Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №940/463/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Київ

Справа № 940/463/24

Провадження №22-ц/824/3824/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 01 липня 2026 року

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач Селянське (фермерське) господарство «Титан» відповідач: ОСОБА_1 ,

фізична особа-підприємець

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану адвокатом Неживок Ігорем Вікторовичем, на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року, ухваленого у складі судді Мандзюк С.В., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року позивач Селянське (фермерське) господарство «Титан» звернулося до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просив:

1) визнати недійсним договір оренди землі № 4, що укладений 21.07.2023 між ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:03:005:0039, площею 2,33 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району;

2) скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224682000:03:005:0039, загальною площею 2,33 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2023, номер запису про інше речове право 51298367;

3) витребувати із незаконного володіння та користування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Селянського (фермерського) господарства «Титан» (код ЄДРПОУ 31970301) земельну ділянку, кадастровий номер: 3224682000:03:005:0039, загальною площею 2,33 га, яка розташована на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району, та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

4) визнати недійсним договір оренди землі № 5, що укладений 21.07.2023 між ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:03:005:0040, площею 2,22 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району;

5) скасувати державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224682000:03:005:0040, загальною площею 2,22 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2023, номер запису про інше речове право 51298450;

6) витребувати із незаконного володіння та користування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Селянського (фермерського) господарства «Титан» (код ЄДРПОУ 31970301) земельну ділянку, кадастровий номер: 3224682000:03:005:0040, загальною площею 2,22 га, яка розташована на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району, та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Позов мотивовано тим, що іж СФГ «Титан» та ОСОБА_1 15.11.2012 було укладено два договори оренди земельних ділянок терміном на 15 років, зокрема: договір оренди земельної ділянки № 70 від 15.11.2012 (далі - договір № 70), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а СФГ «Титан» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,2200 га, що розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району, та належала орендодавцю на підставі державного акта серії ЯА №910263, виданого 08.09.2011, кадастровий номер: 3224682000:03:005:0039; договір оренди земельної ділянки № 71 від 15.11.2012 (далі - договір № 71), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а СФГ «Титан» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,3300 га, що розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району та належала орендодавцю на підставі державного акта серії ЯА №910261, виданого 08.09.2011, кадастровий номер: 3224682000:03:005:0039.

Договір № 70 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за №322460004007162 (відмітка про реєстрацію проставлена у договорі). Земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю за актом прийому передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі.

Договір № 71 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за №322460004007163 (відмітка про реєстрацію проставлена у договорі). Земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю за актом прийому передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі.

Позивач зазначив, що після укладання договорів оренди землі, використовував зазначені земельні ділянки у своїй господарській діяльності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах, що визначені в договорах оренди.

Проте, 07.08.2023 державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2,33 га, з кадастровим номером: 3224682000:03:005:0039, за ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки № 4 від 21.07.2023 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 51298367 від 07.08.2023), який було укладено між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:03:005:0039 площею 2,33 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами населеного пункту с. Горошків Білоцерківського району Київської області.

Водночас, 07.08.2023 державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації зареєстровано право оренди і на іншу земельну ділянку площею 2.22 га, з кадастровим номером: 3224682000:03:005:0040 за ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки № 5 від 21.07.2023 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 51298450 від 07.08.2023), який було укладено між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:03:005:0040 2.22 площею 2,22 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами населеного пункту с. Горошків Білоцерківського району Київської області.

Отже, як зазначено, на час укладення (21.07.2023) та реєстрації (07.08.2023) оспорюваних договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) були чинними договір оренди № 70 та договір оренди № 71 цих же об`єктів, укладені 15.11.2012 між СФГ «Титан» та ОСОБА_1 , зі строком дії до 29.12.2027, і які в установленому законом порядку не припинені.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року позов Селянського (фермерського) господарства «Титан» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про усунення порушення права оренди з боку інших осіб, шляхом визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 4, що укладений 21.07.2023 між ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:03:005:0039, площею 2,33 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224682000:03:005:0039, загальною площею 2,33 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2023, номер запису про інше речове право 51298367.

Витребувати із незаконного володіння та користування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Селянського (фермерського) господарства «Титан» земельну ділянку, кадастровий номер: 3224682000:03:005:0039, загальною площею 2,33 га, яка розташована на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди землі № 5, що укладений 21.07.2023 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:03:005:0040, площею 2,22 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Горошківської сільської ради Білоце-рківського (в минулому - Тетіївського) району.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224682000:03:005:0040, загальною площею 2,22 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2023, номер запису про інше речове право 51298450.

Витребувано із незаконного володіння та користування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Селянського (фермерського) господарства «Титан» земельну ділянку, кадастровий номер: 3224682000:03:005:0040, загальною площею 2,22 га, яка розташована на території Горошківської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Тетіївського) району, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Селянського (фермерського) господарства «Титан» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Селянського (фермерського) господарства «Титан» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Відтак, враховуючи, що одні й ті ж самі земельні ділянки не можуть одночасно бути об`єктами оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, суд погоджується з доводами представника позивача про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів про оренду землі недійсними.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

Вказує, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області № 9-10-0.64-8771/2-24 від 16 вересня 2024 року, витяги з поземельної книги та Книги реєстрації договорі оренди в місцевому фонді документації із землеустрою та в архіві не виявлено, що свідчить про відсутність фізичних носіїв, які б могли підтвердити реєстрації договорів оренди.

Реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у відповідній книзі, тобто першоджерелом запису є книга, при цьому дані книги відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Київського апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Неживок І.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник СФГ «Титан» адвокат Порхун О.П. в режимі відеоконференцзв`язку проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 15.11.2012 між ОСОБА_1 та СФГ «Титан» укладений договір оренди земельної ділянки № 70, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322460004007163.

Водночас, 15.11.2012 між ОСОБА_1 та СФГ «Титан» укладений договір оренди земельної ділянки № 71, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322460004007162.

Цими договорами передбачено, що строк їхньої дії становить 15 років та набирають чинності з моменту підписання сторонами і державної реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 7 договору).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 договору).

Передача об`єктів оренди орендарю СФГ «Титан» здійснювалася орендодавцем ОСОБА_1 на умовах, що визначені у договорах оренди земельних ділянок, за актом прийому-передачі.

У позивача СФГ «Титан» право оренди зазначених земельних ділянок закінчується 29.12.2027.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 , який є власником земельних ділянок, не заявляв вимог ні про розірвання договорів оренди земельних ділянок з СФГ «Титан», ні про визнання їх недійсними.

Тому, з огляду на ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, у суду відсутні прямо встановлені законом підстави вважати такі договори оренди недійсними.

Відтак, зазначені договори оренди земельних ділянок фактично є чинними до 29.12.2027.

Між тим, під час дії вищезазначених договорів оренди, власник земельних ділянок відповідач ОСОБА_1 21.07.2023 уклаводночасно з іншим орендарем - ФОП ОСОБА_2 два договори оренди землі, на підставі яких передав ФОП ОСОБА_2 в оренду ті самі земельні ділянки, які раніше вже були передані в оренду позивачу СФГ «Титан».

07.08.2023 Бучанською районною державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) оренди за ОСОБА_2 зазначених земельних ділянок.

Отже, на час укладення (21.07.2023) та реєстрації (07.08.2023) оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 були чинними договори оренди № 70, № 71 цих же об`єктів, укладені 15.11.2012 між ОСОБА_1 та СФГ «Титан» та зареєстровані 29.12.2012 зі строком дії до 29.12.2027, які в установленому законом порядку не припинені.

Внаслідок укладення оспорюваних договорів ФОП ОСОБА_2 отримав право оренди земельних ділянок, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тих самих земельних ділянок.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував обставини, викладені у листі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 9-10-0.64-8771/2-24 від 16 вересня 2024 року, а саме те, що витяги з поземельної книги та Книги реєстрації договорів оренди у місцевому фонді документації із землеустрою та в архіві не виявлено, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність фізичних носіїв, які могли б підтвердити факт реєстрації договорів оренди, є необґрунтованими.

Сам по собі факт відсутності поземельних книг та Книги реєстрації договорів оренди не спростовує факту укладення відповідних договорів оренди та не є безумовною підставою для висновку про їх неіснування чи недійсність, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку всім зібраним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку за результатами їх дослідження.

Крім того, апеляційний суд враховує, що у вказаному листі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 9-10-0.64-8771/2-24 від 16 вересня 2024 року зазначено про наявність у місцевому фонді землевпорядної документації та в архіві договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3224682000:03:005:0039 та 3224682000:03:005:0040, копії яких були долучені до зазначеного листа. Отже, відсутність поземельних книг не може сама по собі свідчити про те, що такі договори оренди не укладалися.

Як убачається з копій договорів, долучених до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, вони підписані ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Титан». Доказів того, що зазначені договори у встановленому законом порядку визнані недійсними, матеріали справи не містять. За таких обставин вказані договори є чинними, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану адвокатом Неживок Ігорем Вікторовичем -залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна