Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №369/21894/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8461/2026

справа №369/21894/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Еренценовим Євгенієм Валерійовичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Фінагеєвої І.О., дата складення повної ухвали не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельними ділянками, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин справи.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельними ділянками, у якому просить усунути перешкоди у користуванні належними ОСОБА_1 житловим будинком і земельними ділянками з кадастровими номерами 3222485800:02:012:5008 та 3222485800:02:012:5062 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно зведений вздовж межі ділянок об`єкт, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову вказує, що позов у справі подано щодо усунення перешкод у користуванні належними позивачу житловим будинком і земельними ділянками (кадастрові номери 3222485800:02:012:5008, 3222485800:02:012:5062) у зв`язку із зведенням відповідачем на суміжній ділянці об`єкта самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222485800:02:012:0061).

Предметом позову є захист права власності позивача від самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку, що здійснюється на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 площею 0,1198 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що згідно з даними Реєстру будівельної діяльності об`єкт декларується як «Нове будівництво садибного житлового будинку», клас наслідків СС1, за повідомленням ІУ051250911440. Зазначене повідомлення перебуває у статусі «повернуто на доопрацювання» у зв`язку з виявленням недостовірних та неповних відомостей, що свідчить про відсутність у забудовника чинного документа, який надає право на виконання будівельних робіт. Попри це, на ділянці фактично зводиться масивний чотириповерховий об`єкт площею понад 1800 кв. м з 24 житловими кімнатами, який за своїми параметрами не відповідає індивідуальній садибній забудові, для якої передбачене цільове призначення земельної ділянки 02.01.

З огляду на масштаб споруди, її розташування безпосередньо біля межі з ділянками ОСОБА_1 , відсутність забезпеченого пожежного проїзду й дотримання необхідних протипожежних та санітарних розривів, подальше будівництво створює для заявника реальну загрозу виникнення значної та невідворотної шкоди його майну і правам, зокрема: підвищення пожежної небезпеки, ризик зволоження фундаментів будинку позивача через порушення водовідведення, погіршення інсоляції й провітрювання, зниження вартості його домоволодіння.

Вказує, що Бучанською окружною прокуратурою за зверненням представника позивача 18 вересня 2025 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12025116380000248 за ознаками статті 356 КК України (самоуправство), що свідчить про визнання компетентним органом суспільної небезпечності дій, пов`язаних із даним будівництвом.

Уважає, що якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті, відповідач зможе завершити будівництво будинку, виконати оздоблювальні й інженерні роботи, а також ініціювати процедуру введення об`єкта в експлуатацію, зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, укласти договори на підключення до інженерних мереж та зареєструвати право власності на незаконно збудований об`єкт.

У такому випадку фактичне виконання можливого рішення суду про знесення чи перебудову самочинно зведеного об`єкта буде істотно ускладнене або навіть унеможливлене, а відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, потребуватиме незрівнянно більших витрат та процедур.

Мотивуючи наведеним, просить:

- заборонити ОСОБА_2 , а також будь-яким залученим ними підрядникам, субпідрядникам та іншим особам продовжувати та здійснювати будь-які будівельні роботи (у тому числі, але не обмежуючись: земляні роботи, улаштування фундаментів, монтаж конструкцій, стін, перекриттів та покрівлі, монтаж інженерних мереж, фасадні та оздоблювальні роботи) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- заборонити вчинення дій, спрямованих на введення об`єкта в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті (подання декларацій/актів готовності, отримання сертифікатів, укладення договорів на постачання інженерних ресурсів до прийняття об`єкта), як таких, що безпосередньо ускладнюють або роблять неможливим виконання майбутнього рішення суду про знесення.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовивши у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що позивач не довів наявності реальної та безпосередньої загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду. Суд вказав, що сам факт здійснення відповідачем будівництва на власній земельній ділянці не свідчить про незаконність такого будівництва та не підтверджує необхідності негайного втручання шляхом його зупинення.

Крім того, суд дійшов висновку, що запропонований захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами та може фактично означати попереднє вирішення спору по суті. Заборона проводити будівельні роботи до встановлення незаконності будівництва створювала б враження про неправомірність дій відповідача до ухвалення рішення у справі.

Також суд вказав про врахування балансу інтересів сторін та зазначив, що зупинення будівництва може спричинити для відповідача значні негативні наслідки, зокрема фінансові втрати, необхідність консервації об`єкта та ризики у відносинах із підрядниками й контрагентами. Водночас позивач не надав належних і допустимих доказів того, що невжиття таких заходів призведе до порушення його прав або унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Еренценовим Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність оскаржуваної ухвали, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 149-151 ЦПК України та фактично підмінив критерій, який підлягає перевірці під час вирішення питання про забезпечення позову. Звертає увагу, що на стадії забезпечення позову не вимагається доведення обставин спору по суті чи остаточного підтвердження незаконності дій відповідача.

Відмовивши у задоволенні заяви, суд фактично поклав на заявника обов`язок довести незаконність будівництва, зазначивши, що заборона проведення будівельних робіт нібито означатиме констатацію неправомірності будівництва. Такий висновок суперечить правовій природі забезпечення позову, яке є тимчасовим процесуальним механізмом збереження існуючого становища та гарантування ефективності майбутнього судового захисту, а не способом вирішення спору по суті.

Судом залишено без належної оцінки характер заявлених позовних вимог. Позов спрямований на усунення перешкод у користуванні майном та знесення самочинно збудованого об`єкта. За таких обставин подальше будівництво, завершення об`єкта, його введення в експлуатацію, підключення до інженерних мереж або відчуження третім особам об`єктивно ускладнюватиме виконання можливого рішення суду та може призвести до втрати ефективності судового захисту. Саме запобігання таким наслідкам і є метою інституту забезпечення позову.

Суд не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, які свідчать про наявність ознак самочинного будівництва. Зокрема, матеріали справи містять офіційні відомості з Реєстру будівельної діяльності (ЄДЕССБ) та відповідь ДІАМ, відповідно до яких повідомлення про початок виконання будівельних робіт повернуто на доопрацювання у зв`язку з недостовірними або неповними відомостями, тобто відповідач не набув належного права на виконання будівельних робіт.

Вказує, що відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України здійснення будівництва без документа, який надає право виконувати будівельні роботи, є однією з ознак самочинного будівництва. Наведені обставини не були спростовані судом та фактично залишилися без правової оцінки.

Уважає, що суд першої інстанції неправильно застосував принцип співмірності заходів забезпечення позову. Суд фактично врахував лише можливі економічні наслідки для відповідача, не оцінивши ризики для позивача у разі продовження будівництва та подальшого ускладнення виконання майбутнього рішення суду. Водночас тимчасова заборона проведення будівельних робіт не вирішує спір по суті, не позбавляє відповідача права власності та не встановлює незаконності будівництва, а лише зберігає існуючий стан речей до вирішення спору.

Вказує, що суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 29 січня 2025 року у справі №755/8534/24, відповідно до яких в умовах воєнного стану, коли державний контроль у сфері містобудування є обмеженим, саме заходи забезпечення позову можуть бути єдиним ефективним механізмом запобігання подальшому будівництву та збереження фактичного стану об`єкта до вирішення спору по суті.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

20 травня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Державної інспекції архітектури та містобудування України на апеляційну скаргу.

Вказує, що відповідно до статті 22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відомості, які містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва та Реєстрі будівельної діяльності, є достовірними, відкритими та загальнодоступними. За результатами перевірки відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 встановлено, що в Реєстрі будівельної діяльності наявна зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 15.12.2025 № ІУ101251202699 щодо об`єкта «Нове будівництво садибного житлового будинку».

Просить врахувати надану інформацію при вирішенні справи.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні адвокат Еренценов Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Козін С.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Еренценова Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Установлено, що позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельною ділянкою.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій позивач просить:

- заборонити ОСОБА_2 , а також будь-яким залученим ними підрядникам, субпідрядникам та іншим особам продовжувати та здійснювати будь-які будівельні роботи (у тому числі, але не обмежуючись: земляні роботи, улаштування фундаментів, монтаж конструкцій, стін, перекриттів та покрівлі, монтаж інженерних мереж, фасадні та оздоблювальні роботи) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- заборонити вчинення дій, спрямованих на введення об`єкта в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті (подання декларацій/актів готовності, отримання сертифікатів, укладення договорів на постачання інженерних ресурсів до прийняття об`єкта), як таких, що безпосередньо ускладнюють або роблять неможливим виконання майбутнього рішення суду про знесення.

Відповідно до даних витягу з державного реєстру речових прав №447112358 від 09 жовтня 2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061, площею 0,1198 га, належить ОСОБА_2 (а.с. 19).

З даних договору дарування від 01 вересня 2025 року убачається, що ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар належну дарувальнику земельну ділянку площею 0,1198 га, місце розташування АДРЕСА_2 (а.с. 23).

09 жовтня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладеного договір про розірвання договору дарування земельної ділянки, відповідно до якого за домовленістю сторін розірвано договорів дарування земельної ділянки площею 0,1198 га, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:02:012:0061, цільове призначення земельної ділянки: 02.11. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01 вересня 2025 року (а.с. 39).

З даних договору дарування земельної ділянки від 26 серпня 2016 року убачається, що ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку загальною площею 0,0119 га, кадастровий номер 3222485800:02:012:5062, що розташований за адресою: Київська область, Києво-святошинський район, с. Петрівське (а.с. 24).

З даних інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №66983542 від 31 серпня 2016 року убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:012:5062, площею 0,0119 га належить ОСОБА_1 (а.с. 25).

Відповідно до даних інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва убачається, що до системи внесено відомості про нове будівництво садового житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 (а.с. 100-102).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За вимогами пункту 3 частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині 1 статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.

З матеріалів справи установлено, що предметом пред`явленого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позову є усунення перешкод у користуванні належними ОСОБА_1 житловим будинком та земельними ділянками та зобов`язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно зведений вздовж межі ділянок об`єкт.

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами немайнового характеру, задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що між сторонами виник спір щодо законності зведення житлового будинку та проведення будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061

Колегія суддів звертає увагу, що у разі завершення будівництва спірного об`єкта, його введення в експлуатацію, державної реєстрації речових прав або передачі прав на нього іншим особам, виконання можливого рішення суду про знесення або приведення об`єкта у відповідність до вимог законодавства може бути істотно ускладнене.

Саме по собі завершення будівельних робіт не є тотожним вирішенню питання про правомірність такого будівництва, однак створює додаткові юридичні та фактичні наслідки, які можуть вплинути на можливість ефективного захисту прав позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вжиття заходів забезпечення позову фактично означатиме попереднє вирішення спору по суті.

Тимчасова заборона здійснення будівельних робіт до вирішення спору не встановлює факту незаконності будівництва, не позбавляє відповідача права власності на земельну ділянку та не вирішує питання щодо правомірності зведеного об`єкта. Такий захід має виключно забезпечувальний характер та спрямований на недопущення зміни предмета спору.

Аналогічний підхід застосовується судами у спорах, пов`язаних із будівництвом, коли подальше виконання робіт може призвести до виникнення нових обставин, які ускладнять поновлення порушених прав. Зокрема, суди виходять із необхідності оцінки того, чи не втратить позивач можливість отримати ефективний судовий захист у межах одного провадження.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до матеріалів справи позивачем надано відомості щодо наявності спору про законність будівництва, а також щодо здійснення забудови на суміжній земельній ділянці. За таких обставин продовження будівельних робіт під час розгляду справи створює ризик істотної зміни фактичного стану об`єкта.

При вирішенні питання про співмірність заходів забезпечення позову суд має враховувати співвідношення можливих негативних наслідків для обох сторін. У цьому випадку тимчасове обмеження відповідача у здійсненні будівельних робіт є менш обтяжливим наслідком, ніж можливість виникнення ситуації, за якої навіть у разі задоволення позову виконання рішення суду стане значно складнішим.

Враховуючи характер позовних вимог, наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову та предметом спору, а також ризик втрати ефективності майбутнього судового захисту, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме в частині заборони ОСОБА_2 , а також будь-яким залученим ними підрядникам, субпідрядникам та іншим особам продовжувати та здійснювати будь-які будівельні роботи (у тому числі, але не обмежуючись: земляні роботи, улаштування фундаментів, монтаж конструкцій, стін, перекриттів та покрівлі, монтаж інженерних мереж, фасадні та оздоблювальні роботи) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Щодо вимог про заборону вчинення дій, спрямованих на введення об`єкта в експлуатацію, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати декілька видів забезпечення позову одночасно, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача та забезпечення виконання можливого рішення суду. Разом із тим, кожен захід забезпечення позову має відповідати критеріям необхідності, обґрунтованості та співмірності із заявленими позовними вимогами.

Як убачається з матеріалів справи, заявником одночасно заявлено вимоги про заборону продовження будівельних робіт та заборону вчинення дій, спрямованих на введення спірного об`єкта в експлуатацію.

Колегія суддів погоджується з тим, що завершення будівництва, оформлення дозвільних документів, введення об`єкта в експлуатацію та державна реєстрація речових прав на нього можуть створити додаткові юридичні та фактичні перешкоди для ефективного виконання можливого рішення по суті спору.

Водночас, оцінюючи необхідність застосування саме такого додаткового заходу забезпечення позову, колегія суддів враховує, що заборона ОСОБА_2 , а також залученим ним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на спірному об`єкті до набрання законної сили рішенням суду у цій справі забезпечує збереження існуючого стану об`єкта та фактично усуває можливість завершення будівництва до вирішення спору по суті.

За відсутності завершення будівельних робіт та фактичної готовності об`єкта до експлуатації вчинення дій, спрямованих на його введення в експлуатацію, є похідним від здійснення відповідних будівельних робіт та залежить від їх завершення. Отже, встановлена судом заборона продовжувати будівництво є достатнім та ефективним заходом для запобігання настанню тих наслідків, на які посилався позивач у заяві про забезпечення позову.

Застосування додаткової заборони щодо заборони вчинення дій, спрямованих на введення об`єкта в експлуатацію, на переконання колегії суддів, не має самостійного забезпечувального значення, оскільки такі дії об`єктивно не можуть бути реалізовані без завершення передбачених будівельних робіт та наявності самого об`єкта, готового до експлуатації.

За таких обставин вимог заяви в частині заборони вчинення дій, спрямованих на введення об`єкта в експлуатацію не є необхідним для досягнення мети забезпечення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а в іншій частині ? щодо заборони вчинення дій, спрямованих на введення об`єкта в експлуатацію, слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Еренценовим Євгенієм Валерійовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 , а також будь-яким залученим ними підрядникам, субпідрядникам та іншим особам продовжувати та здійснювати будь-які будівельні роботи (у тому числі, але не обмежуючись: земляні роботи, улаштування фундаментів, монтаж конструкцій, стін, перекриттів та покрівлі, монтаж інженерних мереж, фасадні та оздоблювальні роботи) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:012:0061 за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційнаскарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова