Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №214/9165/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5367/26 Справа № 214/9165/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жданюк Тетяна Сергіївна, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року, яка постановлена суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення відсутня,

ВСТАНОВИВ

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача аліменти на свою користь та на своє утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, до закінчення ним навчання, посилаючись на відсутність добровільної допомоги зі сторони відповідача та його обов`язок по його утриманню на період навчання.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що він досяг повноліття, однак продовжує навчання у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу, денної форми здобуття освіти, термін навчання до 31 січня 2028 року. Тому у зв`язку з необхідністю матеріальної допомоги від батька, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року провадження у справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Встановивши, що заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року у справі №214/9555/24 вже стягнуто аліменти з відповідача на утримання позивача на весь період навчання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жданюк Т.С., посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право на утримання повнолітніх дочки, сина припиняється у разі досягнення ними 23 років, припинення навчання або відрахування їх з навчального закладу. Водночас, поновлення навчання (за умови недосягнення 23-річного віку) дозволяє звернутися з новим позовом до суду про стягнення аліментів. Оскільки позивач ОСОБА_1 закінчив навчання по строку його тривалості у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу денної форми навчання здобуття освіти, термін навчання до 31.01.2025 року, що було підставою розгляду його вимог у справі №214/5955/24, настали правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 199 СК України та для подання позову у даній справі.

Посилається, що ОСОБА_1 розпочав навчання у іншому навчальному закладі з 01.09.2025 року з терміном навчання до 31.01.2028 року і час між 31.01.2025 року та часом його вступу на нове навчання не був канікулярним періодом чи вступною компанією перед переходом на новий освітній рівень. Мало місце закінчення навчання і припинення утримання його батьком свого повнолітнього сина. Проте, недосягнення дитиною 23-річного віку та початок нового навчання дає йому право на звернення з іншими позовними вимогами.

Також посилається, що постановою він 13.08.2025 року про закінчення виконавчого провадження ВП 76755002 з виконання виконавчого листа по справі №214/5955/24 державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з закінченням навчання дитиною 31.01.2025 року і виконавче провадження закінчене з підстав його виконання не підлягає поновленню, що також є підставою для звернення з новим позовом.

Вважає, що позовні вимоги відповідають нормам закону.

Представник відповідача адвокат Чухонцева Д.В. подала пояснення щодо апеляційної скарги позивача, в яких, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропктровської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін. Судодвий розгляд просить провести за відсутності відповідача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Згідно ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він навчається у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу, денної форми здобуття освіти, термін навчання до 31 січня 2028 року.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року у справі № 214/5955/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання, ухвалено стягувати із ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на користь та на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи стягнення з 03 липня 2024 року, на період його навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23-х років.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, указане судове рішення не оскаржено, набрало законної сили 22.11.2024 року.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, встановивши, що у справі №214/5955/24 ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення аліментів на період його навчання у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу денної форми здобуття освіти, за бюджетом, де термін навчання був з 01 вересня 2021 року по 31 січня 2025 року, а у даній справі ним заявлено вимоги про стягнення аліментів на період його навчання у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу денної форми здобуття освіти, за бюджетом, де термін навчання згідно наданої до суду довідки з 01 вересня 2025 року по 31 січня 2028 року, тобто навіть в межах одного і того ж навчального закладу, дійшов висновку, що оскільки з відповідача вже стягнуто аліменти на утримання позивача на весь період його навчання, наявні підстави для закриття провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як вбачається з резолютивної частини судового рішення у справі № 214/5955/24 стягнення аліментів з відповідача на користь позивача не містить прив`язки ні до навчального закладу, ні до закінчення терміну навчання саме у визначеному навчальному закладі, судом ухвалено рішення про стягнення аліментів на весь період навчання ОСОБА_1 .

У справі №214/5955/24 ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення аліментів на період його навчання у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу денної форми здобуття освіти, за бюджетом, де термін навчання був з 01 вересня 2021 року по 31 січня 2025 року.

У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення аліментів на період його навчання у Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу денної форми здобуття освіти, за бюджетом, де термін навчання згідно наданої до суду довідки з 01 вересня 2025 року по 31 січня 2028 року.

Таким чином, вищевказані обставини свідчать про продовження позивачем навчання в вищому навчальному закладі та необхідності в отриманні матеріальної допомоги.

Колегія суддів звертає увагу, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За пунктом 19 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» освітня програма - це єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма є єдиним комплексом освітніх компонентів (навчальних дисциплін, індивідуальних завдань, практик, контрольних заходів тощо), спрямованих на досягнення передбачених такою програмою результатів навчання, що дає право на отримання визначеної освітньої або освітньої та професійної (професійних) кваліфікації (кваліфікацій). Освітня програма може визначати єдину в її межах спеціалізацію або не передбачати спеціалізації.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:

1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або

2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю,

незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних начальних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

При цьому, як вступ (перехід) на наступний освітній рівень навчання, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов`язані із певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).

Такі процедури, що тривають певні періоди часу, є об`єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.

Виключення цих періодів із часу, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується із вимогами статті 53 Конституції України, статей 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», частини другої статті 199 СК України та є несправедливим.

Аналіз положень частини другої статті 199 СК України свідчить, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дочка або син безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, або звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, зокрема застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до складу періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №753/20347/20.

Частина четверта статті 13 ЦК України проголошує, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.

Відповідно у застосуванні правил частини другої статті 199 СК України потрібно враховувати, що нерозумно і несправедливо тлумачити положення статті 199 СК України так, що аліменти на повнолітню дитину, яка навчається, виплачуються виключно за ті періоди, коли фактично триває навчальний процес.

Між закінченням шкільного навчання та початком навчання професійного чи початком отримання вищої освіти завжди існує певний проміжок часу, що зумовлено способом організації системи освіти, а також об`єктивними чинниками: особа повинна мати час для того, щоб визначитися із напрямом свого подальшого навчання (якщо вона взагалі бажає його продовжувати і не визначилася з таким напрямом раніше), а також має виконати певні формальності - зібрати і подати необхідні документи, скласти вступні іспити тощо.

Так само і в разі переходу на наступний освітній рівень особа не може вважатися такою, яка припинила навчання, адже наявність часового проміжку між закінченням підготовки за попереднім рівнем та початок навчання на наступному освітньому рівні не залежить від волі та бажання учня (студента). Тому розумний (визначений характером організації навчального процесу) період фактичної перерви у навчанні не може в таких випадках вказувати на його припинення у розумінні частини другої статті 199 СК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі №752/20152/16-ц (провадження №61-19405сво21).

При цьому, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у цій справі № 753/20347/20 (провадження № 61-9584св21), про те, що у зв`язку з припиненням навчання особою у червні 2020 року та зарахуванням її на навчання лише з 01 жовтня 2020 року немає підстав для стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом у зазначений період, тобто у період між завершенням навчання на одному освітньому рівні і до початку навчання на наступному освітньому рівні.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В судовому рішенні у справі №214/5955/24, яким було стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь позивача, судом було зазначено про стягнення аліментів з 03 липня 2024 року на період навчання, але не більше, ніж до досягнення повнолітньою дитиною 23-х років. Суд у рішенні не зробив застереження, що такий період закінчується у разі відрахування дитини з одного навчального закладу і зарахування його на інший факультет цього або іншого навчального закладу.

Таким чином, оскільки з відповідача вже стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина на період його навчання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для закриття провадження і даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №214/5955/24 від 22.10.2024 року як на підставу правомірності позовних вимог щодо повторного стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання, колегія суддів не приймає, оскільки закриття виконавчого провадження у справі №214/5955/24 не перешкоджає стягувачу, у разі незгоди із рішенням виконавця, за наявності правових підстав, звернутися з відповідною скаргою в порядку визначеному законом, про що обґрунтовано було зазначено судом першої інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до постановлення помилкової ухвалу, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жданюк Тетяна Сергіївна, залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: