Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №752/1064/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Київ

Справа № 752/1064/25

Провадження№22-ц/824/9190/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 01 липня 2026 року

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану адвокатом Сербіним Андрієм Олександровичем, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва 18 лютого 2026 року постановлену у складі судді Данілової Т.М.,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Голосіївськогорайонного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва 18 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду представник ОСОБА_3 - адвокат Сербін А.О.подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що судом не правильно встановлено обставини справи.

Вказує, що для залишення позову без розгляду необхідна наявність повторної неявки, якої не було, оскільки 16 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача та занятістю представника в іншому судовому засіданні, 22 січня 2026 року засідання фактично не відбулося через відсутність електроенергії в Голосіївському районному суді м. Києва, 18 лютого 2026 року представник позивача перебував на лікарняному, а позивач - особа похилого віку 88 років та враховуючи погодні умови (ожележдиця) не з`явилася в судове засідання задля безпеки здоров`ю.

Суд на зазначене не звернув уваги, не витребував додаткові пояснення та без належної мотивації визнав причини неявки неповажними.

Сторони правом подання відзиву не скористалися.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Сербін А.О. підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що у судове засідання 16 грудня 2025 року позивач та її представник не з`явилися. Від представника позивача адвоката Сербіна А.О. надійшло клопотання про перенесення судового засідання. (а.с.130)

У зв`язку з неявкою сторони позивача судове засідання було відкладено на 22 січня 2026 року.

У судове засідання 22 січня 2026 року позивач ОСОБА_3 та її представник Сербін А.О. не з`явилася та не забезпечила явку свого представника, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином. (а.с.132,134).

У зв`язку з неявкою сторони позивача судове засідання було відкладено на 18 лютого 2026 року.

У судове засідання 18 лютого 2026 року позивач ОСОБА_3 не з`явилася та не забезпечила явку свого представника, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином. (а.с.136, 137)

Заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача в матеріалах справи відсутня.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва 18 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не з`явилася двічі підряд у судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала, неявка позивача перешкоджає вирішенню спору, оскільки окремі обставини, вказані як підстави для усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою підлягають з`ясуванню у судовому засіданні, а тому вважа за можливе залишити позовну заяву без розгляду..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно0процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Як убачається з матеріалів справи, у судові засідання, призначені на 16 грудня 2025 року та 22 січня 2026 року та 18 лютого 2026 року позивач не з`явилася та не забезпечила явку свого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена шляхом направлення судової повістки через SMS повідомлення, а також шляхом направлення судової повістки представнику через підсистему «Електронний суд» на електронну адресу.

Обізнаність позивачки ОСОБА_3 та її представника адвоката Сербіна А.О. про дату, час та місце розгляду справи підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивачу було відомо про два останні судові засідання, однак до суду, позивач не з`явилася та не забезпечила явку свого представника, заяви про розгляд справи у його відсутність не подавала.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Враховуючи викладене доводи скаржника про те, що 22 січня 2026 року засідання фактично не відбулося через відсутність електроенергії в Голосіївському районному суді м. Києва, а також доводи про те, що 18 лютого 2026 року представник позивача перебував на лікарняному, не заслуговують на увагу, оскільки, доказів того, що 22 січня 2026 року засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії в Голосіївському районному суді м. Києва скаржник не надає, як і не надає доказів неможливості направлення представником позивача доказів перебування його на лікарняному.

Відповідно до п. 3 ст. 257 ЦПК України належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання позивача або його представника про неможливість бути присутнім в судовому засіданні 18 лютого 2026 року, а тому

При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування оскаржуваної ухвали, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , подану адвокатом Сербіним Андрієм Олександровичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна