Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №757/6081/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/10527/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/6081/25-ц

02 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Музичко С.Г.

- Сушко Л.П.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Осадчої Наталії Олександрівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року Пустовойт ГаннаВолодимирівна, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, який уточнили у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовували тим, що 19 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк» було укладено кредитний договір № 014/17648/6/23241, за яким ОСОБА_1 надано кредит у сумі 44 200,00 доларів США; одночасно укладено договір поруки за участю ОСОБА_2 та договір іпотеки на земельну ділянку 06 грудня 2010 року.

Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 1648/10 повністю задоволено позов банку про стягнення солідарної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» у сумі 46 183,37 дол. США (що за курсом НБУ становило 366 788,32 грн).

30 травня 2011 року видано виконавчий лист № 6-1150/1, на підставі якого та заяви стягувача державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ Павленко Ю.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, 05 квітня 2012 року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Слободчиком Д.Г. на підставі виконавчого листа № 6-1150/1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» боргу у розмірі 368 841, 85 грн.

У 2019 році право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ПАТ «Ерсте Банк» до ТОВ «ФК «ПАРІС», а згодом до ТОВ «Фінансова компанія «ПАРУС» за договором про відступлення прав вимоги від 22 серпня 2019 року.

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Парус» уклали договір про погашення заборгованості, за умовами якого ОСОБА_1 добровільно погасила усю заборгованість у сумі 368 814,00 грн, тобто суму, узгоджену сторонами на дату укладення договору відповідно до п. 1.1 Договору.

Факт повного погашення підтверджується підписаним 15 листопада 2019 року актом про погашення заборгованості, в якому сторони - директор ТОВ «ФК «Парус» та ОСОБА_1 прямо зазначили, що зобов`язання виконані в повному обсязі, сторони не мають жодних претензій одна до одної, у зв`язку із чим, на підставі заяв стягувача,14 червня 2022 року та 29 червня 2022 року у ВП № НОМЕР_3 та у ВП № НОМЕР_2 державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ СЮ (м. Київ) Василюшком В.В. та державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Харитоненко К.В. винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві.

Однак, попри повне добровільне виконання зобов`язання ОСОБА_1 у 2019 році та відсутність заборгованості на балансі ТОВ «ФК «Парус», приватний виконавець Бережний Я.В. на підставі виданих у 2023 році дублікатів виконавчого листа № 6-1150/1 відкрив виконавчі провадження № НОМЕР_4 (щодо ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_5 (щодо ОСОБА_3 ) від 30 червня 2023 року, наклав арешти на майно та доходи позивачів.

Пізніше, у 2025 році, на підставі чергового дубліката виконавчого листа, виданого 28 січня 2024 року, приватний виконавець відкрив нове виконавче провадження № НОМЕР_6 (щодо ОСОБА_2 ) від 13 лютого 2025 року, що свідчить про систематичні спроби повторного примусового стягнення вже виконаної заборгованості.

Позивачі зазначали, що правовідносини за кредитним договором припинилися внаслідок належного виконання, а подальше примусове стягнення є безпідставним, порушує їхні майнові права та створює загрозу подвійного стягнення одного й того самого боргу.

Повторне відкриття виконавчих проваджень та накладення арештів після повного погашення боргу суперечить п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання боржником рішення).

Таким чином, дії приватного виконавця Бережного Я.В. та ТОВ «ФК «Парус» позивачі розцінюють як протиправні, спрямовані на безпідставне повторне стягнення сплаченої заборгованості.

З урахуванням наведених обставин, уточнивши позовні вимоги, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:

визнати припиненими правовідносини за кредитним договором № 14/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус», у зв`язку із його повним виконанням та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 від 30 червня 2023 року (Стягувач - ТОВ «ФК «Парус», Боржник - ОСОБА_1 ), яке було відкрито на підставі дублікату виконавчого листа № 6-1150/1 від 30 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 014/17648/6/23241 та зняти всі обтяження в межах даного виконавчого провадження (арешт на майно та кошти боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника); зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича закінчити виконавче провадження № НОМЕР_6 від (Стягувач - ТОВ «ФК «Парус» , Боржник - ОСОБА_2 ), яке було відкрито на підставі дублікату виконавчого листа № 6-1150/1 від 28 січня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 014/17648/6/23241 та зняти всі обтяження в межах даного виконавчого провадження (арешт на майно та кошти боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника) на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Осадча Наталія Олександрівнаподалаапеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 рокута ухвалити нове судове рішення, яким позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Парус», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором - задовольнити.

Визнати припиненими правовідносин за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19.09.2008 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС» у зв`язку із його повним виконанням.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 від 30.06.2023 (стягувач - ТОВ «ФК «ПАРУС», Боржник - ОСОБА_1 ), яке було відкрито на піде і аві дублікату виконавчого листа № 6-1150/1 від 30.05.2011 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним доювором від 19.09.2008 № 014/17648/6/23241 та зняти всі обтяження в межах даного виконавчого провадження (арешт на майно та кошти боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника).

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича закінчити виконавче провадження № НОМЕР_6 від 13.02.2025 (Стягувач - ТОВ «ФК «Парус», Боржник - ОСОБА_2 ), яке було відкрито на підставі дублікату виконавчого листа № 6-1150/1 від 28.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 № 014/17648/6/23241 та зняти всі обтяження в межах даного виконавчого провадження (арешт на майно та кошти боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника).на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника).

Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.

Зазначає, що у 2019 році позивачем ОСОБА_1 у добровільному порядку було погашено кредиторові ТОВ «ФК «Парус» всю суму заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у розмірі 368 814 грн,

У зв`язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором стягувач ТОВ «ФК «Парус» на адресу Подільського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) направив заяву від 13.07.2022 року про повернення йому виконавчого документа у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 від 05.07.2011 року.

Таким чином, виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є завершеними, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 у справі № 1648/10 виконано в повному обсязі; оригінали виконавчих листів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 повернуто стягувачу ТОВ «ФК «Парус», який в свою чергу оригінали виконавчого листа, конверту про отримання та постанову про повернення виконавчого документу від 14.06.2022 передав позивачу ОСОБА_1 на підтвердження здійснення всіх розрахунків між сторонами спору. До теперішнього часу виконавчі листи (в оригіналі) зберігаються у позивача ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції не враховано, що директор ТОВ «ФК «Парус» Гордійчук А., заперечуючи під час судового розгляду факт укладення договору про погашення заборгованості від 01.11.2019 року, укладеного між ТОВ «ФК«Парус» та ОСОБА_1 , та зазначаючи про його недійсність, на підтвердження своїх доводів жодного доказу суду не надав. При цьому, на момент підписання договору від 01.11.2019 року та акту про погашеня заборгованості, діючим директором був ОСОБА_4 , про що є відповідні відомості у виписці з ЄДРПОУ.

Більше того, ТОВ «ФК «Парус» неодноразово підтверджувався той факт, що товариство визнавало повне погашення боргу позивачем ОСОБА_1 , зокрема, в рамках справ № 640/9013/22; № 758/5029/22.

Поведінка відповідача ТОВ «ФК «Парус» в період кінець 2019 - 2022 років свідчила про визнання факту виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором перед ним в повному обсязі. Протягом зазначеного період відповідач ТОВ «ФК «ПАРУС» не мав жодних претензій до позивачів щодо погашення заборгованості, що є очевидним та свідчить про прийняття сплачених нею коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в 2019 році.

Судом першої інстанції не надано оцінку доводам позивача, викладених в їх письмових поясненнях, щодо відсутності обліку боргу і на балансі підприємства, що вказує на те, що всі операції, пов`язані з купівлею та погашенням боргу станом на 31.12.2019 року завершені.

Отже, на переконання сторони позивача, зобов`язання позивачів за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19.09.2008 року припинилися у звязку із їх повним виконанням ще станом на кінець 2019 року, тому є підстави для застосування статті 599 ЦК України.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України сторона позивача повідомляє суд про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус» - Комаровський Денис Володимировичпросить апеляційну скаргу позивачів залишити беззадоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що позивачами необґрунтовано належними та допустимими доказами підстави, з якими вони пов`язують припинення зобов`язання, з урахуванням Глави 50 ЦК України.

Позивачі звертаються до суду із позовом про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку із його повним виконанням.

Припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, передбачено ст. 599 ЦК України, та підтверджується доказами оплати боргу.

Договір про погашення заборгованості від 01.11.2019 року не є належним та допустимим доказом в даному випадку, оскільки від передбачає припинення зобов`язання частковим прощенням боргу, що передбачено іншою нормою, а саме ст. 605 ЦК України, яка не є предметом позову.

До того ж, позивачі, звертаючись до Печерського районного суду міста Києва із вказаним позовом, а в подальшому до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, наводять мотиви та підстави, а також обґрунтовують їх доказами, які є тотожними підставам звернення до суду із заявою про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та з апеляційною скаргою на ухвалу про видачу дублікатів виконавчих листів.

Тобто, позивачі намагаються переглянути обставини, яким вже було надано оцінку іншими судами, у тому числі, судом апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича адвокат Павленко Сергій Валерійович просить апеляційну скаргу позивачів залишити беззадоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазаначає, що приватний виконавець Бережний Ярослав Вікторович за своїм процесуальним статусом не відповідає жодним вищевикладеним критеріям відповідача, що передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, а тому він повинен бути виключений зі справи в якості відповідача та залучений у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. На користь цього свідчить неможливість реалізації ані прав, ані обов`язків, які передбачені для відповідача, як сторони справи, відсутність інформації щодо суті справи про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором.

Щодо вимог позивачів про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19.09.2008 вказує, що визнання припиненими правовідносин за кредитним договором не може бути, оскільки раніше судами вже було встановлено факт існування заборгованості.

Це підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2020 у справі № 1648/10 за позовом ПАТ «Ерсте Банк», а також виданими на підставі цього рішення виконавчими документами та проведення примусового виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а отже на даній стадії не може бути переглянуто те рішення на підставі якого було видано виконавчі документи.

Враховуючи вищевикладене, визнати припиненими правовідносини за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19.09.2008 неможливо.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича повідомляє, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги та відповідних додаткових угод, під час розгляду справи в апеляційній інстанції, становить фіксований розмір гонорару адвоката в розмірі 10 000 грн.

Документи, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу (Акт виконаних робіт) будуть надані суду додатково у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Осадча Наталія Олександрівна підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича адвокат Павленко Сергій Валерійович просив апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року - без змін.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус» участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус».

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивачки, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник)укладено кредитний договір № 014/17648/6/23241, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 44 200,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 18 вересня 2033 року, зі сплатою 13,00 відсотків річних /т.І, а.с. 50-53/.

Того ж дня, 19 вересня 2008 року, міжПАТ «Ерсте Банк»(кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки № 014/17648/6/23241/1, за умовами якого поручитель зобов?язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов?язань, що виникають з укладеного між кредитором та позичальником кредитного договору № 014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року та всіх додаткових угод /т.І, а.с.54-55/.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) від імені якого діяла ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (покупець), остання прийняла майно - земельну ділянку, площею 0,1504 га, розтазташовану на території Музичанської сільської ради, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485501:01:001:0037, та сплатила за нього обговорену грошову суму /т.І, а.с. 56-57/.

Взабезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та іпотекодавцем ОСОБА_1 , 19 вересня 2008 року укладено договір іпотеки № 014/17648/6/23241, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно - земельна ділянка, площею 0,1504 га, розташована на території Музичанської сільської ради, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485501:01:001:0037 /т.І, а.с. 58-65/.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року у справі № 1648/10 позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у сумі 46 183 долари США 37 центів США, що за офіційним курсом обміну валют, встановленим Національним банком України станом на 06 грудня 2010 року становить 366 788 грн. 32 коп., з яких: сума боргу за кредитом - 41 168,95 доларів США; сума боргу за процентами - 2 560,80 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 1 010,76 доларів США; пеня за прострочення сплати процентів - 1 642,86 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 2 026 грн. 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 2 026 грн. 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом /т.І, а.с. 67-75/.

30 травня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 014/17648/6/23241 у сумі 46 183 долари США 37 центів США, що за офіційним курсом обміну валют, встановленим Національним банком України станом на 06 грудня 2010 року становить 366 788 грн. 32 коп., з яких: сума боргу за кредитом - 41 168,95 доларів США; сума боргу за процентами - 2 360,80 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 1 010,76 доларів США; пеня за прострочення сплати процентів - 1 642,86 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом /т. І, а.с. 76-77/.

Виконавчий лист № 6-1150/11 від 30травня 2011 року в межах строку пред`явленню до примусового виконання поданий стягувачем до органу, який здійснює примусове виконання рішень.

Так, 05 липня 2011 року державним виконавцем ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Павленко Ю.О. на підставі виконавчого листа № 6-1150/1, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 30 травня 2011 року, та заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 відносно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /т.І, а.с. 78, 79/.

28 квітня 2012 року головним державним виконавцем ВДВС Подільського районного правління юстиції у м. Києві Слободчиком Д. Г. на підставі виконавчого листа № 6-1150/1, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 30 травня 2011 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» боргу у сумі 368 814, 85 грн. /т.І, а.с. 80/.

28 лютого 2019 року між ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги до боржника реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року, а також договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М.О., зареєстрований в реєстрі за №103 /т.І, а.с. 81-85, 86-89/.

22 серпня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» (первісний кредитор)та ТОВ «Фінансова компанія «Парус» (новий кредитор) було укладено договір № 014/17648/6/23241 відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги до боржника реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором №014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року, та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки №14/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом М.О., зареєстрований в реєстрі за №1597 /т. І, а.с.90-97/.

Ухвалою Дніпровського районного суду від 24 січня 2020 року у справі № 6-1150/11 замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 6-1150/11 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, стягувача з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Парус» (код ЄДРПОУ 1780, місцезнаходження: 03039, вул. Саперно-Слобідська, 25, м. Київ) /т.І, а.с. 102-104/.

01 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Парус» в особі директора Свідерського С.С., та ОСОБА_1 укладено договір про погашення заборгованості, відповідно до п. 1.1 якого кредитор та боржник домовилися про погашення заборгованості, яка на день складення цього договору склала 368 814, 00 грн. Строк погашення заборгованості - до 01 грудня 2019 року /т.І, а.с. 105-107/.

У листопаді 2019 році ОСОБА_1 було сплачено кредиторові ТОВ «Парус» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 7648/6/23241 у розмірі 368 814,00 грн, що підтверджується платіжними квитанціями AT КБ «ПриватБанк» № 0.0.1520057435.1 від 12 листопада 2019 року на суму 100 000,00 грн., № 0.0. 325195.1 від 13 листопада 2019 року на суму 108 000,00 грн., № 0.0.1522238080.1 від 14 листопада 2019 року на 100 000,00 грн., № 0.0.1522348118.1 від 14 листопада 2019 на суму 60 814,00 грн /т.І, а.с. 108,109,110, 111/.

Актом про погашення заборгованості від 15 листопада 2019 року згідно договору про погашення заборгованості від 01 листопада 2019 року, сторони підтвердили, що боржником сплачена, а кредитором отримана в повному обсязі заборгованість по договору про погашення заборгованості від 01 листопада 2019 року у розмірі 368 814, 00 грн. /т.І, а.с. 112/.

14 лютого 2020 року директор ТОВ «ФК «Парус» звернувся із заявою до Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про повернення виконавчого документа у ВП № НОМЕР_2 /т.І, а.с. 121/.

14 червня 2022 року державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Василюшком В.В. винесено постанову в рамках ВП № НОМЕР_2 про повернення виконавчого листа №6-1150/1, виданого 30 травня 2011 року, стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» /т.І, а.с. 123-124/.

23 червня 2022 року ОСОБА_7 звернувся із заявами до Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про заміну сторони стягувача у ВП № НОМЕР_3 з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «ФК«Парус»; про закінчення ВП № НОМЕР_3; скасування усіх накладених арештів на нерухоме та рухоме майно у рамках даного виконавчого провадження /т.І, а.с. 113-115/.

13 липня 2022 року директором ТОВ «ФК «Парус» була направлена заява до Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про повернення виконавчого документу стягувачеві /т.І, а.с.116-118/.

29 серпня 2022 року постановою державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Харитоненко К.В. у ВП № НОМЕР_3 виконавчий лист № 6-1150, виданий 30 травня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, відносно боржника ОСОБА_2 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» /т.І, а.с. 119-120/.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року у справі № 6-1150/11,провадження № 6/755/42/23), залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, заяву ТОВ «ФК «Парус» про видачу дублікатів виконавчих листів задоволено. Видано дублікати виконавчих листів № 6-1150/1 від 30 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 а на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 014/17648/6/23241 /т.І, а.с. 128-130/.

27 червня 2023 року стягувач ТОВ «ФК «Парус» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. із заявами про примусове виконання виконавчих документів, із долученням дублікатів виконавчих листів у справі № 6-1150/11, виданих Дніпровським районним судом м. Києва 23 червня 2023 року /т.І, а.с. 133-135/.

На підставі вказаних дублікатів виконавчих листів постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. від 30 червня 2023 року відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_4 (боржник ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_5 (боржник ОСОБА_2 ) /т.І, а.с. 139-141, 142-144/.

30 червня 2023 року постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. в рамках виконавчих проваджень№ НОМЕР_5, НОМЕР_4 накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення боржника ОСОБА_2 , яка становить 1 858 216, 30 грн, накладено арешт на майно боржників /т.І, а.с. 145-147,148-149, 155-157/.

Постановами від 05 липня 2023 року в рамках виконавчих проваджень № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_5 приватним виконавцем також винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників /т.І, а.с. 150-152, 158-160/.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року у справі № 6-1150/11 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено в повному обсязі.

12 листопада 2024 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року залишено без змін /т.ІІІ, а.с. 100-101/.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року у справі № 6-1150/11 виправлено описку в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2011 року та в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року, зазначивши відповідачем/боржником - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ухвалено видати дублікат виконавчого листа № 6-1150/11 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року по цивільній справі № 6-1150/11, зазначивши правильно боржником - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На підставі зазначеної ухвали Дніпровським районним судом м. Києва було видано новий дублікат виконавчого листа у справі № 6-1150/11 від 28 січня 2024 року.

12 лютого 2025 року приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Бережному Ярославу Вікторовичу від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ПАРУС» в особі представника надійшла заява про повернення виконавчого документа вих. № 03/02/25-2 від 03 лютого 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 (боржник ОСОБА_3.) від 30 червня 2023 року, у зв`язку з опискою по-батькові боржника(а.с. 172 том 2).

13 лютого 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Ярославом Вікторовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 (боржник ОСОБА_3.) від 30 червня 2023 року(а.с. 174-175 том 2).

13 лютого 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 на підставі дублікату виконавчого листа у справі № 6-1150/11, виданого 28 січня 2024 рокуДніпровським районним судом м. Києва (а.с.177-178 том 2).

Із поданої заяви представника стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Парус» про примусове виконання виконавчого документа від 03 лютого 2025 року (вхідний 207 від 13 лютого 2025 року) вбачається, що стягувач повідомив приватного виконавця Бережного Ярослав а Вікторович а про те, що в рахунок часткового погашення заборгованості з ОСОБА_3 по ВП НОМЕР_5 стягнуто 54,79 доларів США; з ОСОБА_1 по ВП НОМЕР_4 стягнуто 456,50 доларів США. Крім того, солідарний боржник ОСОБА_1 сплачувала у 2019 році заборгованість за кредитним договором №014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року частково в розмірі 368 814,00 грн, що у валюті зобов`язання складає 15 108,44 доларів США. Таким чином, залишок заборгованості у валюті зобов`язання станом на 03 лютого 2025 року складає 30 563,64 доларів США (а.с. 227-228 том 2).

Відповідно до довідки за № 10/3125 від 31 жовтня 2025 року, виданої за підписом директора ТОВ «ФК «Парус» Гордійчука А., ТОВ «ФК «Парус» не укладав із ОСОБА_1 «Договір про погашення заборгованості», датований 01 листопада 2019 року; «Акт про погашення заборгованості згідно договору про погашення заборгованості від 01 листопада 2019 року», датований 15 листопада 2019 року, у зв`язку із чим оригінали вище перелічених документів у ТОВ «ФК «Парус» відсутні /т.ІІІ,а.с. 94/.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що доводи позивачів про повне та фактичне виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року у справі № 1648/10 не знайшли свого підтвердження. Позивачі не надали розрахунку, який би беззаперечно підтверджував, що сплачена сума 368 814 грн повністю покрила зобов`язання в обсязі 46 183,37 дол. США, визначеному виконавчим документом.

Відповідач (стягувач) ТОВ «ФК «Парус» заперечує дійсність договору про погашення від 01 листопада 2019 року та акту від 15 листопада 2019 року, посилаючись на відсутність оригіналів документів, відсутність директора на момент підписання та неподання доказів повноважень підписанта. Позивачі, в свою чергу, не спростували ці заперечення належними доказами, а лише надали копії документів, які не є беззаперечними для констатації повного припинення зобов`язання.

Крім того, виконавчий лист № 6-1150/1, його дублікати, видані на підставі рішення Третейського суду від 06 грудня 2010 року, не визнавалися у встановленому законом порядку, такими що не підлягають виконанню, навпаки, були предметом розгляду у справі № 6-1150/11, в рамках якої ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року, яка залишена постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року без змін, якими у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено в повному обсязі, оскільки боржник не виконав свої зобов`язання за вказаним виконавчим листом. А повернення виконавчих документів стягувачу у 2022 році за п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» не є тотожним фактичному повному виконанню рішення та не тягне автоматичного припинення зобов`язання чи втрати сили виконавчого листа.

Із досліджених доказів суд не встановив, що зобов`язання припинене виконанням, проведеним належним чином. Наведені позивачами докази (квитанції, акт, фінансова звітність) не є достатніми для висновку про повне припинення зобов`язання в обсязі, визначеному виконавчим документом.

Вимога про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором є матеріально-правовою і може бути задоволена лише за умови належного доказування повного виконання зобов`язання в спосіб, що виключає подальше примусове стягнення.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції не вбачав правових підстав для задоволення позовної вимоги до ТОВ «ФК «Парус» про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором від 19 вересня 2008 року, у зв`язку з повним виконанням.

Оскільки, позивачами не надано приватному виконавцю в якості доказів у даному судовому засіданні документів, які в рамках, визначених Закону України «Про виконавче провадження», можуть стати підставою для закінчення виконавчого провадження, то у приватного виконавця Бережного Я.В. не виникло та не виникає законних підстав для закінчення вказаних у позові виконавчих проваджень.

Таким чином вимоги позивачів щодо зобов`язання приватного виконавця закінчити вказані виконавчі провадження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного між первісним кредитором ПАТ «Ерсте Банк»та ОСОБА_1 кредитного договору № 014/17648/6/23241від 19 вересня 2008 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 вересня 2008 року між первісним кредитором ПАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки № 014/17648/6/23241/1.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у зв`язку з порушенням позичальником строків повернення грошових коштів, що встановлені договором та виникненням заборгованості, первісний кредитор ПАТ «Ерсте Банк» звернувся до судуз позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року у справі № 1648/10 позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 № 014/17648/6/23241 у сумі 46 183 долари США 37 центів США, що за офіційним курсом обміну валют, встановленим Національним банком України станом на 06 грудня 2010 року становить 366 788 грн. 32 коп., з яких: сума боргу за кредитом - 41 168,95 доларів США; сума боргу за процентами - 2 560,80 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 1 010,76 доларів США; пеня за прострочення сплати процентів - 1 642,86 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на юристь ПАТ «Ерсте Банк» 2 026 грн. 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 2 026 грн. 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом /т.І, а.с. 67-75/.

На виконання зазначеного рішення суду Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 6-1150/11від 30травня 2011 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду від 24 січня 2020 року у справі № 6-1150/11, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 6-1150/11 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, стягувача з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «ПАРУС» (код ЄДРПОУ 1780, місцезнаходження: 03039, вул. Саперно-Слобідська, 25, м. Київ) /т.І, а.с. 102-104/.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року у справі № 6-1150/11,провадження № 6/755/42/23) видано дублікати виконавчих листів № 6-1150/1 від 30 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 а на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 014/17648/6/23241 /т.І, а.с. 128-130/.

Виконавчі листи (дублікати) № 6-1150/11 перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В.

Із поданої заяви представника стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Парус» про примусове виконання виконавчого документа від 03 лютого 2025 року (вхідний 207 від 13 лютого 2025 року) вбачається, що стягувач повідомив приватного виконавця Бережного Ярослав а Вікторович а про те, що в рахунок часткового погашення заборгованості з ОСОБА_2 по ВП НОМЕР_5 стягнуто 54,79 доларів США; з ОСОБА_1 по ВП НОМЕР_4 стягнуто 456,50 доларів США. Крім того, солідарний боржник ОСОБА_1 сплачувала у 2019 році заборгованість за кредитним договором №014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року частково в розмірі 368 814,00 грн, що у валюті зобов`язання складає 15 108,44 доларів США. Таким чином, залишок заборгованості у валюті зобов`язання станом на 03 лютого 2025 року складає 30 563,64 доларів США (а.с. 227-228 том 2).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилались на те, що позичальник ОСОБА_1 повністю виконала рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року у справі № 1648/10 та погасила заборгованість за кредитним договором в розмірі 368 814,00 грн. На підтвердження сплачених сум позивачі надали відповідні документи.

Заперечуючи проти позову, новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ПАРУС» вказало, що зобов`язання за кредитним договором не припинилось, оскільки позивачі не погасили стягнену судовим рішенням заборгованість у розмірі 46 183, 37 доларів США та з урахуванням часткового погашення боржниками заборгованості залишок заборгованості у валюті зобов`язання станом на 03 лютого 2025 року складає 30 563,64 доларів США.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України визначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ухвалюючи рішення 06 грудня 2010 року у справі № 1648/10, Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків визначив суму боргу в іноземній валюті з відображенням її еквіваленту у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.

Тобто, враховуючи характер грошового зобов`язання, суд визначив стягнення з солідарних боржників суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції на підставі належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, установивши, що на виконання судового рішення про стягнення заборгованості в розмірі 46 183,37 доларів США позивач сплатив 368 814,00 грн, тобто визначений судом на час ухвалення рішення еквівалент заборгованості у гривнях, включаючи витрати, пов`язані з вирішенням спору Третейським судом, а не в доларах США, обґрунтованого виходив з того, що боржники не в повному обсязі виконали зобов`язання за кредитним договором.

З огляду на те, що позивачі не довели фактичного повного погашення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання зобов`язань за кредитним договором № 14/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року припиненим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивачів щодо зобов`язання приватного виконавця закінчити виконавчі провадження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивачів про те, що виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є завершеними, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 у справі № 1648/10 виконано в повному обсязі; оригінали виконавчих листів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 повернуто стягувачу ТОВ «ФК «Парус», який в свою чергу оригінали виконавчого листа, конверту про отримання та постанову про повернення виконавчого документу від 14.06.2022 передав позивачу ОСОБА_1 на підтвердження здійснення всіх розрахунків між сторонами спору, є необґрунтованими, оскільки належним виконанням зобов`язанням з боку позичальника є повернення суми коштів, яка вказана в резолютивній частині судового рішення в іноземній валюті, а не її еквіваленту у гривні, визначеного за курсом на час ухвалення рішення. Позивачі (боржники за виконавчим провадженням)не довели належними і допустимими доказами, що сплачена ними протягом певного періоду часу визначена рішенням суду сума заборгованості у гривнях відповідала сумі заборгованості в доларах США за офіційним курсом НБУ на час здійснення кожної сплати.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 сплачувала у 2019 році заборгованість за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року частково в розмірі 368 814 грн, що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1520057435.1 від 12 листопада 2019 року на суму 100 000 грн, № 0.0.1521325195.1 від 13 листопада 2019 на суму 108 000 грн, № 0.0.1522238080.1 від 14 листопада 2019 року на суму 100 000 грн, № 0.0.1522348118.1 від 14 листопада 2019 року на суму 60 814 грн, що в свою чергу у валютному зобов`язанні складає: 100 000 грн / 24,511018 грн (за 1 дол.США)=4079,79 доларів США (станом на 12.11.2019 року);108 000 грн / 24,461896 грн (за 1 дол.США)=4415,03 доларів США (станом на 13.11.2019 року); 100 000 грн / 24,315588 грн (за 1 дол.США)=4112,59 доларів США (станом на 14.11.2019 року);60 814 грн / 24,315588 грн (за 1 дол.США)=2501,03 доларів США (станом на 14.11.2019 року).

Дані обставини також були встановлені та не підлягають доказуванню в порядку ст. 82 ЦПК України, під час розгляду заяви позивачів про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню в рамках справи № 6-1150/11, в результаті чого ухвалою суду, яка набрала законної сили, було відмовлено у задоволенні заяви, у зв`язку із наявністю заборгованості у боржників.

До того ж, відхиляючи вказані доводи позивачів, суд першої інстанції правильно виходив із того, що повернення виконавчих документів стягувачу у 2022 році за п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» не є тотожним фактичному повному виконанню рішення та не тягне автоматичного припинення зобов`язання чи втрати сили виконавчого листа. В силу вимог частини 5 статті 37 Закону «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пункту 1 частини першої статті 37 цього Закону не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Осадчої Наталії Олександрівни.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Осадчої Наталії Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: