Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №755/10043/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року місто Київ

справа № 755/10043/25 провадження № 22-ц/824/1930/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - КП Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану адвокатом Осадчею Ольгою Вікторівною,

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Галагана В.І., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 98 387,25 грн., та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позов обґрунтовано тим, що надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованого в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати боргу за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року, а саме: послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідач отримує послуги, надані позивачем щодо квартири АДРЕСА_2 . Однак відповідачі не вносять плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та плату за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 квітня 2025 року у розмірі 98 387,25 грн., що є предметом спору.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року задоволено позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 98387,25 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Осадча О.В. подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, або зменшити розмір стягнення до фактичної залишкової суми з урахуванням перерахунку.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач у межах розгляду справи не надав жодного належного доказу, який би підтверджував наявність заборгованості у відповідачів у розмірі, наведеному в позовній заяві - 98 387,25 грн. Навіть після зняття контрольних показників лічильника 22 квітня 2025року, які достовірно засвідчили фактичний обсяг споживання, позивач залишив попередній розрахунок боргу без змін, не провів жодного перерахунку, а навпаки - нарахування залишились сталими, що прямо суперечить об`єктивним даним обліку та акту лічильника.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про солідарну відповідальність відповідачів за зобов`язанням щодо сплати боргу за житлово- комунальні послуги. Такий висновок суду не ґрунтується на належному дослідженні правової природи зобов`язань, які виникли у кожного з відповідачів, та суперечить встановленим у справі обставинам.

Вказує, що рішенням суду першої інстанції та згідно з витягом з реєстру територіальної громади, який долучено до матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 лише з 01 листопада 2018 року по теперішній час.

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували: укладення ОСОБА_2 договору про надання житлово-комунальних послуг; фактичне користування послугами до її реєстрації; виникнення в неї обов`язку зі сплати заборгованості за періоди, коли вона не проживала у квартирі. У позовній заяві не конкретизовано періоди нарахування боргу, що унеможливлює встановлення індивідуального обсягу зобов`язань кожного з відповідачів.

Наголошує також на тому, що незаконне залучення ОСОБА_2 до справи у якості солідарного боржника призвело до винесення рішення про стягнення з неї грошових коштів, до обов`язку сплати яких вона не була залучена жодною правовою нормою.

Також до ухвалення рішення судом відповідачі зверталися до позивача з вимогою провести перерахунок заборгованості, зазначеної у позовній заяві. Відповідачі неодноразово намагалися ініціювати проведення акту звірки з КП «Київтеплоенерго» ще до винесення судового рішення, однак підприємство не надавало завірений акт у відповідь або відкладало проведення звірки, посилаючись на відсутність можливості чи часу.

Уже після ухвалення рішення судом першої інстанції між сторонами було проведено звірку розрахунків, внаслідок якої було достовірно встановлено фактичну суму заборгованості - 15 956,39 грн. Відповідачами негайно після цього було здійснено платіж на 16 175,67 грн, що включає комісію платіжної платформи, тобто реальне зобов`язання було повністю виконано.

Наявність акту зняття показників лічильників від 22 квітня 2025 року, акту звірки від 01 липня 2025 року та фактична сплата боргу в сумі 15 956,39 грн. підтверджують реальний обсяг використаних послуг, що не відповідає сумі, яку стягнуто згідно з рішенням суду - 98 387,25 грн.

В судовому засіданні представник відповідача - Осадча О.В. в режимі ВКЗ просила задовольнити апеляційну скаргу і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача - Зеленський А.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги і пояснив з урахуванням проведеного позивачем коригування нарахувань за особовим рахунком відповідача, внаслідок проведеного перерахунку та часткових оплат сума заборгованості за особовим рахунком відповідача зменшилися. Станом на 18 травня 2026 року залишок боргу відповідача по справі становить 17058,63 грн. та складається із сум нарахованої пені, 3% річних, інфляційних втрат та суми судового збору. За таких обставин просив закрити апеляційне провадження в частині позовних вимог, що охоплюють суми проведеного коригування ( на підставі п.4 ч.1 ст. 255 та ч.1 ст.373 ЦПК України), а також суми фактичних оплат, внесених відповідачем ( на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору). В іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» у розмірі фактичного залишку заборгованості - 17058,63 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

Нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювалось на підставі постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За даними Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 - з 16 травня 1978 року по теперішній час.

За даними Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 - з 01 листопада 2018 року по теперішній час.

Відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_3 , та є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Крім того, позивач прийняв від ПАТ «Київенерго» право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі є споживачами послуг теплової енергії та гарячої води, які надає позивач. Користуючись тепловою енергією та гарячою водою, відповідачі свої зобов`язання щодо витрат по оплаті за надані та отримані послуги не несуть, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01 квітня 2025 року складає 98 387,25 грн. з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних наданими позивачем розрахунками.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, а наданий позивачем розрахунок підтверджує наявність заборгованості станом на 1 квітня 2025 року у сумі 98 387,25 грн.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Матеріали справи свідчать, що відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції не було можливості ставити питання щодо недостовірності проведених позивачем нарахувань та необхідності проведення звірки взаєморозрахунків. При цьому 22 квітня 2025 року було здійснено контрольне зняття показників приладів обліку, якими зафіксовано фактичні показники споживання послуг. Однак позивач не надав суду уточненого розрахунку заборгованості з урахуванням зазначених показників та не довів правильність визначеної ним суми боргу.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Саме на позивача покладається обов`язок довести розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Разом з тим після ухвалення рішення суду першої інстанції між сторонами було проведено звірку розрахунків, за результатами якої встановлено фактичну суму заборгованості у розмірі 15 956,39 грн, що істотно відрізняється від суми, заявленої у позові та покладеної судом першої інстанції в основу рішення. Зазначені обставини підтверджуються актом звірки розрахунків від 1 липня 2025 року та не спростовані позивачем.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після проведення звірки відповідачами було сплачено 15 956,39 грн заборгованості, а тому на момент апеляційного перегляду справи грошове зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг було фактично виконане.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить висновку, що КП «Київтеплоенерго» не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідачів заборгованості саме у розмірі 98 387,25 грн, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

Окремо колегія суддів звертає увагу на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо солідарної відповідальності ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає лише у випадках, встановлених договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів, які б покладали на ОСОБА_2 солідарний обов`язок щодо сплати всієї суми боргу, сформованої за період до її реєстрації у спірному житловому приміщенні.

Як встановлено судом та підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_2 зареєстрована у дані квартирі лише з 1 листопада 2018 року. Позивач не надав жодного доказу того, що ОСОБА_2 була споживачем послуг до вказаної дати, проживала у квартирі або набула обов`язку щодо погашення заборгованості, яка виникла до її реєстрації.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_2 відповідальності за весь заявлений позивачем період заборгованості не ґрунтується на належних доказах та суперечить вимогам ЦПК України.

Також колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України обов`язковою умовою застосування відповідальності у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних є належне доведення факту прострочення виконання грошового зобов`язання та правильного розміру основного боргу.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами розмір заявленої заборгованості, а фактична сума боргу була встановлена лише в результаті проведення звірки розрахунків та надалі сплачена відповідачами, підстави для нарахування інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних відсутні.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом із тим колегія суддів враховує, що фактичне врегулювання спору та погашення встановленої заборгованості відбулося після звернення КП «Київтеплоенерго» до суду із даним позовом. Саме звернення позивача до суду стало підставою для проведення звірки розрахунків та подальшого виконання відповідачами свого обов`язку.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що спір фактично виник з приводу неналежного виконання відповідачами обов`язку щодо оплати житлово-комунальних послуг та був врегульований лише після пред`явлення позову, колегія суддів вважає за необхідне покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану адвокатом Осадчею Ольгою Вікторівною, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 рокускасувати та ухвалити нове, якимКомунальному підприємству Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» у задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви по 1 514 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 30 червня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус