Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №212/13671/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5023/26 Справа № 212/13671/25 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи провадження, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Шевченко Л.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»,ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15.01.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1387463 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності надано кредит у розмірі 25000 грн, строком на 360 днів, з кінцевим терміном повернення 09 січня 2025 року. Періодичність платежів і сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», відповідно до укладеного договору факторингу, набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1387463 від 15.01.2024.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 230093,63 грн, з яких: сума кредиту 24874,99 грн, сума процентів за користування кредитом 205 218,64 грн, а також сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу 10000 грн.

Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 1387463 від 15.01.2024 в розмірі 49874,99 грн, з яких: 24874,99 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 25000 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 525,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального права. Також, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Суд першої інстанції фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовахв частині нарахування відсотків. Суд послався на несправедливість умов договору та непропорційність суми процентів. Проте, проценти за користування кредитом не є компенсацією за порушення, не є санкцією та не підпадають під правове регулювання норм щодо штрафів/неустойки. Саме співвідношення процентів до тіла кредиту не є критерієм незаконності чи несправедливості процентної ставки, якщо така ставка прямо погоджена сторонами.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір № 1387463 про надання споживчого кредиту (кредитний договір).

Згідно п. 1.3, 1.4, 1.5 договору сума кредиту складає 25000,00 грн на строк 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 Стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору.

Відповідно до п. 1.6, 1.7.1, 1.7.2 мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна загальна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 60465,53%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 250000 грн.

Згідно п. 2.1 Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума кредиту (частина) перераховується Товаристовм протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дата надання кредиту 15.01.2024 або 16.01.2024.

Згідно пункту 2.4. договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п.2.1 договору (а.с.79 зворотній бік).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п.2.5 договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 договору).

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х442 15.01.2024 .

Факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК», з яким кредитодавець уклав договір № 06062022-1 від 06.06.2022 про надання послуг з переказу платежів, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» 15.01.2024 здійснило переказ грошових коштів в сумі 25000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.73).

Листом від 16.12.2025 № БТ/Е -21552 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило, що 15.01.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку НОМЕР_3 . 15.01.2024 на цю картку було зараховано платіж в сумі 25000 грн (а.с.109).

27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклало з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Договір факторингу № 27062025, відповідно до якого за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (а.с.47).

До матеріалів справи додано повідомлення ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 3187463 від 15.01.2024, однак яким чином відправлено це повідомлення неможливо встановити, дата листа та докази відправки відсутні (а.с.87).

Згідно із Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр 1555 боржників, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума простроченої заборгованості становить 75 296 112,83 грн (а.с. 55 зворотній бік).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 27 червня 2025 року до Договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 року, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 230093,63 грн, з яких: 24874,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 205218,64 грн - сума заборгованості за процентами.

Згідно розрахунку позивачаа заборгованість за кредитом становить 230 093,63 грн, з яких: сума кредиту 24874,99 грн, сума процентів за користування кредитом 205 218,64 грн, заборгованість нарахована станом на 09.01.2025 (а.с.89).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцїі дійшов висновку, що у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором № 1387463 від 15 січня 2024 року. Така заборгованість виникла у ОСОБА_1 , оскільки взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором він не виконав. Доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Щодо розміру стягнення з відповідача процентів, то суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення його розміру, оскільки визначений позивачем (кредитором) розмір є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу).

Висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 24 874,99 гривень учасниками справи фактично не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеного розміру заборгованості за відсотками за кредитним договором № 1387463 від 15 січня 2024 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Факт укладення між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Договору № 1387463 від 15 січня 2024 року у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», встановлено судом першої інстанції та в апеляційному порядку сторонами не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 1387463 від 15 січня 2024 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 25 000,00 грн. на наступних умовах: строк, на який надається кредит 360 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 Стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору (360 днів).

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,25% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 14.02.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 360 днів, тобто до 09 січня 2025 року.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 09 січня 2025 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 09 січня 2025 року включно.

Судом встановлено, що позивачем розраховано проценти в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 2,5% на день, та розмір заборгованості за відсотками становить 205 218,64 грн.

Доказів оспорення відповідачем договору № 1387463 від 15 січня 2024 року, або певних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом або нарахування комісії, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, на переконання колегії суддів, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 15 січня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір № 1387463 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 15 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 1,45 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 25 000,00 грн.

14 лютого 2024 року позичальником здійснено оплату тіла кредиту в розмірі 125,01 грн.

Колегією суддів здіснено перерахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 15 січня 2024 року по 14 лютого 2024 року на суму 25 000,00 грн., що становить 7 500 грн (25 000 грн х 1 % х 30 день = 7 500 грн), та за період з 15 лютого 2024 року по 09 січня 2025 року на суму 24 874,99 грн (25 000 грн - 125,01 грн = 24 874,99 грн), що становить 82 087,47 грн. (24 874,99 грн х 1 % х 330 днів = 82 087,47 грн).

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору за період з 15 січня 2024 року по 09 січня 2025 року становить 89 587,47 грн. (7 500 грн + 82 087,47 грн).

При цьому, що позичальником ОСОБА_1 здійснено оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 9 375 грн., а тому заборгованість становить 80 212,47 грн., а не 205 218,64 грн., як розраховано позивачем.

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру відстків, у зв?язку з їх неспівмірністю та необгрунтованістю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Колегія суддів зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню, з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, зміні в частині розміру заборгованості за відсотками за кредитним договором № 1387463 від 15 січня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», із збільшенням цього розміру до 80 212,47 грн., що тягне за собою зміну рішення суду й у частині загального розміру стягнутої заборгованості до 105 087,46 грн (24874,99 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 80 212,47 грн - заборгованість за відсотками).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та збільшує цей розмірі з 525,08 грн. до 1 114,30 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 417,10 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з такого.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: Договір №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, а також Звіт від 23 лютого 2026 року про надання правової допомоги до цього Договору, згідно яких витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становлять 8 000 грн., які сплачено у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №8255 від 23 лютого 2026 року.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 120 грн. та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» – задовольнити частково.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026 рокув частині розміру заборгованості відсотками за кредитним договором № 1387463 від 15 січня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», змінити, збільшивши цей розмірі з 25 000 гривень 00 копійок до 80 212 (вісімдесяти тисяч двісті дванадцяти) 47 (сорока семи) копійок.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026 рокув частині загального розміру заборгованості за кредитним договором № 1387463 від 15 січня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», змінити, збільшивши цей розмірі з 49874 гривень 99 копійок до 105 087 (ста п?яти тисяч вісімдесяти семи) гривень 46 (сорока шести) копійок.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026 рокув частині загального розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», змінити, збільшивши цей розмірі з 525 гривень 08 копійок до 1 114 (однієї тисячі сто чотирнадцяти) гривень 30 (тридцяти) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) гривень 10 (десять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»судові витрати у справі, понесені на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 120 (три тисячі сто двадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: