Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №759/8103/26 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер № 759/8103/26

Апеляційне провадження № 33/824/2679/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 617774 від 18.03.2026 року, ОСОБА_1 18 березня 2026 року, приблизно о 01 год. 45 хв., керуючи в м. Київ по шосе Берестейське 6 км, автомобілем «АУДІ» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці тощо), на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння від проходження такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

У судове засідання, призначене на 04.06.2026 року, учасники судового процесу не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Сачок А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, адвокат зайнятий в іншій справі, а ОСОБА_1 знаходиться на навчаннях на військовому полігоні до липня 2026 року.

Дослідивши вказане клопотання, суд доходить висновку, що воно не підлягає до задоволення, з огляду на таке:

Стороною захисту на підтвердження зайнятості в іншій справі до клопотання долучено повістку, однак суд заважає на те, що вказана повістка не містить обов`язкових реквізитів документа, з огляду на що не може бути прийнята в якості належного доказу.

Крім того до клопотання не долучено доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливлюють явку до суду самого ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вказує на відсутність належним чином доведених обставин щодо існування об`єктивних перешкод, які унеможливлюють явку захисника або самого ОСОБА_1 у дане судове засідання, та вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта.

Основними доводами апеляційної скарги було те, що судом допущені процесуальні порушення, що полягали у розгляді справи за відсутності ОСОБА_1 та захисника, не надано можливості надати пояснення, відмовлено у клопотанні про відеоконференцію; матеріали справи не містять будь-якого посилання з якої підстави ОСОБА_1 був зупинений; не задокументовано відмову від проходження огляду так як її не було; відсутні докази наявності ознак сп`яніння; не було відсторонено від керування транспортними засобами; в присутності водія не складалося направлення на огляд водія у медичному закладі та не вручалося йому; відсутній акт огляду.

З такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції погодитися не може з наступних міркувань:

Наявним відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на блокпосту.

Відповідно до пункту 10 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів... при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1456, уповноважені особи мають законне право зупиняти транспортні засоби у разі їх проїзду через блокпости.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, оскільки зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулося на блокпості у межах правового режиму воєнного стану, з огляду на щодо доводи сторони захисту щодо незаконності зупинки є неспроможними.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, виходячи з вищенаведеного правового обґрунтування належним доказом правопорушення є відеозапис, матеріали якого обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявним відеозаписом зафіксовано факт встановлення працівниками поліції особи водія автомобіля «АУДІ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння. Також відеозапис фіксує відмову водія пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння та визнання водієм того, що він вживав алкоголь (з 08 хв. 30 сек. запису). Також на відеозапису фіксується і процедура ознайомлення водія з матеріалами протоколу (з 01 год. 01 хв. 05 сек.). За таких умов доводи апелянта в цій частині не відповідають дійсним обставинам.

Не можуть бути прийняті судом й доводи апелянта щодо відсутності доказів наявності ознак сп`яніння, оскільки встановлення ознак сп`яніння відноситься до дискреційних повноважень працівників поліції на підставі візуального огляду водія і в процесі спілкування з ним.

Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак сп`яніння у водія. Не згода останнього з наявністю у нього ознак сп`яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп`яніння.

Зовнішні ознаки за своєю суттю не можуть в повній мірі відображатися у відеозаписі. При цьому такі зовнішні ознаки надають працівникам поліції лише підстави для виникнення сумнівів стосовно стану, в якому перебуває водій. З метою перевірки такої суб`єктивної підозри, яка сама по собі не має жодного юридичного значення і не може підтвердити чи спростувати стан, в якому перебуває водій, працівники поліції і заявляють вимогу щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння. Саме результати огляду й мають підтвердити чи спростувати обґрунтованість вказаної суб`єктивної оцінки.

Доводи апелянта про те, що в присутності водія не складалося направлення на огляд водія у медичному закладі та не вручалося йому не впливає на законність прийнятого судом рішення та на доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому апеляційний суд зважає на те, що відмова особи, у якої було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку є підставою для складання відповідного протоколу, а не підставою для видачі направлення для проходження медичного огляду. Вказане направлення складається поліцейським з метою до ставлення водія, за його згодою, до закладу охорони здоров`я та надається лікарю.

Посилання на те, що працівниками поліції не було складено акт огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння суд вважає безпідставним та таким, що суперечить положенням п.10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого в акті огляду зазначаються результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Оскільки, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що було зафіксовано поліцейськими за допомогою нагрудної відеокамери, у поліцейських взагалі не було підстав складати акт огляду.

Також апелянт з посиланням на ч. 5 ст. 266 КУпАП зазначав, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом.

З даного приводу суд зазначає наступне:

По-перше, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння матеріалами справи констатований не був.

По - друге, той факт, що в подальшому після фіксації правопорушення працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не спростовує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо доводів апелянта в частині процесуальних порушень під час розгляду справи апеляційний суд звертає увагу на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції тричі призначалися судові засідання, зокрема 08, 13 та 14 квітня 2026 року.

При цьому, 07 квітня 2026 року захисник Шох К.А. завчасно ознайомився з матеріалами справи, проте ні 08, ні 13 квітня 2026 року до суду не прибув з невідомих причин, 13 квітня 2026 року подана заява про припинення повноважень захисника Шох К.А., проте справа слуханням була відкладена за клопотанням іншого захисника - Сачок А.В., який вступив у процес та заявив, що знайомий з матеріалами справи.

В судове засідання 14 квітня 2026 року до суду не прибули як ОСОБА_2 , так і захисник Сачок А.В., останній подав заяву, яка надійшла 14 квітня 2026 року, про неможливість прибуття до суду через віддаленість місцезнаходження, просив розглянути справу із застосуванням підсистеми відеоконференцзв?язку.

Чинними нормами КУпАП не врегульовано питання проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку. Розгляд справи із застосуванням відеоконференцзв`язку може бути призначення із застосуванням аналогії закону, проте за наявності такої технічної можливості. При цьому суд не проводив судовий розгляд даної справи в режимі відеоконференції, виходячи з того, що ОСОБА_1 , з огляду на тривалість провадження, мав можливість зреалізувати своє право на захист у зручний для себе спосіб, чим власне і скористався практично, в тому числі змінюючи захисників на власний розсуд. Захисник Сачок А.В., подавши документи на підтвердження своїх повноважень з одночасним клопотанням про відкладення слухання справи, не поінформував суд щодо власних можливостей взяти участь в судовому засіданні найближчим часом (не запропонував зручний для себе час для судового розгляду), чим змусив суд самостійно визначати такий час, який знову не влаштував захисника. Захисник, вступаючи у справу для захисту прав особи, повинен враховувати свої можливості для її дієвого захисту. Через участь захисника Сачок А.В. в іншому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 14 квітня 2026 року (захисником подана ухвала суду), а судді - в іншому кримінальному провадженні з 10 год. 30 хв. 14 квітня 2026 року організація відеоконференцзв?язку технічно неможлива, що ж стосується захисника Сачок А.В., то і цього разу він не запропонував зручний для себе час для розгляду справи, заяву про її відкладення не подавав.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вживав достатньо заходів для надання як самому ОСОБА_1 так і його захисникам можливості скористатися правом участі в судовому засіданні, однак останні таке право не реалізували.

Поряд із цим, апеляційний суд констатує те, що право на захист та висловлення власної позиції було надано стороні захисту у суді апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів, що й було належним чином встановлено судом.

Апеляційним судом не було встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба