Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №201/16149/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/778/26 Справа № 201/16149/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Нугаєвої Валерії Вікторівни на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року у складі судді Нестеренко Т.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Камеко Тетяна Павлівна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,–

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – ПН ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 1-5), в обґрунтування якого посилався на те, що постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. від 30 листопада 2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропущений 6 - місячний строк для прийняття спадщини, а в судовому порядку не продовжено строк прийняття спадщини. Відповідно до змісту свідоцтва про смерть (видане повторне) серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2024 року, Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено актовий запис № 900 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років помер ОСОБА_5 . Позивач зі своїм батьком спільно не проживав та спілкувалися під час зустрічей. Позивач зазначив, що його батьки розлучилися 19 вересня 1990 року, коли позивачеві було неповні 1 рік та три місяці. З тих пір ОСОБА_6 проживав окремо від позивача і їх спілкування до самої смерті батька носило періодичний характер з тривалою відсутністю батька в житті сина. Також до завершення відведеного законодавством шестимісячного строку для звернення із заявою про вступ у спадщину розпочалося повномасштабне вторгнення росіян на територію України з наступним введенням у дію воєнного стану на всій території країни. Крім того 17 серпня 2023 року близько о 15 год. 00 хв. позивач потрапив у ДТП, внаслідок якої йому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що потребували перебування у відділені інтенсивної терапії з відсутністю можливості не лише самостійного пересування але і життєзабезпечення. В порядку реабілітації позивачем перенесено численні операційні втручання: 17.08.2023, 20.08.2023, 23.08.2023, 05.04.2024, 09.04.2024. Також про факт смерті ОСОБА_6 позивачеві стало відомо тільки після звернення до Центрально-Міського відділу державної реєстрації цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) де у видачі свідоцтва про смерть позивачеві було відмовлено через відмінність написання прізвища позивача та його батька. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі 202/10788/24 від 02 жовтня 2024 року встановлено факт того, що ОСОБА_1 (актовий запис про народження №510 від 28 червня 1989 року, вчинений Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, є сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер (актовий запис про смерть №900 складений 31.08.2021 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)). Тільки після набрання означеним вище рішенням суду законної сили, а саме 04 листопада 2024 року, у позивача виникла можливість отримання свідоцтва про смерть батька та врешті звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про спадщину. Позивачем не навмисно було пропущено термін для подання заяви про прийняття спадщини, а відтак, на його переконання, є всі підстави вважати поважними причину такого пропуску.

Враховуючи все вище викладене, позивач просив суд визнати строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька, пропущений ОСОБА_1 , таким, що був пропущений з поважних причин та встановити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подання заяви про прийняття спадщини, терміном у 2 (два) місяці.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПН ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовлено (а.с. 168-174).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неналежної оцінки наведеним позивачем доводам поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, які мають значення для розгляду справи, а також на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення його позовних вимог (а.с. 179-184).

Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін (а.с. 207-209).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Дніпрі, у віці 52 роки помер ОСОБА_6 , про що виконано актовий запис про смерть №900 складений 31.08.2021 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та видане свідоцтво про смерть (повторно) 12 листопада 2024 року (а.с. 30).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі 202/10788/24 від 02.10.2024 року встановлено факт того, що ОСОБА_7 (актовий запис про народження №510 від 28 червня 1989 року, вчинений Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, є сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер (актовий запис про смерть №900 складений 31.08.2021 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 27-29).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. від 30.11.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропущений 6 - місячний строк для прийняття спадщини, а в судовому порядку не продовжено строк прийняття спадщини (а.с. 31).

Висновком Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.08.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до актових записів: про народження, про розірвання шлюбу; про смерть, у відомості про прізвища батьків заявника, про що повідомлено листом від 07.08.2024 року за №70/31.28-74 та запропоновано звернутись до суду (а.с. 24-26).

17.08.2023 року позивач ОСОБА_1 потрапив у ДТП, внаслідок якої йому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що потребували перебування у відділені інтенсивної терапії з відсутністю можливості звернутися до суду до 09.04.2024 р. (дата останнього оперативного втручання, згідно позовної заяви), про що свідчать відповідні медичні документи та вирок суду і ухвала апеляційної інстанції (а.с. 9-23).

Згідно надісланого 15.04.2025 року на адресу суду додаткового пояснення, відповідачка ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_8 , зазначила, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі №202/10788/24, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року – скасоване, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду.

Вказаним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року позивач у цій справі обґрунтовував своє право спадкоємця на звернення до суду для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, внаслідок ухвалення Дніпровським апеляційним судом постанови від 09.04.2025 року, якою скасоване рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2024 року, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки скасований основний доказ, яким позивач обґрунтовував своє право на спадкування на надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В підтвердження зазначеному відповідачкою до матеріалів справи долучено постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 202/10788/24.

Згідно зазначеної постанови, суд першої інстанції не врахував при вирішенні справи у порядку окремого провадження, виникнення спору про право, а відтак необхідності вирішення справи в порядку загального позовного провадження, чим і викликане скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року.

Не погоджуючись з доводами відповідачки, позивач, в особі свого представника, адвоката Нугаєвої В.В. надіслав додаткові пояснення, згідно яких він, як позивач звертає увагу на те, що згідно думки відповідачки, у даній справі постанова апеляційного суду "є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки скасований основний доказ, яким позивач обґрунтовував своє право на спадкування та надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини" саме у зв`язку з винесенням постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі №202/10788/24, якою скасоване рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, проте даним твердженням відповідачка, на його думку, викривлює суть обставин, адже рішення скасоване саме через наявність даного судового спору, тож суд у своїй постанові відзначив, що позбавлений можливості розглядати вказану заяву за правилами окремого провадження та залишив її без розгляду, пославшись, що заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом за правилами загального позовного провадження. Крім того у даній справі не ставиться під сумнів факт спорідненості позивача та померлого ОСОБА_6 , оскільки самою постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.11.2024 року нотаріусом Камеко Т.П не оспорювався факт родинних відносин, а підставою відмови та відповідного звернення до даного суду стало пропуск строку на звернення до суду за прийняття спадщини за законом. Більш того, саме рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 у справі №202/10788/24 не було основним доказом позивача, а було необхідне саме для отримання свідоцтва про смерть померлого саме для звернення до нотаріуса за прийняттям спадщини, адже позивач його не мав. У зазначеній поставі нотаріус зазначає, що померлий є батьком позивача.

На підтвердження зазначеного позивачем надана копія свідоцтва про його народження, складене російською мовою, де прізвища батька та дитини збігається у повному обсязі.

Ознайомившись з додатковими поясненнями сторін, суд приходить до висновку, що доводи позивача не носять вагомих обставин в підтвердження ним зазначеному. Скасування апеляційною інстанцією рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року відбулося, що вказує на відсутність обставин у суду беззаперечно встановити факт існування між померлим спадкодавцем та позивачем, як спадкоємцем 1 черги спадкування, спорідненості, так як в межах розгляду даної справи позивачем, всупереч його поясненням, не заявлено окрему додаткову вимогу про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем, документи надані позивачем не містять належних відомостей про існування такого факту, а суд не має права при розгляді справи виходити за межі позовних вимог сторони та досліджувати окремо дану обставину.

Тому суд погоджується з доводами сторони відповідачки та приймає до уваги, що в даному випадку доказ, яким позивач обґрунтовував своє право на спадкування та надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є скасованим та не має належної юридичної сили для доведення факту родинних відносин між позивачем та померлим спадкодавцем.

Проте за обставин того, що жодною стороною не оспорюється факт спорідненості між позивачем та померлим спадкодавцем, суд, відсутність належного доведення факту родинних відносин не сприймає як доказ неправомірності вимог позивача, а лише приймає його до уваги.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За змістом частин 1 та 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17 (провадження №61-41480св18).

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №419/3788/17 (провадження №61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі №644/5098/17 (провадження №61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі №683/2587/18 (провадження №61-11406св19).

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі №626/274/22.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, постанову Верховного Суду від 29 грудня 2025 року у справі №759/6003/23 (провадження №61-11959св24).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач стверджує, що своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 через відсутність інформації щодо факту смерті батька.

Проте, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі №336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі №431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі №638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі №635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі №145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі №399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі №522/17537/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, зазначені причини не можуть бути визнані поважними, оскільки такі не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними для нього труднощами, наявність яких перешкоджала поданню позивачем заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Позивач як на підставу поважності пропуску шестимісячного строку посилається на введення в країні воєнного стану.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі №626/274/22, від 29 грудня 2025 року у справі №759/6003/23 (провадження №61-11959св24) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23.

Період повномасштабної військової агресії рф проти України та введення в Україні військового стану, на які посилається позивач, припали лише на чотири дні останнього шестимісячного строку, тобто в період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року, тобто на незначний період. При цьому заявником взагалі не наведено будь-яких поважних причин неможливості подання такої заяви протягом шестимісячного строку, а саме з 01 вересня 2021 року, враховуючи, що батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по 23.02.2022 року, останній день перед повномасштабним вторгненням рф на територію України.

Враховуючи вищевикладені правові висновки Верховного суду колегія суддів також не бере до уваги посилання позивача, як на підставу поважності пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, на його тяжкий стан через дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась в серпні 2023 року, а також на необхідність встановлення факту родинних зв`язків у судовому порядку, оскільки із вказаною заявою останній звернувся у 2024 році, тобто вказані обставини існували вже після спливу шестимісячного строку, а не під час його дії.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача щодо зупинення перебігу строку на прийняття спадщини та постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 враховуючи наступне.

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №676/47/21 (провадження №61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі №175/1404/19 (провадження №61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі №520/15620/17 (провадження №61-8414св23).

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною, що, у тому числі, свідчать правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк для прийняття спадщини пропущений позивачем без поважних причин, оскільки факт усвідомлення позивачем його права на спадкування поряд із вказаним ним причинами пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття ним активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті у серпні 2021 року ОСОБА_6 , який є його батьком.

Суд першої інстанції вірно узяв до уваги, що протягом цього тривалого часу позивач не вчиняв активних дій щодо прийняття спадщини і не навів аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса протягом визначеного законом шестимісячного строку.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що доводи позивача, викладені в позові, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачем дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Нугаєвої Валерії Вікторівни — залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «23» червня 2026 року.

Повний текст постанови складено «03» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров