Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №760/12413/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Київ

справа № 760/12413/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/6715/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління справами Міністерства оборони України на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Усатової І.А., у справі за скаргою Головного управління справами Міністерства оборони України на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року Головне управління справами Міністерства оборони України звернулося до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_1., в якій просило:

визнати бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу неправомірною;

зобов`язати державного виконавця Білоцерківського відділу усунути порушення у виконавчому провадженні НОМЕР_1;

зобов`язати державного виконавця Білоцерківського відділу невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Скарга обгрунтована тим, що в провадженні Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 760/7916/21 від 17.07.2024, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 4770,00 грн. на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Головне управління справами Міністерства оборони України вважає, що державним виконавцем Білоцерківського відділу, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, в супереч Закону України «Про виконавче провадження» проявлена бездіяльність.

Так, зазначає, що відповідно до листа Білоцерківського відділу від 26.11.2024 № 220447 та даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, держаним виконавцем Білоцерківського відділу на адресу боржника ОСОБА_1 направлено вимогу від 26.11.2024, якою зобов`язано боржника ОСОБА_1 з`явитись 11.12.2024 до виконавця за адресою Білоцерківського відділу. Відповідно до відомостей АСВП та інформації про виконавче провадження, боржник ОСОБА_1 за вимогою не з`явився, про причини невиконання законних вимог державного виконавця не повідомив. Станом на 06.05.2025 державний виконавець до суду щодо застосування приводу до боржника ОСОБА_1 не звертався.

Також зазначено, що відповідно до відомостей АСВП та інформації про виконавче провадження, перевірка майнового стану за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , вказаним у виконавчому листі, державним виконавцем не здійснювалась.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління справами вважає, що державний виконавець Білоцерківського відділу не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, виданого Солом`янським районним судом міста Києва від 16.02.2024 у справі № 760/7916/21 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проявив бездіяльність усупереч статей 1, 10, 18, 19, 36, 48 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.

Вказує, що відповідно до відомостей АСВП та інформації про виконавче провадження, виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в період з 04.12.2024 по 06.05.2025 не вчинялись взагалі. Рішення суду у справі від 16.02.2024 у справі № 760/7916/21, станом на 06.05.2025, не виконано.

Посилаючись на наведене, Головне управління справа Міністерства оборони України просило суд задовольнити скаргу.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Головне управління справами Міністерства оборони України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні скарги, судом першої інстанції не враховано, що державний виконавець діяв з порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, серед іншого, має право звернутися до суду щодо застосування приводу до боржника у разі, якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця. Державний виконавець до суду щодо застосування приводу до боржника ОСОБА_1 не звертався, а отже не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання рішення суду.

При винесенні ухвали про відмову в задоволенні скарги суд не урахував практику Верховного Суду щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність приватного/державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах.

В судовому засіданні представник Головного управління справами Міністерства оборони України - ОСОБА_2. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника скаржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2024 у справі № 760/7916/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України франшизу в сумі 2 500,00 грн. та понесені судові витрати в розмірі 2270 грн.

На виконання зазначеного рішення суду Солом`янським районним судом м. Києва 17.07.2024 було видано виконавчий лист № 760/7916/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України франшизу в сумі 2500,00 грн. та понесені судові витрати в розмірі 2270 грн.

01.08.2024 на підставі виконавчого листа № 760/7916/21, виданого 17.07.2024 Солом`янським районним судом м. Києва, державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітовою В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, представник Головного управління справами Міністерства оборони України зазначав, що державним виконавцем грубо порушено право Головного управління справами Міністерства оборони України на неупереджене, ефективне, своєчасне виконання рішення суду, оскільки, не здійснено розшук майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення та не проведено належним чином перевірку майна боржника, що порушує його право на виконання судового рішення.

Також судом встановлено, що 01.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно відповіді на запит до ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - відсутні дані про наявність відкритих рахунків.

Згідно відповіді на запит до банківських установ про надання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців ОСОБА_1 відсутні кошти для погашення боргу.

Згідно відповіді на запит з ПФУ про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи - відсутні дані про отримання доходу.

Згідно відповіді на запит до МВС про зареєстровані за боржником транспортні засоби відомо, що за боржником зареєстровано рухоме майно, а саме: легковий автомобіль марки РЕUGЕОТ.

22.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: легковий автомобіль марки РЕUGЕОТ.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомо, що за боржником зареєстровано земельну ділянку цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомо, що за боржником зареєстровано житловий будинок 74/100 частки побудований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

25.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

26.11.2024 державним виконавцем направлено вимогу боржнику про явку боржника до відділу 11.12.2024, боржник на вказану дату не з`явився.

Згідно відповіді на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону - відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону в період з серпня 2024 року по травень 2025 року.

12.05.2025 державним виконавцем було здійснено виїзд за місцем проживання боржника, а саме: АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану боржника. Перевірку майнового стану державним виконавцем не здійснено в зв`язку з відсутністю боржника за місцем свого проживання про що складено акт 12.05.2025.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що на даному етапі виконавчого провадження державним виконавцем не вчинена бездіяльність, яка полягає, на думку заявника, у невиконанні обов'язку вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового рішення, тому скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з статтями 18, 36 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем від дати відкриття виконавчого провадження - 01.08.2024 здійснювалися заходи, спрямовані на примусове виконання рішення суду в спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Виявлення майна та звернення стягнення на нього здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» (розділ VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції). Частиною 8 ст. ст. 48 Закону (яка перебуває у розділі VII Закону) передбачає обов`язок виконавця: проводити перевірку майнового стану боржника шляхом виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, нерухомого та рухомого майна боржника, майнових прав, отримувати інформацію про доходи боржника.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Згідно ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа № 760/7916/21, виданого 17.07.2024 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України франшизи та понесені судові витрати, вчиняються дії для виявлення майна, однак виходячи з наданих доказів судом встановлено, що за вказаною адресою проживання у виконавчому документі боржник не з`являється, у державного виконавця відсутня можливість проведення опису та арешту іншого майна, яке можна реалізувати для задоволення потреб стягувача, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити, оскільки державним виконавцем на теперішній час дотримано всі норми діючого законодавства та вжито заходи для виявлення, та арешту майна.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець не звертався до суду щодо застосування приводу до боржника, а отже не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки підставою для застосування приводу боржника є його неявка за викликом виконавця без поважних причин, однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання боржником виклику до державного виконавця, його обізнаності про такий виклик, умисної неявки.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку, що на даному етапі виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися виконавчі дії з примусового виконання судового рішення, обставин, які б свідчили про бездіяльність державного виконавця не встановлено, у звязку з чим скарга на бездіяльність державного виконавця не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Міністерства оборони України по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Висновки суду першої інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, переоцінки доказів у справі та ґрунтуються на незгоді з ухваленим судовим рішенням.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління справами Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: