Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №756/2329/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ

Справа № 756/2329/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9299/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва про повернення заяви заявникові, постановлену під головуванням судді Ткач М.М. 03 березня 2026 року в м. Київ,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті та факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із заявою, про встановлення факту смерті та факту родинних відносин, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині встановлення факту смерті - повернуто заявнику. Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині встановлення факту родинних відносин - направлено за підсудністю на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвала суду мотивована тим, заявник ОСОБА_1 у поданій заяві зазначив, що померла ОСОБА_3 є його рідною бабусею, однак документів на підтвердження цього не надав. Через це факт родинних відносин між ними на момент звернення до суду не підтверджується, а отже в розумінні ст. 317 ЦПК України він не є особою, яка може подати заяву про встановлення факту смерті, що за п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України розцінюється судом як подання заяви особою, яка не має процесуальної дієздатності. У зв`язку з чим в частині вимог про встановлення фату смерті заява підлягає поверненню.

Крім того суд вказав, що згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, заявник зареєстрований за адресою в Донецькій області (м. Макіївка), але фактично зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у Київській області (м. Буча). Оскільки за ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подається за зареєстрованим місцем проживання або перебування особи, а Оболонський район міста Києва не є таким місцем реєстрації заявника, справа в частині вимог про встановлення факту родинних відносин належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Ірпінського міського суду Київської області.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вказав на порушення судом норм процесуального права, а тому просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Оболонського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у поданій заяві було прямо зазначено, що встановлення факту смерті необхідне для державної реєстрації смерті, реалізації спадкових прав та отримання належних виплат. Заявник у розумінні ст. 317 ЦПК України є заінтересованою особою й ч. 1 вказаної статті передбачає, що така заява може бути подана до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Також, вказує, що суд повернувши заяву в частині встановлення факту смерті безпідставно послався на п.1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, зазначивши, що заяву подано особою, яка не мала процесуальної дієздатності.

Проте заявник є повнолітньою фізичною особою, невизнаною судом недієздатною, а тому має повну цивільну процесуальну дієздатність. Суд фактично ототожнив відсутність документів із відсутністю процесуальної дієздатності, що є грубим порушенням норм процесуального права, тобто суд позбавив заявника можливості встановити родинні відносини у судовому порядку.

Окрім цього скаржник зауважує, що районний суд незаконно розділив заяву на дві частини, одну вимогу повернув, іншу передав до іншого суду, що не передбачено чинним процесуальним законом.

Процесуальні дії апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою у якій просить встановити факт родинних відносин з ОСОБА_3 , яка є бабусею заявника, а також встановити факт смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Антрацит Луганської області на тимчасово окупованій території України, із зазначенням причини смерті відповідно до поданих медичних документів.

До заяви було долучено копію довідки від 28 грудня 2016 року № 8415 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 5), довідки переселенця з додатку «Дія» (5 на звороті, 6), копію довідки від 26 вересня 2017 року № 0000343552 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 7), копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 8-10), паспорті дані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 11-15), письмові пояснення ОСОБА_4 від 28 січня 2026 року (а.с. 16), копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с. 18), Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 19), копія свідоцтва про розірвання шлюбу (повторно) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 20), копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 21), копія довідки про смерть № С-04361 від 17 грудня 2025 року (а.с. 22)

Застосовані норми права.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Питання особливостей здійснення провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначенні положеннями статті 317 ЦПК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» №2345-IX від 01 липня 2022 року, внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу, зокрема ч. 1-2 ст. 317 ЦПК України, викладено у наступній редакції:

Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Вказаний закон набрав чинності 07 серпня 2022 року.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває (як на день постановлення оскаржуваної ухвали так і на день прийняття цієї постанови).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітньою та повністю дієздатною особою. Рішень суду про обмеження його цивільної чи цивільної процесуальної дієздатності матеріали справи не містять.

Відсутність на момент звернення до суду документів, які б прямо підтверджували родинні відносини між заявником та померлою особою, жодним чином не свідчить про відсутність у заявника цивільної процесуальної дієздатності.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно застосовано положення пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Крім того, обґрунтовуючи заінтересованість у встановленні факту смерті, ОСОБА_1 зазначив, що встановлення цього факту та факту родинних відносин необхідне йому для державної реєстрації смерті особи, реалізації спадкових прав та отримання належних виплат.

Отже, заявник підпадає під визначення «іншої заінтересованої особи» в розумінні абзацу 2 ч.1 статті 317 ЦПК України, оскільки встановлення обставин безпосередньо впливає на його майнові та особисті немайнові права.

Встановивши для цієї категорії справ альтернативну територіальну підсудність (право звернення до будь-якого місцевого суду України), законодавець мав на меті забезпечити спрощений та ефективний доступ до правосуддя для осіб, які постраждали від тимчасової окупації або воєнних дій. Заявник реалізував це право, звернувшись до Оболонського районного суду міста Києва.

Зважаючи на те, що вимоги про встановлення факту родинних відносин та факту смерті є взаємопов`язаними, оскільки встановлення першого факту є передумовою для підтвердження правового статусу заявника щодо вимог про встановлення другого факту, їх спільний розгляд в одному провадженні є правомірним і відповідає завданням цивільного судочинства.

Роз`єднання судом першої інстанції єдиної заяви на дві частини із подальшим поверненням однієї вимоги та передачею іншої за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області не передбачено нормами ЦПК України. Такі дії суду призвели до необґрунтованого затягування розгляду справи та створюють для заявника перешкоди в доступі до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції про повернення заяви в частині вимог про встановлення факту смерті та передачу справи в частині вимог про встановлення факту родинних відносин до іншого суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкового судового рішення та обмеження доступу заявника до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що висновки Оболонського районного суду міста Києва ґрунтуються на неправильному тлумаченні та застосуванні норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року - скасувати, а справу напрвити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Соколова

Судді О.В. Желепа

Н.В. Поліщук