Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №372/1676/26 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 372/1676/26

Провадження № 33/824/2924/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 3 ст. 154 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2026 року серії ВАД № 966393, 23.02.2026 року близько 16:00 год. в м. Обухів по вул. Гончарна, 53, гр. ОСОБА_1 , будучи власником собак, допустив їх перебування без належного нагляду, повідків та намордників, унаслідок чого собаки здійснили напад на собаку по кличці «Маська», що належить ОСОБА_2 , спричинивши їй тілесні ушкодження, від яких тварина загинула. Крім того, встановлено, що вказані собаки систематично проявляють агресивну поведінку та здійснюють напади на перехожих, чим створюють реальну небезпеку для життя та здоров`я громадян.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з конфіскацією тварин - собак за місцем його проживання - АДРЕСА_1 . Стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 04 травня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року в частині конфіскації собак та прийняти нове рішення, яким залишити адміністративне стягнення у вигляді штрафу без конфіскації тварин.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У судове засідання, 18 червня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку.

02 червня 2026 року від апелянта надійшло клопотання, в якому доводи апеляційної скарги підтримав та просив здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Законом України № 1684-IX від 15.07.2021стаття 154 КУпАП була доповнена частиною третьою, якою визначено, що дії, передбачені ч. 1 цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України (ст. 29 КУпАП).

Вказані положення КУпАП кореспондуються з основними положеннями Конституції України, а саме ст. 41, згідно якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Що стосується ч. 3 ст. 154 КУпАП, то ця норма закону так само передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, але у разі, якщо такі дії спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за особою накладення стягнення у виді штрафу в більших розмірах (в залежності від суб`єкта правопорушення), а також із конфіскацією тварин.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Відповідно до ст. 22 вказаного вище закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Щодо адміністративного стягнення у виді конфіскації собаки, то відповідно до положень статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Встановлюючи додаткове стягнення у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, законодавець переслідує мету превенції запобігти вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, здатне в майбутньому повторно заподіяти шкоду здоров`ю людей або інших тварин.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП підтверджується зібраними у справі матеріалами, дослідженими апеляційним судом під час апеляційного перегляду.

Також матеріалами справи підтверджено настання негативних наслідків, зокрема смерті тварини.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Також, санкція ч.3 ст. 154 КУпАП є абсолютною, а не альтернативною, так як передбачає накладення штрафу саме з конфіскацією тварини, тобто застосування стягнення у вигляді конфіскації собаки в даному випадку є безальтернативним.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком, викладеним в постанові судді, про необхідність конфіскації тварин.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині конфіскації тварин, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба