Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №727/5747/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5747/26

Провадження № 2-а/727/156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі: головуючого - судді Танасійчук Н.М,

за участю: секретаря судового засідання КремзелюкО.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Воробець А.С., звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позов мотивує тим, що 04.11.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за результатами розгляду протоколу від 25.10.2025 року було винесено постанову №3883 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, правопорушення полягало в тому, що ОСОБА_1 порушив законодавство Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" а саме 25.10.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, в результаті чого даний медичний огляд вищевказаним громадянином пройдено не було. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію пп.3.1,3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України N?402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікрську експертизу в Збройних Силах України» що призвело до порушення ним Законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №3883 від 04.11.2025 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке:

В позовній заяві позивач зазначає, що йому не вручалися ні повістка, ні направлення на проходження військово-лікарської комісії, як цього вимагають пункти 74, 74-1, 27, 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі – Порядок №560). Крім того, всупереч пунктам 40, 47 Порядку №560, у разі відмови від отримання повістки уповноваженою особою мав бути складений акт відмови, підписаний не менш як двома членами групи оповіщення, чого зроблено не було. Позивач вказує, що встановлення факту належного оповіщення про виклик до ТЦК є обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відсутність такого факту свідчить про відсутність у діях позивача складу зазначеного правопорушення.

Також стверджує, що станом на 25.10.2025 р. він користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+». Позивач посилається на п. 63 Порядку №560, згідно з яким військовозобов`язані, строк дії відстрочки яких не завершився, на медичний огляд не направляються. З огляду на це, позивач вважає, що направлення його на проходження ВЛК було протиправним.

Також позивач зазначає, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, чим порушено вимоги ст. 277-2, 278 КУпАП, посилається на сталу практику Верховного Суду (зокрема постанови від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а), відповідно до якої факт неповідомлення особи про розгляд справи є самостійною підставою для визнання постанови протиправною як такої, що прийнята з порушенням встановленої процедури.

Позивач також посилається на ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, а також на принцип презумпції невинуватості, згідно з яким усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь.

Вважає, що дана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи, а дії співробітників ТЦК та СП при складанні адміністративної справи та винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права позивача.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому просив суд вищевказану постанову скасувати як незаконну.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.05.2026р. відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.05.2026 р. на адресу Шевченківського районного суду м.Чернівці від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний під час особливого періоду не виконав обов`язку передбаченого Законом України «Про військовий обов?язок та військову службу», а саме абз.4 п.10 ст. 1 передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов?язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, всупереч вимог законодавства від отримання направлення N?1903 від 25.10.2025 року, повістки N?920 від 25.10.2025 року та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач відмовився. Враховуючи викладене, відмова позивача від отримання направлення на медичний огляд та проходження ВЛК підтверджує наявність у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. З огляду на зазначене, вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення називає безпідставними та такими що не підлягають задоволенню .

30.06.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив у якому зазначено, що відповідачем всупереч ч. 3 ст. 162 КАС України не надіслано копію відзиву та доданих до нього документів ані позивачу, ані його представнику, доказів такого надіслання матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відзив не відповідає вимогам ст. 162 КАС України. Також зазначає, що викладені у відзиві твердження відповідача про відмову позивача від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження ВЛК є голослівними та не підтверджені жодними доказами, та вказує про відсутність доказів вручення йому повістки та направлення на ВЛК, складеного відповідно до вимог пунктів 74, 74-1 Порядку №560, а також про недотримання порядку оформлення акта відмови від отримання повістки згідно з пунктами 27-28, 40, 47 Порядку №560. Звертає увагу, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодного документа на підтвердження правомірності своїх дій, зокрема: направлення на проходження ВЛК, повістки про виклик, акта відмови від отримання повістки, підписаного позивачем, а також протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оскаржувану постанову. З огляду на це позивач вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, як того вимагає ч. 2 ст. 77 КАС України. На підставі викладеного позивач просив долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надіслав до суду заяву, у якій просив позов задовольнити, справу розглянути у відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд зазначає, що ст. ст. 44, 45 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.11.2025 року було винесено постанову №3883 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, правопорушення полягало в тому, що ОСОБА_1 порушив законодавство Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" а саме 25.10.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, в результаті чого даний медичний огляд вищевказаним громадянином пройдено не було. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію пп.3.1,3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України N?402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікрську експертизу в Збройних Силах України» що призвело до порушення ним Законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни серед іншого зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.

Об`єктом такого правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов`язкового медичного огляду.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 серед іншого зазначив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів

За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , – у даному випадку на ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суду, на підтвердження позиції відповідача до відзиву на позов не подано належних та допустимих доказів обставин зазначених у постанові про притягнення до відповідальності.

Судом встановлено із військового квитка НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 був взятий на облік 15.07.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначене підтверджує статус позивача як військовозобов`язаного та історію його військового обліку. (а.с.14-17)

Із витягу із застосунку «Резерв+» встановлено у позивача діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 24.10.2025 р є датою уточнення даних. Також вбачається, що позивач є придатним до військової служби на підставі ВЛК яка була пройдена 21.01.2022 року (а.с.18)

Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.07.2023 №198, вбачається проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації з 14.05.2022 по 13.07.2023 та його звільнення в запас у зв`язку із сімейними обставинами.(а.с.16-17)

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме: не надано направлення на проходження військово-лікарської комісії, оформленого відповідно до вимог пунктів 74, 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024; не надано повістки про виклик позивача; не надано акта відмови від отримання повістки, складеного відповідно до пунктів 27-28, 40, 47 зазначеного Порядку; не надано протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оскаржувану постанову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту вручення позивачу направлення на медичний огляд та повістки для проходження ВЛК, а відповідно — не доведено і факту відмови позивача від їх отримання, що є визначальною (та єдиною) обставиною, покладеною в основу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Більше того, судом встановлено, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не лише не підтверджені відповідачем, а й спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Так, з довідки, наявної у матеріалах справи, вбачається, що позивач фактично пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до проходження військової служби.

Зазначена обставина спростовує викладені в оскаржуваній постанові твердження про те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду, внаслідок чого такий огляд ним пройдено не було. Відтак, в діях позивача відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка полягає саме в ухиленні від проходження медичного огляду (ВЛК).

Суд зазначає, що обставина фактичного проходження позивачем ВЛК та визнання його придатним до військової служби додатково підтверджує необґрунтованість та поверхневість оскаржуваної постанови, яка не відображає дійсний стан справ та була винесена без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, чим порушено вимоги ст. 280 КУпАП.

Судом також встановлено, що станом на 25.10.2025р. позивач користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+».

Відповідно до п. 63 Порядку №560, військовозобов`язані, строк дії відстрочки яких не завершився, на медичний огляд не направляються. Отже, направлення позивача на проходження ВЛК суперечило вимогам чинного законодавства, а тому не могло бути підставою для настання для позивача негативних юридичних наслідків у вигляді адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що позивача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду (постанови від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а та інші), факт неповідомлення особи про розгляд справи є самостійною підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною як такої, що винесена з порушенням встановленої законом процедури.

Оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови, а обставини, покладені в її основу, спростовуються наявними у справі доказами, зокрема довідкою про проходження позивачем ВЛК та визнання його придатним до військової служби.

За таких обставин, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно з яким усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №3883 від 04.11.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Танасійчук Н.М.