Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №534/3370/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/3370/25

Провадження №2/534/1403/25

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Малюк М.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Савченко Я.О.,

представників позивача Горностаєвої А.В.,

Деркач І.В.,

інші учасники справи не з`явилися,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору дійсним,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - відповідачі) про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 11.02.1999 на Комсомольській універсальній товарній біржі.

1.1.Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.1999 між її чоловіком та відповідачами укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований товарною біржею.

1.2.На виконання умов цього договору чоловік позивачки 15.02.1999 зареєстрував право власності на придбану квартиру в БТІ.

1.3.Чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Вказує, що є спадкоємцем померлого, прийняла його спадщину.

1.4.Зазначає, що зверталася до нотаріуса з приводу спадкування спірної квартири після смерті чоловіка. Але державний нотаріус надала письмове роз`яснено про неможливість оформлення спадщини на це майно, оскільки договір купівлі-продажу квартири не був посвідчений нотаріально, на думку позивача, вважається нікчемним. З огляду на це, виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх прав у спосіб визнання договору купівлі-продажу дійсним.

2.Відповідачі правом відзиву на позовну заяву не скористалися, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали.

Рух справи. Заяви (клопотання) учасників справи

3.Ухвалою від 08.01.2026 Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області відкрив провадження у справі, визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задовольнив клопотання позивача про витребування в КП «Кременчуцьке МБТІ Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» доказів.

4.Кременчуцьке МБТІ на виконання ухвали суду від 08.01.2026 листом від 04.02.2026 №61/718 надало суду витребувану інформацію.

5.У відповідності до вимог частини шостої статті 277 ЦПК України 10.03.2026 суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 23.04.2026 о 10-00.

6.23.04.2026 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 10.06.2026 об 11-00.

7.За клопотанням представника позивача ОСОБА_6 судове засідання відкладене на іншу дату, 24.06.2026 на 14-00.

8.Сторони, позивачка та відповідачі, на судове засідання 24.06.2026 не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Позивач забезпечила явку представників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожна з яких діє на підставі ордера на надання правничої допомоги.

9.У судовому засіданні представники позивача, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , надали пояснення, подібні тим, що зазначені в позовній заяві. Наголошували, що посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу спадкової квартири, не уявляється можливим, оскільки покупець квартири помер.

Представник ОСОБА_7 зазначала, що позивачка зверталася до нотаріуса за оформленням спадщини на квартиру, яку придбав спадкодавець на підставі договору купівлі-продажу, але нотаріус відмовила в цьому. Ураховуючи відмову нотаріуса в оформленні спадщини, вважає, що обраний спосіб захисту права на спадкування є належним та ефективним.

Позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

10.Відповідачі правом відзиву на позовну заяву не скористалися, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали.

Виклад обставин справи, встановлених судом.

11.Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що:

12.11 лютого 1999 року між ОСОБА_8 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на Комсомольській універсальній товарній біржі укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого відповідачі продали, а ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_1 (далі – біржовий договір).

13.Зі змісту договору він укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований на КуТБ в журналі реєстрації договорів, реєстраційний номер 48 від 11.02.1999.

Договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

У відповідності до вимог статті 227 Цивільного кодексу України цей договір підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження квартири.

14.Відповідно до реєстраційного посвідчення Кременчуцького міжміського БТІ квартира зареєстрована за ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого КуТБ 11.02.199 за №48 та записано в реєстрову книгу №4 за реєстрованим №387 від 15 лютого 1999 року.

15.Згідно зі свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виконкомом Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, зареєстровано шлюб, актовий запис №10. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_10 .

16. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.03.2025.

17.З витягу з реєстру територіальної громади від 09.05.2025 вбачається, що місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 10.08.1984.

18.Матеріали справи не містять відомостей щодо останнього місця проживання спадкодавця.

19.У листі «Щодо визнання договору дійсним» від 26.11.2025 №526/0-16 державний нотаріус Горішньоплавнівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пащенко Т.Б. зазначила, що у відповідності до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами цих вимог договір вважається нікчемним. Пропонує позивачеві звернутися до суду для визнання дійсним спірного договору.

20.Також з листа нотаріуса вбачається, що згідно з даними Спадкового реєстру спадкова справа щодо справи померлого ОСОБА_8 не заводилася.

Зазначає, що єдиним спадкоємцем померлого, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку є ОСОБА_1 , оскільки була зареєстрована разом з померлим на день його смерті і протягом 6-ти місяців з дня смерті не відмовилася від прийняття спадщини.

21.Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі позивачем не надано.

Норми права, які застосував суд

22.Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

23.Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

24.Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

25.Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, який набув чинності 01.01.2004 (далі – ЦК України, чинний на час відкриття спадщини), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

26.Згідно з вимогами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

27.У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

28.Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

29.Відповідно до частини першої та другої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

30.Згідно з положеннями статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

31.Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина перша-третя статті 5 ЦК України).

32.За змістом статей 58 Конституції України, 5 ЦК України, до правовідносин застосовуються ті акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

33.Пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

34.Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 ЦК УРСР, чинного на час укладення та виконання договору купівлі-продажу квартири, що є предметом цього спору).

35.Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (стаття 227 ЦК УРСР).

36. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (частина друга статті 15 Закону України "Про товарну біржу", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

37.Наголошую, що при вирішенні спірних правовідносин, стосовно вимог до договору купівлі-продажу квартири та форми його укладення, треба застосовувати норми цивільного законодавства, чинного на час укладення цього договору, тобто норми ЦК УРСР 1963 року.

Норми чинного ЦК України щодо договору купівлі-продажу, зокрема купівлі-продажу нерухомого майна (стаття 657 ЦК України), а також щодо правових наслідків непосвідчення нотаріально правочину (стаття 220 ЦК України), до спірних відносин не застосовуються, позаяк ці відносини виникли задовго до набуття ними чинності (пункти 31-33 цього рішення).

38.Норми чинного ЦК України застосовуються при вирішенні питань щодо спадкування позивача, зокрема належності останньої до кола спадкоємців спадкодавця, визначення спадкової маси, тощо, оскільки відносини стосуються спадкування, а спадщина відкрилася 05.03.2025 (пункт 16 цього рішення).

39.Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення такої нотаріальної дії. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

40.Згідно зі статтею 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

41.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

42.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

43. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3 статті 13 ЦПК України).

44.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини 1,4 статті 77 ЦПК України).

45.Згідно з вимогами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

46.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

47.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

48.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду

49.Суд, застосував відповідні норми права, оцінив наявні докази, зіставив обставини справи із правилами, зазначеними в застосованих нормах права, й надав таку правову оцінку спірним правовідносинам.

50.Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

51.Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

52.Позивачка подала позов, предметом якого є її вимоги до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між її чоловіком та відповідачами 11.02.1999 на товарній біржі, але не посвідченого нотаріально.

Необхідність звернення до суду з таким позовом обґрунтовує відповіддю нотаріуса на її звернення з приводу спадкування після смерті чоловіка, в якій нотаріус, застосовуючи норми чинного цивільного законодавства, роз`яснила про нікчемність договору купівлі-продажу квартири з-за непосвідчення його нотаріально та необхідність визнання договору дійсним у судовому порядку.

53.Отже, перед судом постало питання чи треба посвідчувати нотаріально угоду, укладену згідно з нормами цивільного законодавства, чинними на час її укладення, зокрема договору купівлі-продажу квартири від 11.02.1999, що є предметом цього спору, який був зареєстрований на товарній біржі.

54.При вирішенні спірних правовідносин треба застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року (пункт 37 цього рішення).

55.Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.11.2025 у справі № 501/896/23, провадження № 61-2569св24, у подібних правовідносинах, виснував:

«У статті 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. В ЦК УРСР не передбачалося обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року в справі № 904/4573/16, від 04 вересня 2019 року в справі № 903/729/16, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 183/900/17); в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору, правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалися правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів; у частині другій статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статтей 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року, адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону "Про товарну біржу" регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі; прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України "Про товарну біржу") має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами, відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.»

56.Суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин має враховувати висновки Верховного Суду (пункт 48 цього рішення).

57.Оскільки суд встановив, що договір купівлі-продажу квартири укладено на Комсомольській універсальній товарній біржі 11 лютого 1999 року відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (пункт 13 цього рішення), то цей договір не підлягав нотаріальному посвідченню.

58.Суд також встановив, що право приватної власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.1999 зареєстровано БТІ 15.02.1999 на виконання вимог статті 227 ЦК УРСР (пункт 14 цього рішення).

59.Отже, суд доходить переконання, що цей договір відповідає положенням чинного на момент його укладення законодавства, є дійсним (пункти 34,36 цього договору).

60.Наголошую, що на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР за вимогою сторони угоди, її правонаступників суд може визнати дійсною тільки угоду, яка відповідно до чинного законодавства підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

61.Оскільки вказаний договір купівлі-продажу квартири не підлягав нотаріальному посвідченню, це унеможливлює задоволення позову ОСОБА_1 про визнання його дійсним. Такий спосіб захисту як визнання дійсною дійсної угоди очевидно є неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові (Постанова ВС від 12.11.2025 у справі № 501/896/23).

62.Представник позивача зазначає, що необхідність захисту права позивача на спадкування в обраний останньою спосіб викликана тим, що нотаріус відмовила в оформленні спадщини.

Однак, по-перше, обраний спосіб захисту не є належним, по-друге, матеріали справи не містять доказів, що позивачка зверталася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на квартиру.

63.Лист нотаріуса, на який посилається представник (пункт 19 цього рішення), не є рішенням про відмову в розумінні статті 49 Закону про нотаріат (пункт 39 цього рішення). Зі змісту цього листа вбачається, що спадкова справа не заводилася.

Крім того суддя зауважує, що нотаріус помилково застосовує в ньому норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, який набув чинності 01.01.2004.

64.Суд наголошує, що за відсутності інших підстав для відмови в оформленні спадкових прав позивача або спору про право власності на вказану квартиру чи на спадщину ОСОБА_8 з іншими особами, позивач не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину.

65.Зважаючи на викладене, доходжу висновку про безпідставність позову та відмову в його задоволенні, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 11.02.1999 відповідає положенням чинного на момент його укладення законодавства, є дійсним.

66.Керуючись ст ст. 12,13,49,81,82,89,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

1.Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

3.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування позивача:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне ім`я відповідачів:ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 . ОСОБА_3 , адреса: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 . ОСОБА_4 , адреса: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 . ОСОБА_5 , адреса: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Марина МАЛЮК