Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №369/14892/20 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Київ

Справа № 369/14892/20

Провадження №22-ц/824/9617/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 01 липня 2026 року

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , подану адвокатом Дорошенком Дмитром Петровичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Усатова Д.Д.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про повернення сплаченого авансу.

У грудні 2020 року адвокат Борт П.С., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022 та заборонити нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які нотаріальні дії та/або реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або реєструвати іпотеку та/або заставу нерухомого майна, або вчиняти будь-які інші дії пов`язанні зі зміною власника об`єкту нерухомості, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №369/14892/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплаченого авансу.

Предметом даного позову є повернення грошових коштів в розмірі 18 000,00 доларів США, що були передані відповідачу в якості авансу за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022.

При цьому, з огляду на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.12.2020 року відповідач не має жодного об`єкту нерухомого майна окрім земельної ділянки, за яку було сплачено аванс.

Разом з тим, відповідач відмовився продавати позивачу земельну ділянку, відмовився повернути аванс в розмірі 18 000,00 доларів США, не виходить на зв`язок та є всі підстави вважати, що відповідач намагається уникнути відповідальності шляхом відчуження земельної ділянки третім особам.

Отже, у випадку відчуження даної земельної ділянки є цілком об`єктивний ризик того, що якщо позов буде задоволено, відповідач не виконає таке рішення суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2020 року Заяву адвоката Борт Павла Сергійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплаченого авансу задволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022.

Заборонено нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які нотаріальні дії та/або реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або реєструвати іпотеку та/або заставу нерухомого майна, або вчиняти будь-які інші дії пов`язані зі зміною власника об`єкту нерухомості, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору за даною справою є повернення грошових коштів в розмірі 18 000,00 доларів США, що були передані відповідачу в якості авансу за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги характер та обсяг позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, вважав за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 - адвокат Дорошенко Д.П. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема зазначає, що 08.12.2020р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріально 08.12.2020.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору предметом купівлі-продажу є земельна ділянка, площею 0,0921 га, кадастровий номер 3222481601:01:012:5022, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1991809932224.

Факт державної реєстрації права власності Скаржника на земельну ділянку, кадастровий номер 3222481601:01:012:5022, підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.12.2020 р.

Тобто, 17.12.2020 Києво-Святошинський районний суд Київської області прийняв рішення про арешт земельної ділянки, кадастровий номер 3222481601:01:012:5022, посилаючись на документи від 03.12.2020., та не перевіривши власника майна на момент винесення свого рішення, чим грубо порушив права та інтереси Скаржника, яка у встановленому законом порядку набула право власності на вказану земельну ділянку 08.12.2020. та не мала і не має жодного відношення до судового спору у справі № 369/14892/20.

В судовому засіданні представник особи, що не брала участі у справі ОСОБА_3 адвокат Дорошенко Д.П. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримав 13.06.2026, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі про повернення завдатку

Звертаючись до суду з заявою щодо забезпечення свого позову, позивач, як на підставу для її задоволення, посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову за позовною заявою, створює ризик невиконання або ускладнення виконання рішення суду, оскільки відповідач прагне відчужити єдине нерухоме майно, яке у нього наявне.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України закріплюють, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 759/13257/19.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги доказів, вбачається, що станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали судом земельна ділянка, площею 0,0921 га, кадастровий номер 3222481601:01:012:5022, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1991809932224., і на якій судом накладено арешт та аборонено нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які нотаріальні дії та/або реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або реєструвати іпотеку та/або заставу нерухомого майна, або вчиняти будь-які інші дії пов`язанні зі зміною власника об`єкту нерухомості, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481601:01:012:5022 не належало відповідачу ОСОБА_2 , а належить інші особі ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, доданого до апеляційної скарги.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві, а належить іншій особі, що, у свою чергу, виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.

Тобто, накладення арешту на майно ОСОБА_4 , яка не є відповідачем у справі, не відповідає предмету позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, предмет позову та наведені позивачкою обґрунтування позову та необхідності його забезпечення, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , подану адвокатом Дорошенком Дмитром Петровичем -задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2020 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплаченого авансу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна