Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №285/2053/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 02 липня 2026 р.

Справа: №285/2053/26

Суддя: Літвин О. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2053/26

провадження у справі № 2/0285/1742/26

03 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…..…………...Літвин О. О.,

секретаря……….........................Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив розірвати шлюб, укладений між ними 26.06.2018. Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 .

Стверджував, що відносини з дружиною не склались, між ними немає взаєморозуміння, мають різні погляди на сімейні відносини, ведення спільного господарства. Шлюбні стосунки припинені. Вважає, що поновлення подружніх відносин неможливе, просив не надавати строк для примирення.

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

В заяві від 24.04.2026 відповідачка заперечила проти розлучення, просила надати строк для примирення тривалістю шість місяців.

Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.112 СК України, шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання сторін і збереження сім`ї неможливе.

Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26.06.2018, від якого мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Різниця в поглядах на права та обов`язки подружжя, відсутність взаєморозуміння призвели до поступового погіршення взаємовідносин і до фактичного припинення шлюбних стосунків між сторонами. Перебуваючи у шлюбі, позивач та відповідач не змогли створити міцної сім`ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин, та не мають наміру їх поновлювати.

У сім`ї немає перспективи возз`єднання. До порозуміння сторони не прагнуть, у кожного сформувався свій погляд на життя та інтереси, а йти на поступки один одному подружжя не бажає.

Позивач наполягав на розірванні шлюбу, вважаючи примирення і збереження їх сім`ї неможливим, проти чого відповідач заперечила та просила надати строк для примирення.

Оцінюючи подане клопотання, суд враховує, що з моменту його подання минуло понад два місяці. За цей час будь-яких відомостей про примирення сторін, відновлення сімейних відносин чи намір сторін зберегти сім`ю до суду не надходило. Позивач продовжує наполягати на розірванні шлюбу, що свідчить про його стійке волевиявлення на припинення шлюбних відносин.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що надання сторонам строку для примирення не відповідатиме завданню цивільного судочинства та не сприятиме збереженню сім`ї, оскільки фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, а можливість їх примирення матеріалами справи не підтверджується.

Саме по собі заперечення одного з подружжя проти розірвання шлюбу не є безумовною підставою для надання строку на примирення, якщо судом встановлено фактичний розпад сім`ї та відсутність реальної перспективи збереження шлюбу.

В цій сім`ї немає перспективи возз`єднання. До порозуміння сторони не прагнуть, у кожного сформувався свій погляд на життя та інтереси, а йти на поступки один одному подружжя не бажає.

Згідно ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сім`я розпалася остаточно. Шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам сторін та їх дитини.

Питання щодо місця проживання спільної неповнолітньої дитини позивачем у позовній заяві не ставилось.

Таким чином, позовні вимоги, зважаючи на їх обґрунтованість, підлягають задоволенню.

З відповідача належить стягнути судовий збір, понесений позивачем при подачі позову, про що він зазначив у своєму позові.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між громадянами України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

зареєстрований 26.06.2018 виконавчим комітетом Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області,

актовий запис №9.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua