 ст.69 КК України.

З урахуванням наведеного та даних про особу обвинуваченого суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч.1 ст.69 КК України і призначення ОСОБА_4 за ч.3 ст.332 КК України узгодженого сторонами основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї частини статті.

Наведені обставини у своїй сукупності також дають підстави для застосування ч.2 ст.69 КК України та непризначення обвинуваченому передбаченого санкцією ч.3 ст.332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, його щире каяття, дані про особу, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, та умови укладеної угоди, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування основного покарання та наявність підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , відповідають вимогам КПК та КК України, а також виконавши в судовому засіданні вимоги ч.4 і ч.6 ст.474 КПК України та переконавшись у відсутності підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених у ч.7 ст.474 КПК України, і враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження вищевказаної угоди.

Майнової та моральної шкоди кримінальними правопорушеннями не завдано.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 14832,96 грн, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому слід залишити обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 368, 370, 373-376, 394-395, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, яка була укладена 03 липня 2026 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , — затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України, із застосуванням ч.1 ст.69 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері перевезень чи займатися господарською діяльністю у сфері перевезень строком на 3 (три) роки.

-за ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 Кримінального Кодексу України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 14832 грн. 96 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 96 копійок).

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №949/241/26.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2026 року у справі №569/5696/26, провадження 1-кс/569/2186/26, у справі №569/5696/26, провадження 1-кс/569/2187/26, у справі №569/5696/26, провадження 1-кс/569/2188/26.

Речові докази:

-мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 13 чорного кольору із наявним на ньому чохлом чорного кольору, та автомобіль марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які передано на зберігання до ВП № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, повернути власнику ОСОБА_4 ;

-імітаційні грошові кошти – 160 предметів схожих на купюри доларів США, номіналом по 100 доларів кожна та з серійним номером НА4970461515, які передано на зберігання до ВП № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області — знищити;

-спортивно мисливську гвинтівку моделі «ТОЗ-78-01» номером 02116 калібру 5.6 мм (.22LR), виробництво СРСР та спортивно-мисливські патрони кільцевого запалення 5.6 мм (.22LR) зі свинцевими кулями, які перебувають на зберіганні у Третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань — передати на потреби Збройних Сил України військовій частині НОМЕР_4 ;

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області ОСОБА_1