Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №713/1370/26 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1370/26

Провадження №2-а/713/53/26

РІШЕННЯ

іменем України

03.07.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участі секретаря Матейчук-Степан Л.Ю., представника позивача Бабійчук А.С., представника ІНФОРМАЦІЯ_1 Фуштей М.В. розглянувши у судовому засіданні місті Вижниця в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бабійчук Анастасія Степанівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення .

В позові вказує, що 16 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 288 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Про наявність виконавчого провадження на підставі постанови Позивачу стало відомо після сповіщення Банку про блокування його рахунків. Так, 25.05.2026 року адвокат Бабічук А.С. на підставі заяви ознайомилася у Вижницькому ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області із оскаржуваною постановою і саме з цієї дати вважаємо повинен обраховуватися строк оскарження постанови. Пропуск строку оскарження постанови про адміністративне правопорушення у разі її невручення особі в день винесення є поважною причиною для його поновлення, а відлік строку має починатися з дня, коли особа фактично отримала або ознайомилась із копією рішення. Враховуючи, що з моменту фактичного ознайомлення з постановою (25.05.2026) 10 денний строк не закінчився, поважність причин пропуску строку з дня винесення постанови (16.03.2026) є очевидною.

Посилається на те, що в оскаржуваній постанові зазначено, що Позивач повинен був прибути 16.01.2026 року за повісткою для уточнення військово-облікових даних. Проте, Позивач фактично не отримував повістку та не був належним чином ознайомлений з її змістом. На момент звернення до суду Позивачу не надано доказів належного вручення повістки або доказів відмови від її отримання. Сам факт направлення листа не є доказом його вручення.

В постанові зазначено, що Позивач на розгляд справи 16.03.2026 року не з`явився. Однак, Відповідач не надіслав Позивачу повідомлення про час та місце розгляду адміністративної справи, чим позбавив Позивача права, передбаченого ст. 268 КУпАП — брати участь у розгляді справи, користуватися правовою допомогою адвоката та надавати пояснення. Розгляд справи за відсутності особи без доказів її належного повідомлення є грубим порушенням процедури. Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП 1 цього Кодексу , положення статей 210 , 210 не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Таким чином, законодавець визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП застосовуються. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП не передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду. У той час, як відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплює і порушення особою вимог, визначених у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , зокрема у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, передбачена ст.210-1 КУпАП .

Однак, у даній справі, оскаржуваною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП У своїй постанові Відповідач одночасно посилається на порушення правил військового обліку, положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку №1487 та Постанови КМУ №560, однак не конкретизує: які саме дії Позивача утворюють склад адміністративного правопорушення; які конкретні обов`язки були порушені; якими доказами підтверджується факт належного повідомлення Позивача; з яких підстав дії Позивача кваліфіковані саме за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Тому, Позивач не погоджується з діями відповідача щодо притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП , як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Так, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст. 210 КУпАП , невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , що тягне за собою її скасування. Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення

Просить поновити строк звернення до суду для оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №288 від 16.03.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, оскільки про існування вказаної постанови позивачу стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження, копію постанови раніше не отримував, про розгляд справи повідомлений не був.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №288 від 16.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. 3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав надав письмові заперечення в яких зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Вважає, що обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів у разі отримання ним виклику до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, явитися за таким викликом у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях). Враховуючи, те що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 повісткою № 6161749 за актуальною адресою місця реєстрації, був належним чином повідомлений про поважність причин неявки не повідомив в його діях наявний склад адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги до не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Судом встановлено, що згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №288 від 16.03.2026, , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., що у зв`язку з неявкою його 16.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-даних.

Представник позивача вказує, що будь-яких повідомлень із поштового відділення про виклик до його ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16.01.2026 для уточнення військово-облікових даних позивач не отримував .

Відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16 травня 2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Відтак, з цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Разом з цим, в разі не виконання обов`язку громадян щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах відповідальність настає за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок).

Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

Разом з цим, суд зазначає, що Постановою КМУ №1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно інформації про рух поштового відправлення (повістки) відсутні дані про інформування позивача як адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або залишення працівником пошти повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

В силу пункту 6.12.3 Регламенту рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно із пунктом 6.12.4. Регламенту, у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК», як вказано на рис.16. В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до пункту 6.16 Регламенту інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Представником відповідача надано підтвердження того, що позивачу надсилалася повістка, однак він за вказаною адресою відсутній, що підтверджується рекомендованим повідомленням R067113041576.

Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови позивачу інкриміновано неприбуттям за повісткою для уточнення даних, чим порушені вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII.

При цьому, виходячи з приписів п.21 Порядку №560 за викликом районного (міського) ТЦК та СП військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Відтак, положення приведеного пункту містять лише умови виклику «для уточнення персональних даних» та «для уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки)».

До того ж, за приписами примітки до ст.210 КУпАП слідує, що положення ст. 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Однак відповідачем не надано належних доказів, того що ним здійснювались дані заходи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі: Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі: Закон № 1951-VIII).

У відповідності до положень ч.1 ст.5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі: Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі: розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

За приписами ч.2 ст.5 Закону № 1951-VIII визначено, що держатель Реєстру: забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у т.ч. публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри»; забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру; надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно ч.5 ст.5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

У відповідності до ч.8 та ч. 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у т.ч. публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Даною частиною ст.14 Закону №1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри"; Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

З аналізу приведених вище положень Закону №1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і ТЦК та СП, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей про дані, які необхідно уточнити позивачу, не повідомлені такі дані і відповідачем-під час розгляду справи як не надано і доказів неможливості самостійного отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII.

Відтак, наведені норми визначаються наявність у відповідача можливості отримання персональних даних позивача з інших баз даних і відповідачем можливість отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, - не спростована.

Крім того , щодо формування змісту та направлення позивачу повістки.

Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «;Про військовий обов`язок і військову службу».

Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з конкретно визначеною метою.

Частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:

- оформлення військово-облікових документів;

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду;

- направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

- призову на військову службу;

- проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться у ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

- для взяття на військовий облік у період мобілізації;

- визначення призначення на особливий період;

- проходження медичного огляду.

Крім того, відповідно до пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:

- оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду;

- визначення призначення на особливий період;

- призову на військову службу;

- участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, пункт 32 Порядку №1487 узгоджується з ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:

- для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;

- для оформлення або ведення військово-облікових документів;

- для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;

- для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

- для призову на військову службу;

- для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;

- для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 постанови встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, постанова №560 встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам, Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

Тобто, повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм. Матеріали справи свідчать, що на ім`я позивача була сформована повістка типу "для звірки" із зазначенням мети "уточнення даних". Таке формулювання не віднесене законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою; натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

З наданих відповідачем до відзиву документів вбачається, що повістка надсилалась з метою виклику до TЦK для «уточнення даних», без будь-якої конкретизації.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови №288 від 16.03.2026 року.

Тобто судом з достовірністю встановлено, що оскаржувана постанова керівником відповідача прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн .

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бабійчук Анастасія Степанівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,- задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №288 від 16.03.2026 року про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн – визнати протиправною та скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 .

Суддя Антоніна КИРИЛЯК