Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №645/5002/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5002/25

Провадження № 2/645/221/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань – Пастушенко К.Р.,

представників позивача: Побережської Ю.Г., Неонети О.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Андрусенка Д.,

третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дистанційно, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: мати-вихователька ДБСТ ОСОБА_2 , батько-вихователь ДБСТ ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , звернувся до Немишлянського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 в розмірі частки від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до його повноліття; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 в розмірі частки від усіх видів її доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до його повноліття.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що неповнолітній ОСОБА_4 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Немишлянському району, як дитина, позбавлена батьківського піклування. У лютому 2018 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради подавав позовну заяву до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (та інших сестер, які наразі повнолітні) про позбавлення батьківських прав у зв`язку із ухилянням від батьківських обов`язків та стягнення аліментів. Фрунзенським районним судом м. Харкові від 20.05.2019 року по справі № 645/731/18 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Постановою Харківського Апеляційного суду від 15.10.2019 року по управі № 645/731/18-Ц, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.05.2019 року по справі № 645/731/18 - змінено та задоволено частково. Ухвалено відібрати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від батьків, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. Розпорядженням Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області «Про утворення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім`ї ОСОБА_9 і передачу на виховання та спільне проживання дітей, позбавлених батьківського піклування» від 20.12.2019 року № 243, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з сестрами (наразі повнолітні) влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . З інформації Служби у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 20.03.2023 № 01-25/55 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виведено з дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (згідно Розпорядження Красноградської районної військової адміністрації Харківської області від 15.03.2023 року № 35 )та влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Розпорядженням Красноградської районною військовою адміністрацією Харківської області від 15.03.2023 року № 38 «Про влаштування на виховання та спільне проживання дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де і перебуває на сьогоднішній день. Згідно Акту обстеження умов проживання вбачається, що неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає в приватному будинку, який складається з дев`яти кімнат: три спальні кімнати, одна вітальна, одна ванна кімната, одна кухня, три коридори. Умови проживання добрі, будинок газифікований, цегляний, теплий, світлий. Прибрано, охайно. Побутова техніка та меблі є в наявності. Діти мають столи, шафи, стільці, зони відпочинку та навчання. Одяг та взуття у дітей за сезоном. Родина разом відпочиває на природі, панує порозуміння. 3 неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було взято письмове пояснення, з приводу його думки стосовно повернення на: спільне проживання та виховання до відповідачів, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . З наданого пояснення дитини вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьками не спілкується, повертатися не має бажання в родину. За весь період, з якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не проживає в сім`ї батьків-відповідачів, тобто вже понад п`ять років, батьки - відповідачі, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , жодного разу не звертались із заявами або запитами щодо дитини до Служби у справах дітей по Немишлянському району, ані до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, жодного разу не телефонували, тобто жодним чином не цікавилися дитиною і таке халатне ставлення до дитини і на сьогодні. Не дивлячись на воєнний стан, у разі виявлено бажання, відповідачі знають адресу Служби, та контактні номери, але жодних дій з боку відповідачів не - вчинено. На сьогодні відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків остаточно: жодним чином не цікавляться духовним та фізичним станом дитини, його розвитком та здоров`ям, успіхами або навпаки невдачами, жодним чином не намагаються повернути дитину в сім`ю на спільне проживання та виховання. Представник позивача вказує, що всі вищевикладені обставини та докази, є свідченням свідомого самоусунення від виконання покладених на відповідача батьківських обов`язків та свідоме нехтування своїми обов`язками відносно дитини, тому позивач в інтересах дитини звернувся до суду з цим позовом. З огляду на усі викладені вище обставини, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

09.09.2025 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Андрусенко Д. подано до суду відзив, в якому зазначив, що відповідачка заперечує проти задоволення позовної заяви, вважає її безпідставною, а фактичні обставини, викладені у позовній заяві викривленими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначив, що на сьогоднішній день, відповідачка ОСОБА_6 є інвалідом 1 групи, людиною із сукупними, важкими, хронічними захворюваннями, які суттєво впливають на її життя і можливість належного виконання батьківських обов`язків, а саме: мієліт - запалення спинного мозку, що спричиняє порушення його функцій, а отже й роботу інших органів і систем. Захворювання проявляється болем, порушенням чутливості, слабкістю чи паралічем кінцівок. Також відповідачка страждає на порушення серцевого ритму, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, астму. Відповідачка спілкується із сином ОСОБА_4 через соціальні мережі, оскільки дитині перешкоджають у спілкуванні з матір`ю. Відповідачка отримує пенсію в розмірі 3300 гривень на місяць, чого очевидно недостатньо навіть на забезпечення її самою базових потреб у харчуванні та лікуванні. Фактично, на думку сторони відповідача, предметом судового розгляду по даній справі є юридична оцінка питання допустимості чи недопустимості позбавлення батьківських прав важкохворої особи, яка перебуває у тяжкому матеріальному стані, яка неспроможна виконувати свої батьківські обов`язки через свій стан здоров`я за умови перешкоджання їй у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року за клопотанням представника позивача залишено без розгляду позовну вимогу про стягнення з відповідачів аліментів.

У судовому засідання представник позивача вимоги позову підтримала та просила суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечувала, стверджувала про те, що батьки-вихователі погано поводяться з її дитиною, а вона бажає брати участь в утриманні та вихованні своєї дитини ОСОБА_4 , бажає поїхати з ним до Німеччини, проте їй перешкоджають, тому вона позбавлена можливості належним чином виконувати свої обов`язки, в тому числі через наявне у неї захворювання. На даний час відповідач є ВПО у Сумській області, де живе її дочка, там умови для проживання є. У 2018 році дітей в них відібрали, оскільки ОСОБА_5 постійно вживав алкоголь, не доглядав за дітьми, підіймав руку на неї. Стверджувала, що в лютому зі старшим сином зверталася до Департаменту служб у справах дітей з питанням щодо повернення ОСОБА_13 , однак їй усно відповіли, що це робиться через суд. З березня 2022 року вона перебувала в евакуації в Німеччині, до цього вона просила чоловіка забрати ОСОБА_13 , однак той погано почувався. Потім поштою відправляла ОСОБА_13 подарунки, цукерки.

Представник відповідача – адвокат Андрусенко Д. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив, що підставами відібрання дітей були неналежні умови проживання. Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідність І групи, непрацездатною особою, за своїм матеріальним станом не може зробити капітальний ремонт, тобто в даному випадку є тяжкі обставини, а не винна поведінка ОСОБА_1 . Просив врахувати, що з 2018 року ОСОБА_1 не має іншого житла та не може виконати вимогу суду з ремонту житла. З прийомної родини, де проживає ОСОБА_14 втікали інші діти, однак перевірок за даними фактами не було. ОСОБА_1 спілкується з ОСОБА_13 у месенжерах, інша дитина повернулася до неї з сім`ї ОСОБА_15 , наразі проживає з мамою.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Треті особи мати - вихователька ДБСТ ОСОБА_2 , батько-вихователь ДБСТ ОСОБА_3 у судовому засіданні надали пояснення в режимі відеоконференції, в яких позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. ОСОБА_2 пояснила, що з 17.03.2023 ОСОБА_14 проживає в їх родині, де піклуються про його стан здоров`я, навчання та розвиток, дитина почувається добре, оскільки вони належним чином забезпечують умови проживання, харчування, виховання неповнолітнього ОСОБА_4 , дбають про його розвиток та підготовку до самостійного життя. ОСОБА_16 мати ОСОБА_13 не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням та досягненнями, не вітає зі святами, не намагається приймати участь в його житті, іноді спілкується з сином в соціальних мережах. Батька дитини не бачили ніколи.

Неповнолітній ОСОБА_4 у присутності представника Департаменту службу у справах дітей Харківської міської ради, психолога ОСОБА_17 пояснив, що він мешкає в будинку прийомних батьків з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які піклуються про нього та доглядають, з ними він почувається у безпеці, але він скучив за мамою. Також повідомив, що в нього є старші сестри та брати, інколи він бачиться з сестрою та спілкується по телефону. Іноді він спілкується з матір`ю, приблизно раз на тиждень, вона вітає його зі святами, проти позбавлення батьківських прав матері заперечує. З батьком давно не спілкувався та не бачився, останній раз у 2019 році.

Психолог пояснила, що ОСОБА_4 є дитиною з особливими потребами, має поганий зір, погано пам`ятає, що було раніше, виявляє бажання бути з матір`ю, згадка про неї викликає позитивні емоції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що раніше вона з рідним братом ОСОБА_13 проживала в будинку сімейного типу ОСОБА_15 , ОСОБА_14 дуже сильно хотів додому, він писав мамі, тікав від прийомних батьків, його карали за це. ОСОБА_15 казала, що рідна мати їх сама покинула, іноді ОСОБА_13 залишали без вечері, якщо він забував погодувати собак. Мати іноді намагалася зв`язатися, але гаджети були у дітей лише 2 години на день. Від батьків їх забрали, оскільки були погані умови проживання, ставлення мами було завжди добре до дітей. Прийомна мати іноді застосовувала насильство. Прийомні діти працювали, дівчата готували їжу на всіх, хлопці працювали на подвір`ї. ОСОБА_14 прибирав у свиней, варив їм їжу. Потім він вчинив істерику і йому доручили варити кашу і годувати собак. Де їх батько ніхто не знає, останній раз бачили в реабілітаційному центрі. Рідна мати ніколи не ображала дітей. У прийомній сім`ї не було порозуміння між батьками та дітьми. Коли ОСОБА_13 ображали, він тікав, його знаходила поліція, вона (свідок) не повідомляла про це рідну мати, бо боялася прийомних батьків.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що працює в Департаменті служб у справах дітей Харківської міської ради. ОСОБА_19 перебуває на обліку з 2001 року, оскільки були неодноразові повідомлення з лікарні та зі школи, що діти прогулюють уроки чи запізнюються, не роблять щеплення, у квартирі антисанітарні умови. Неодноразово вона брала участь в обстеженні умов проживання - будинок дуже старий, висять проводи, вода лише на кухні, не має батарей, взимку підігрів лише від пічки, крізь купа брудних речей, що розкидані по всій хаті, нужду всі справляли у відро на кухні, туалету ніколи не було. Коли ОСОБА_13 було 10 років, він букв не знав, має відставання у розвитку, за дітьми ніхто не доглядав. Досі в цьому будинку жахливі умови проживання, несприятливі для дітей.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходить з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі ст. 9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно п. п. 1.1., 2.1. Положення про Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється міською радою. Департамент є юридичною особою, яка має право бути позивачем, відповідачем у суді.

За п. 4.3.6. Положення Департамент має право брати участь у засіданнях суду, здійснювати підготовку та подавати до суду позовні заяви, подання, висновки (крім висновків про доцільність усиновлення) з використанням бланку Департаменту та інші документи, пов`язані із захистом житлових, майнових та особистих немайнових прав дітей.

Відповідно до п. 6.2.14. Положення Директор Департаменту підписує до суду позовні заяви, подання, висновки (крім висновків про доцільність усиновлення), пов`язанні із захистом житлових, майнових та особистих немайнових прав дітей.

Зважаючи на ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами наступне.

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є мати: ОСОБА_7 та батько: ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 02.07.2019 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському райрнах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №5020 (т. 1 а.с. 9).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.05.2019 р. позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах: ОСОБА_20 , неповнолітніх: ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , треті особи: ДНЗ "Харківський професійний ліцей будівельних технологій", Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задоволено частково.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітніх: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/8 частини усіх видів його доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, починаючи з 12.02.2018 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Харківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/8 частини усіх видів її доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, починаючи з 12.02.2018 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15.10.2019 рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.05.2019 змінено, ухвалено: відібрати дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 від батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_7 судових витрат в розмірі 881,00 грн. скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1 а.с. 13-41).

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2024 по справі №645/583/24 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_7 поновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_22 » (т. 1 а.с. 166).

Розпорядженням Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області «Про утворення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім`ї ОСОБА_9 і передачу на виховання та спільне проживання дітей, позбавлених батьківського піклування» від 20.12.2019 року № 243, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з сестрами (наразі повнолітні) влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 43-44).

Розпорядженням Красноградської районною військовою адміністрацією Харківської області від 15.03.2023 року № 38 «Про влаштування на виховання та спільне проживання дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де і перебуває на сьогоднішній день (а.с. 48-49).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.02.2025 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в приватному будинку, який складається з дев`яти кімнат: три спальні кімнати, одна вітальна, одна ванна кімната, одна кухня, три коридори. Умови проживання добрі, будинок газифікований, цегляний, теплий, світлий. Прибрано, охайно. Побутова техніка та меблі є в наявності. Діти мають столи, шафи, стільці, зони відпочинку та навчання. Одяг та взуття у дітей за сезоном. Родина разом відпочивають на природі, панує порозуміння (а.с. 50).

3 неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14.07.2025 р. було взято письмове пояснення, з приводу його думки стосовно повернення на спільне проживання та виховання до відповідачів, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . З наданого пояснення дитини вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з біологічними батьками не спілкується, повертатися в родину не має бажання (а.с. 51).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, представник позивача стверджує, що за весь період, з якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживає в сім`ї батьків-відповідачів, тобто вже понад п`ять років, батьки - відповідачі, ОСОБА_5 та ОСОБА_22 ( ОСОБА_7 ), жодного разу не звертались із заявами або запитами щодо дитини до Служби у справах дітей по Немишлянському району, ані до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, жодного разу не телефонували, тобто жодним чином не цікавилися дитиною. Ці обставини відповідачем ОСОБА_5 не заперечувалися та не спростовані протягом судового розгляду.

Згідно листа Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради від 27.11.2025 вих.№1289/01-28 рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 29.08.2025 дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переведено у статус прийомної сім`ї. Сім`я ОСОБА_15 проживає у власному будинку, який забезпечений усіма необхідними меблями, побутовою технікою, приладами. У дітей є окремі кімнати, ліжка, місце для зберігання речей, місця для навчання та відпочинку, засоби для дистанційної освіти. Члени сім`ї утримують будинок в належному стані. Батьки неповнолітнього ОСОБА_4 – ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не зверталися до Служби у справах дітей з приводу зацікавленості дитиною, не виявляли бажання відвідувати дитину, не намагалися передати необхідні речі, смаколики, тощо. Жодного звернення від батьків з приводу повернення дитини в сім`ю не було (т. 1 а.с. 230).

З акту обстеження умов проживання від 27.11.2025 умови проживання задовільні, в кімнатах чисто, наявні необхідні меблі та побутова техніка, діти мають окремі кімнати. Стосунки у сім`ї налагоджені, існують традиції святкування Днів народжень, новорічні свята, готують шашлик. Зі слів прийомних батьків, спілкування ОСОБА_13 з матір`ю відбувається тільки за ініціативою дитини, сама мати жодного разу не телефонувала, бажання відвідувати дитину батьки не виявляли жодного разу, необхідні речі батьками дитині не передавалися, з приводу повернення дитини батьки не зверталися (т. 1 а.с. 231).

Відповідно висновку повторної психолого-педагогічної оцінки розвитку неповнолітнього ОСОБА_4 від 03.09.2025 р., останній навчається в 10-Б класі КЗ «Кегичівський ліцей», останній має труднощі помірного ступеня прояву, йому рекомендовано третій рівень підтримки в закладі освіти фахівців логопеда, дефектолога, реабілітолога, психолога (т. 2 а.с. 10-15).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста - КНП ХОР ОКПЛ №3 №1889 від 15.11.2023, ОСОБА_4 має кілька діагнозів F91/F88/F90? (т. 2 а.с. 7).

Висновком комісії лікарів від 26.08.2025 про стан здоров`я фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_4 підтверджується наявність кількох захворювань, за висновками лікаря офтальмолога, психіатра та ортопеда (т. 2 а.с. 8).

Згідно листа КЗ «Кегичівський ліцей» від 19.09.2025 поданої ОСОБА_2 заяви ОСОБА_23 надаються корекційно-розвиткові послуги (т. 2 а.с. 9).

Як вбачається з висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 301 від 25.08.2025 р., Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 163-165).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частинами 1-3 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частинами 1-2, 4 ст. 155 СК України закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і кожен в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що істотні перешкоди для виконання відповідачем ОСОБА_5 своїх батьківських обов`язків органом опіки не створювалися. Згідно пояснень неповнолітнього ОСОБА_4 , останній раз він бачив батька та спілкувався з ним у 2019 році.

Зазначені факти вказують на свідоме ухилення батька ОСОБА_5 від виконання батьківських обов`язків, його поведінка негативно впливає на життя та інтереси дитини ОСОБА_4 , який на даний час фактично не має законного представника, не отримує в повній мірі належного для дітей піклування та матеріального забезпечення.

На підставі досліджених судом доказів, оцінених з точки зору їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_5 дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан його здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

За п. 1, п. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до п. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування від 25.08.2025 року про доцільність позбавлення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав з тих підстав, що вони самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме протягом 5 років не цікавляться станом здоров`я сина, його навчанням, не беруть участі у вихованні дитини, не піклуються про стан здоров`я та духовний розвиток, не проявляють батьківської турботи, хоча їх не створюються органом опіки перешкоди у побаченні з сином ніхто не чинив і не чинить - не є достатньо об`єктивними та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача ОСОБА_6 , як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_6 , якими орган опіки та піклування керувався під час прийняття рішення.

Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_6 своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з її боку загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, а тому в цій частині не береться судом до уваги. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу щодо ОСОБА_6 інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Надана представником позивача копія постанови Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10.09.2013 по справі №645/7379/13-п, якою ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 за фактом неналежного виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_20 не стосується предмету доказування у даній справі, щодо іншої дитини, тому не суд не бере її до уваги.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача ОСОБА_6 загалом свідчить про її бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.

Наявність бажання у дитини щодо повернення до матері підтверджує наявність між ними соціально-емоційного зв`язку.

У судовому засіданні ОСОБА_6 наполягала на бажанні підтримувати зв`язок із сином та брати участь у його житті, стверджувала про наявність можливості забезпечити сину належні умови проживання разом з нею.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

За таких обставин, суд вважає недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини, позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина – ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Таким чином, позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: мати-вихователька ДБСТ ОСОБА_2 , батько-вихователь ДБСТ ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав підлягають частковому задоволенню, а саме в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Питання про відшкодування судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, як особа з інвалідністю І групи, з відповідача ОСОБА_5 , у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн., що підлягав сплаті, як за подання до суду позову з вимогою немайнового характеру, за розміром ставок судового збору 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: мати-вихователька ДБСТ ОСОБА_2 , батько-вихователь ДБСТ ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав – задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26450870 м. Харків, пр-т Петра Григоренка, 17), який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 03.07.2026 р.

Суддя Г. С. Шевченко