Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №214/339/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4111/26 Справа № 214/339/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕФЕКТ – КР»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року, яка постановлена суддею Черновою Н.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕФЕКТ – КР» (надалі – ОСББ «ЕФЕКТ – КР») про зобов`язання вчинити певні дії.

Просив суд зобов`язати ОСББ «ЕФЕКТ- КР» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- паспорт НОМЕР_1 , виданий Центрально- Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 07.08.2022 року, в якому на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06.07.2015 року про право здійснення будь- яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичними обставинам справи.

Наполягає на тому, що суд першої інстанції ухвалою відмовив у відкритті провадження, пославшись на п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України, мотивуючи тим, що існує справа № 214/11717/25, яка перебуває на апеляційному розгляді. Вважає, що судом формально застосовано положення ст.186 ЦПК України та не враховано, що у справі № 214/11717/25 та справі №214/339/26 різні позивачі, тобто сторони не є тотожними, та різні підстави позову. Зокрема, справа №214/339/26, на відміну від справи № 214/11717/25 містить додатково інші правові підстави позову, які доповнено розділами №№ 5-1, 5-2, на підтвердження яких надано копію сторінок паспорту позивача, на брак яких зосередив свою увагу суд першої інстанції у справі №214/11717/25.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідача ОСББ «ЕФЕКТ – КР» зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зазначає, що додавання нових рішень ЄСПЛ та копії паспорта у позові у справі № 214/339/26 є лише доповненням доказової бази та не утворює нових підстав позову. При цьому, на переконання представника відповідача, дії скаржника мають ознаки зловживання процесуальними правами та використання апеляційного перегляду для обходу інституту res judicata.

Витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, просить покласти на ОСОБА_1 .

Позивачем ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Чернеш Д.С., надано суду апеляційної інстанції заяву-вимоги, у якій останній вимагає задовольнити апеляційну скаргу, з будь-яких причин та за будь-яких обставин. Крім того, зазначено, що суду апеляційної інстанції слід безпосередньо дослідити у відкритому судовому засіданні ті письмові докази, на які посилається сторона позивача, а саме: позовна заява від 26.12.2025 року, позовна заява від 05.12.2025 року постанова апеляційного суду у справі № 214/11717/25.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Чернеша Д.С., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України та виходив з того, що в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕФЕКТ – КР» про зобов`язання вчинити певні дії (справа №214/11717/25 (2/214/6811/25)), тобто, справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, рішення у якій, на дату звернення позивача до суду з даним позовом, не набрало законної сили та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, – підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, – є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії»).

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, – доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд керувався пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України, якою передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, судом встановлено, що в провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕФЕКТ – КР» про зобов`язання вчинити певні дії (справа №214/11717/25 (2/214/6811/25)).

19 грудня 2025 року судом винесено рішення, відповідно до якого відмовлено у задоволенні позовних вимог.

При цьому, в описовій частині вказаного рішення суду зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСББ «Ефект-КР» та просив суд зобов`язати відповідача негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів і знищити всю без винятку інформацію, персональні дані у будь яких трактуваннях та варіаціях щодо нього, в якого на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06.07.2015 про право здійснення будь яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію акту позивачу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «ЕФЕКТ – КР» та просив суд зобов`язативідповідача ОСББ «ЕФЕКТ- КР» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь- яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- паспорт НОМЕР_1 , виданий Центрально- Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 07.08.2022 року, в якому на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06.07.2015 року про право здійснення будь- яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу.

Отже, судом першої інстанції було вірно враховано, що предметом позову, як у справі № 214/339/26, так і у справі №214/11717/25, є зобов?язання ОСББ «Ефект-КР» вчинити певні дії, а саме щодо зобов`язання ОСББ «Ефект-КР» негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів і знищити всю без винятку інформацію, персональні дані у будь яких трактуваннях та варіаціях щодо ОСОБА_1 , в якого на сторінці 7 в графі «особливі відмітки» є відмітка Криворізької Південної ОДПІ від 06.07.2015 про право здійснення будь яких платежів за серією та номером паспорта, про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію акту позивачу, тобто предмет позову по суті є тотожним.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що у даних справах різні позивачі є неспроможними та не заслуговують на увагу.

Конкретизування ж у позові анкетних даних позивача ОСОБА_1 теж не свідчить про відмінність позивачів у наведених вище справах та зміну предмету спору.

Оскільки, станом на час подання даного позову, у провадженні Дніпровського апеляційного суду перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що прийнято з дотриманням вимог ЦПК України, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: