Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №375/960/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/960/26

Провадження № 1-кп/375/116/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000007, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 січня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не адвоката, не депутата, який має на утриманні дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 лютого 2026 року, незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 до 21 лютого 2026 року.

У подальшому, 21 лютого 2026 року, у період часу з 11 год 20 хв до 11 год 58 хв, ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 , незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_8 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одну тисячу двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,450 г, тим самим вчинив її незаконний збут.

PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Отже, ОСОБА_3 учинив злочин, передбачений частиною 2 статті 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Крім того, ОСОБА_3 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року маючи прямий умисел направлений на повторне незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26 лютого 2026 року, повторно незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до 26 лютого 2026 року.

У подальшому, 26 лютого 2026 року, у період часу з 18 год 51 хв до 19 год 29 хв, ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи по вул. Червона Січ, 105 А в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, повторно, незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_8 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одну тисячу двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,361 г, тим самим вчинив її незаконний збут.

PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Отже, ОСОБА_3 учинив злочин, передбачений частиною 2 статті 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, вчинений повторно, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторін кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані злочини вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити покарання за частиною 2 статті 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 307 КК України визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих злочинів, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує.

Зокрема, ОСОБА_3 надав показання, що він є військовослужбовцем ЗСУ. Психотропну речовину РVP придбав та в подальшому зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому 21 лютого 2026 року перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 , продав за 1200 (одну тисячу двісті) гривень психотропну речовину - PVP, масою 0,450 г, та 26 лютого 2026 року повторно продав за 1200 (одну тисячу двісті) гривень психотропну речовину - PVP, масою 0,361 г.

Лише наразі він дійсно зрозумів помилковість своїх вчинків, і звісно розуміє їх наслідки. Засуджує свою поведінку, щиро розкаюється, просить не призначати надто суворе покарання. Крім цього, просив врахувати, що має бажання продовжити проходити службу в лавах ЗСУ, після набуття вироком законної сили, розраховуючи на умовне-дострокове звільнення.

Захисник ОСОБА_7 , у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого, зокрема щодо визнання винуватості, але просив врахувати пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та призначити покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі, але яке є меншим, ніж просить сторона обвинувачення. Також зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 має бажання продовжити проходити службу в лавах ЗСУ, після набуття вироком законної сили, та розраховуює на умовне-дострокове звільнення в порядку, передбаченому статтею 81-1 КК України.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що захисник та прокурор не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_3 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому, суд роз`яснив учасникам судового розгляду положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених:

- частиною 2 статті 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини;

- частиною 2 статті 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, вчинене повторно, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, при цьому посилався на те, що він у вчиненому кається та засуджує свою протиправну поведінку.

Між тим, ОСОБА_3 винуватість під час досудового розслідування, а також під час судового розгляду не визнавав. Визнання винуватості та зміна порядку розгляду судового провадження відбулось після початку судового розгляду по суті.

За вказаних обставин у суду відсутні підстави вважати такі дії ОСОБА_3 як щире каяття, оскільки убачається лише формальна вказівка на визнання своєї вини, без належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки.

Також суд, не вбачає підстав для визнання пом`якшуючою обставиною, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки дана обставина відсутня в обвинувальному акті, і зазначена захисником вже під час розгляду справи посилаючись на відсутність у обвинуваченого постійного заробітку, перебування на утриманні малолітньої дитини та вагітність дружини. Однак, ОСОБА_3 є діючим військовослужбовцем, що він підтвердив під час розгдяду справи, а отже отримував заробітну плату, вагітність дружини 7-8 тижнів, підтверджена довідкою від 24 березня 2026 року, тобто вже після вчинення інкримінованих злочинів.

У зв`язку з чим, на думку суду, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі статтями 66, 67 КК України - відсутні.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорій тяжких відповідно до статті 12 КК України, їх вид та суспільна небезпечність, наслідки вчинення злочинів, зокрема, що хоча матеріальна шкода не завдана, але даний вид злочинів завдає значну шкоду суспільству, насамперед поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду як окремих осіб так і суспільства.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість визнав вже під час судового розгляду, надав згоду на скорочений розгляд кримінального провадження, військовослужбовець, має повну загальну середню освіту, одружений, має на утриманні дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання справи щодо ОСОБА_3 на засіданнях адміністративних комісій селищної ради не розглядались, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_3 виконком селищної ради не має, бажає продовжити службу в лавах Збройних сил України.

Установлені в судовому засіданні обставини не дають підстав для призначення покарання обвинуваченому в порядку статей 69, 69-1, 75 КК України.

Отже, вивченням особистості обвинуваченого, з урахуванням загальних засад призначення покарання - законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги статті 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених злочинів, їх наслідків, особистість обвинуваченого, відсутності обставин, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто при призначенні покарання в виді позбавлення волі.

Cлід призначити ОСОБА_3 покарання за частиною 2 статті 307 КК України в виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Суд ураховує, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. А отже, до набуття вироком законної сили, відповідно до вимог статті 377 КПК Україна, вказаний запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Також слід урахувати, що ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято ОСОБА_3 під варту в залі суду і останній перебуває під вартою саме з 27 лютого 2026 року.

А отже, відповідно до статті 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 27 лютого 2026 року до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до частини 5 статті 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк покарання слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Цивільний позов у рамках кримінального провадження не заявлено.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

До майна, вилученого у обвинуваченого ОСОБА_3 : мобільний телефон білого кольору марки Самсунг А13 ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , в середині сім-картка оператора Водафон з номером НОМЕР_4 , мобільний телефон синього кольору марки Редмі 9С ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ: НОМЕР_6 , в середині сім-картка оператора Лайф з номером НОМЕР_7 в синьому резиновому чохлі, мобільний телефон червоного кольору марки Самсунг A11 ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ: НОМЕР_9 , в середині сім-картка оператора Київстар з номером НОМЕР_10 , грошові кошти номіналом та номером купюри 50-ЕВ0670900 в спец. пакеті NPU 6088546, грошові кошти номіналом та номером купюри 500-ЛД3239606, 200-ЗГ2670929, 100-АЛ2773866, 100-АК4739790, 100-АП8322833, 20-ГР0205932 в спец. пакеті NPU 6088554, грошові кошти номіналом та номером купюри 100-АП6232565, 50-ЕД7007173 в спец. пакеті NPU 6088547 - застосувати спеціальну конфіскацію, відповідно до вимог статті 96-1, 96-2 КК України, з передачею мобільних телефонів з сім-картами оператора мобільного зв`язку та грошових коштів на потреби ЗСУ.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення експертиз відповідно до статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 307 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 27 лютого 2026 року до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до частини 5 статті 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 в вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної сили - залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_3 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення: судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-26/8990-НЗПРАП від 24 лютого 2026 року у розмірі 3565,60 гривень, судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-26/10203-НЗПРАП від 27 лютого 2026 року у розмірі 1337,10 гривень, судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-26/10829-НЗПРАП від 5 березня 2026 року у розмірі 3565,60 гривень - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,450 г, упаковану до спец пакету 6631731, яка зберігається в камері схову речових доказів відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити;

- особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,022 г, упаковану до спец пакету 6631735, яка зберігається в камері схову речових доказів відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити;

- особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,361 г та нашарування речовини темного кольору на 3 (трьох) саморобних пристроях для куріння, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,061 г, які упаковані до спец пакету 4060980 та зберігаються в камері схову речових доказів відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити;

- порожні зіп пакетики, які поміщено до спец пакета NPU6088545, які зберігаються в камері схову речових доказів відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити.

На підставі статті 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до наступного майна:

- мобільний телефон білого кольору марки Самсунг А13 ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , в середині сім-картка оператора Водафон з номером НОМЕР_4 в чорному резиновому чохлі з первинним пакуванням, упакований в спец. пакет № NPU5707356, мобільний телефон синього кольору марки Редмі 9С ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ: НОМЕР_6 , в середині сім-картка оператора Лайф з номером НОМЕР_7 в синьому резиновому чохлі, упакований в спец. пакет № NPU5707357, мобільний телефон червоного кольору марки Самсунг A11 ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ: НОМЕР_9 , в середині сім-картка оператора Київстар з номером НОМЕР_10 упакований в спец. пакет № NPU5707355 , які зберігаються в камері схову речових доказів відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - конфіскувати в дохід держави, і передати на потреби Збройних Сил України.

- грошові кошти номіналом та номером купюри 50-ЕВ0670900 в спец. пакеті NPU 6088546, грошові кошти номіналом та номером купюри 500-ЛД3239606, 200-ЗГ2670929, 100-АЛ2773866, 100-АК4739790, 100-АП8322833, 20-ГР0205932 в спец. пакеті NPU 6088554, грошові кошти номіналом та номером купюри 100-АП6232565, 50-ЕД7007173 в спец. пакеті NPU 6088547, які приєднані до матеріалів кримінального провадження № 12026111250000007 від 5 січня 2026 року - конфіскуватив дохід держави, і передати на потреби Збройних Сил України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_9