Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №352/735/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/735/26

Провадження № 33/4808/324/26

Категорія ч.5 ст.126 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Кузьменко С.В.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Горина В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2026 року відносно нього, –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнаний винуватим за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Згідно постанови, ОСОБА_1 будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, 19 березня 2026 року о 22.09.00 в селі Драгомирчани, вулиця Миру, 46 керував автомобілем Peugeot 407, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив пункт 2.1.а ПДР України та вчинив правопорушення повторно протягом року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не врахував фактичні обставини справи, зокрема те, що він є студентом денного відділення Івано-Франківського професійного ліцею автомобільного транспорту і будівництва за спеціальністю «Слюсар-автомеханік» та паралельно навчається в автошколі «Автолюб-ІФ». Стверджує, що суворе покарання фактично позбавляє його можливості отримати водійське посвідчення, що є критично важливим для його майбутньої професійної діяльності за фахом. Він зазначає, що суд відхилив його прохання про більш м`яке покарання та прийняв поспішне рішення без належної перевірки даних про його навчання. Вказує на відсутність доказів повторності правопорушення, яка є необхідною умовою для кваліфікації дій за ч.5 ст.126 КУпАП. Звертає увагу на суттєві процесуальні недоліки: у матеріалах справи відсутній протокол про попереднє порушення (серії ЕПР 1 № 372039 за ч. 2 ст. 126 КУпАП), а також немає рішення суду, яке б набрало законної сили та підтверджувало факт притягнення до відповідальності протягом року. На думку скаржника, довідка поліції, на яку посилався суд, не може замінити первинні процесуальні документи, а сам протокол від 19.03.2026 року складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не розкриває суті повторності та не містить даних про свідків. Вказує, що всі сумніви повинні тлумачитися на користь особи. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів складу правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, вважає, що суд першої інстанції порушив принципи всебічності та об`єктивності розгляду.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі щодо нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619274 від 19.03.2026 року за ч.5 ст. 126 КУпАП (а.с.1); даними довідки поліції про притягнення ОСОБА_1 25.06.2025 року до адмін. відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, дата набрання законної сили 18.02.2025 року (а.с.6); відеозаписом (а.с.4).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків про винуватість ОСОБА_1 .

З висновками суду першої інстанції в цій частині погоджується і апеляційний суд.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та вмотивованості з огляду на суперечливість іі мотивувальної та резолютивної частин.

Так, у мотивувальній частині постанови суд першої інстанції зазначив, що санкція статті передбачає стягнення у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому, суд дійшов висновків про застосування до правопорушника позбавлення права керувати транспортними засобами.

Однак, в резолютивній частині постанови суду на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Таким чином, мотивувальна та резолютивна частини постанови не узгоджуються між собою щодо виду призначеного адміністративного стягнення, що свідчить про суперечливість висновків суду.

Разом з тим, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не відповідає положенням КУпАП, стаття 24 якого чітко визначає, що позбавлення спеціального права, зокрема права керування транспортним засобом, може застосовуватися лише до особи, якій надано таке право.

Така ж позиція законодавця випливає і з самої ст.126 КУпАП, різні частини якої передбачають накладення такого стягнення лише на осіб, які мають право керування транспортними засобами та не позбавлені його.

Також, суд першої інстанції не врахував, що право на керування транспортними засобами посвідчується відповідним документом, а саме посвідченням водія, що передбачено Законом України «Про дорожній рух» та п. 2.1 ПДР України.

Визначення поняття «водій» є чітким та однозначним у зазначеному пункті ПДР – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Оскільки ОСОБА_1 посвідчення водія ніколи не отримував, у нього відсутнє спеціальне право, якого суд може його позбавити.

Згідно принципу індивідуалізації відповідальності, передбачено, що адміністративне стягнення має бути співмірним і реальним у виконанні. Застосування позбавлення права керування до особи, яка фактично ніколи такого права не мала, порушує принцип справедливості покарання, закріплений у ст. 61 Конституції України та ст. 33 КУпАП.

Отже, призначення ОСОБА_1 додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є незаконним. До нього може бути застосований виключно штраф. Щодо відмови у застосуванні безоплатного вилучення транспортного засобу, висновки суду першої інстанції є вірними.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції адміністративне стягнення не відповідає наведеним у постанові мотивам, а тому постанова в частині виду адміністративного стягнення підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини постанови указівки про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки є законною та містить спростування всіх доводів на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП – змінити.

Вважати ОСОБА_1 таким, на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, без оплатного вилучення транспортного засобу.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт