Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №361/5032/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5032/26

Провадження № 3/361/1296/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Червонописький В.С., за участю адвоката Процика Д.Г., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Броварського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо якого складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 638720 від 12.04.2026.

12.04.2026 о 16 год. 35 хв. в м. Бровари по ул. Героїв України водій керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер також у найближчому медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні та у письмових запереченнях захисник ОСОБА_1 - адвокат Процик Д.Г. просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.04.2026 о 16 год. 35 хв., а саме на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 автомобілем не керував, тобто не мав статусу водія автомобіля, працівники поліції його, як водія не зупиняли, і цього факту на долучених до матеріалів справи боді-камер працівників поліції не зафіксовано, а тому всі вимоги працівників поліції, зокрема, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння останній не був зобов`язаним виконувати. Окрім того, що ОСОБА_1 не повинен був виконувати вимоги працівника поліції у якості водія, захисник ОСОБА_1 - адвокат Процик Д.Г. акцентує увагу і на той факт, що після того як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, працівниками поліції не було забезпечено ОСОБА_1 проведення такого огляду у закладах охорони здоров`я і відповідно від такого огляду останній не відмовлявся, що є грубим порушенням імперативних вимог ст. 266 КУпАП. Звертає увагу, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була пов`язана тим, що ОСОБА_1 автомобілем не керував.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 638720 від 12.04.2026, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, DVD-R диск з записом нагрудної боді-камери поліцейського, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 КУпАП), вирішуючи справу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, насамперед, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до абзацу п`ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, у стані алкогольного сп`яніння. За вимогами пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в встановленому порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №204/2352/16-а).

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути перекладено на суд. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак з досліджених відеозаписів боді-камер працівників поліції не вбачається, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом, лише зафіксовано, як автомобіль темного кольору перебував на узбіччі дороги у нерухомому стані, двигун та жодні світлові покажчики не працювали. Більш того ОСОБА_1 жодного разу в салоні вищезгаданого припаркованого автомобіля не перебував, як на пасажирському сидінні так і на водійському.

Окремо суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Натомість у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про причину зупинки поліцейським транспортного засобу, що так само не зафіксовано і на відеозаписі боді-камер працівників поліції, тому всі вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати.

Стосовно доводів сторони захисту, що після того як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, працівниками поліції не було забезпечено ОСОБА_1 проведення такого огляду у закладах охорони здоров`я і відповідно від такого огляду останній не відмовлявся, що є грубим порушенням імперативних вимог ст. 266 КУпАП, суд зазначає наступне.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за №1452/735 (далі – Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністр України 17.12.2008 за № 1103 (далі-Порядок).

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні положення викладені в п. 3 Порядку.

Направлення водія для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У п. 7 розділу І Інструкції вказано, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до п. 7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Аналогічні положення зазначені у ч. 4 ст. 266 КУпАП.

За приписами ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Суд при прийнятті рішення керується виключно доказами, що додані працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у русі на момент приїзду працівників поліції, що виключає наявність у нього юридичного статусу водія та обов`язку виконувати вимоги п. 2.5 ПДР України.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів дотримання поліцейськими процедури направлення особи до закладу охорони здоров`я. Судом не встановлено факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у найближчому медичному закладі, оскільки відповідне направлення патрульними не складалося, а доставка особи до лікарні забезпечена не була.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП, при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу виноситься постанова про закриття справи

На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.Червонописький