Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №643/11713/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/11713/26

Провадження № 2-а/643/130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Семенової Я.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника – адвоката Даріюша Андрусенка до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Андрусенка Д. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R467543 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.04.2026 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 25.05.2026 його представником – адвокатом Андрусенком Д. було отримано оскаржувану ним постанову. Посилався, що відповідачем ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в оскаржуваній ним постанові не зазначено жодних відомостей про те, що йому, ОСОБА_1 , направлялися повістки, не зазначено жодних даних про номер рекомендованого листа, про наявність опису вкладення до такого листа з відміткою АТ «Укрпошта», не зазначено вихідну дату повістки про виклик, дату, на яку особа викликалася тощо. Зауважував, що він, ОСОБА_1 , не був належним чином оповіщений про виклик до ТЦК, ним не було допущено порушень вимог абз. 1 ч. 1, абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної ним, позивачем, постанови про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, просив скасувати постанову №R467543 від 07 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Аргументи учасників справи

26.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування обраної позиції зазначив, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані зобов`язані прибувати за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістці. Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою виконання вимог законодавства щодо військового обов`язку ОСОБА_1 було сформовано повістку №6123759, якою його викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та виконання вимог законодавства. Зазначена повістка була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням №R067064195139. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що оператором поштового зв`язку зроблено відмітку «адресат відсутній». Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання, якщо така особа не повідомила територіальний центр комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Отже, позивач у встановленому законом порядку вважається належним чином повідомленим про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Незважаючи на належне повідомлення, ОСОБА_1 у визначений строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Факт неприбуття був зафіксований у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», у якому містяться відомості про створення автоматичного електронного звернення №Е4589754 до Національної поліції, а також номер поштового відправлення, яким позивачу направлялась повістка. Після встановлення місцезнаходження позивача 03.04.2026 його було доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина. У цей же день, 03.04.2026, уповноваженою посадовою особою стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №18/1139 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу позивачу були роз`яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, що підтверджується його особистим підписом у протоколі. У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 07 квітня 2026 року об 11:00 годині у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Другий примірник протоколу був вручений позивачу особисто 03.04.2026, що також підтверджується його підписом. Отже, твердження позивача про те, що він не знав про адміністративне провадження повністю спростовується матеріалами адміністративної справи. Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо вона належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи. У зв`язку з неявкою позивача 07.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у межах наданих законом повноважень було розглянуто адміністративну справу та винесено постанову №R467543 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що у постанові та протоколі нібито відсутні відомості щодо направлення повістки. Разом із тим зазначений довід не відповідає дійсності, оскільки матеріали адміністративної справи містять копію повістки, документи щодо її направлення засобами поштового зв`язку, рекомендоване повідомлення про вручення із відміткою оператора поштового зв`язку про відсутність адресата, а також відомості Реєстру «Оберіг», які підтверджують як направлення повістки, так і факт неприбуття позивача за викликом. Відповідно до статті 251 КУпАП зазначені документи є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення. Посилання позивача на отримання копії постанови у травні 2026 року не спростовує того факту, що він був належним чином повідомлений про розгляд справи та знав про існування адміністративного провадження ще у квітні 2026 року. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач доводить правомірність прийнятого рішення шляхом подання суду всіх матеріалів адміністративної справи. Надані відповідачем документи у своїй сукупності підтверджують належне повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП; неприбуття позивача без поважних причин; правомірність внесення відповідних відомостей до Реєстру «Оберіг»; законність доставлення позивача працівниками Національної поліції; дотримання посадовими особами відповідача процедури складання протоколу; належне повідомлення позивача про дату та час розгляду адміністративної справи; законність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на наведене, відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити в повному обсязі.

До відзиву додані, витребувані ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 24.06.2026 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова №R467543 від 07.04.2026).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 05.06.2026 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , надав позивачу строк - 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 17.06.2026 продовжив позивачеві ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, надавши строк 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 24.06.2026 клопотання ОСОБА_1 , подане в особі представника – адвоката Андрусенка Д. про поновлення строку звернення до суду з позовом задовольнив. Поновив ОСОБА_1 строк на звернення з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Відкрив провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (№R467543 від 07.04.2026).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

03.04.2026 начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №18/1139, в якому в графі «суть правопорушення» зазначено: «громадянина ОСОБА_1 від 03.04.2026, було доставлено патрульною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з порушенням правил військового обліку, не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП». У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11-00 годині 07.04.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , комн. 45.

07.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №R467543 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, «за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. Чт. 210-1 КУпАП, накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн».

Як убачається з копії рапорту ДОП ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітана поліції Євгена Лєдка від 03.04.2026, «03.04.2026 був виявлений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який згідно бази УКСІПНП є ухилянтом. Останнього було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Згідно з довідкою №18/1139 від 03.04.2026 про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, складеною стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнього доставлено 03.04.2026 о 10-42 годині працівником поліції капітаном поліції Лєдок Є. Порушення ВО: Порушення ВО з 30.01.2026 по 29.01.2027 коментар: особу доставлено. Скасовано автоматично. У примітках зазначено: інвалідність 2 групи.

Як убачається зі змісту повістки №6128759, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.01.2026 о 14-00 годині для уточнення даних.

Згідно з копією рекомендованого повідомлення №R0 670 6419 5139, згенерованим «Укрпошта» на ім`я ОСОБА_1 від 22.12.25, повістку ТЦК не було вручено, причина невручення – «адресат відсутній».

Відповідно до Витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів, номер витягу 169/26/509/ВТ, від 26.01.2026 ОСОБА_1 установлено ІІ (другу) групу інвалідності. Дата повторного оцінювання – 01.10.2027.

Як це убачається з копії посвідчення Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради серії НОМЕР_1 , виданого 26.10.2023 на ім`я ОСОБА_1 , 1979 року народження, він отримує державну соціальну допомогу особи з інвалідністю, отримання якої ОСОБА_1 продовжено до 31.10.2027.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як це унормовано положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як це закріплено положеннями ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписом ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020, прийнятій у справі № 513/899/16-а.

Водночас, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2018, прийнятій у справі №338/1/17.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024№ 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави (ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП.

За змістом ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З копії протоколу про адміністративне правопорушення №18/1139 від 03.04.2026, наданого відповідачем суду з відзивом на позов, зокрема з його графи «суть адміністративного правопорушення» убачається, що ОСОБА_1 інкримінується неприбутя вчасно за повісткою до ТЦК та СП.

Разом з тим, як убачається зі змісту вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому не зазначено жодних відомостей про дату, час і місце вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме, не вказано, у який день, час та до якого саме ТЦК та СП ОСОБА_1 не прибув. Відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримавши копію протоколу про адміністративне правопорушення, в якому не зазначено конкретної суті адміністративного правопорушення, позбавлена можливості розуміти, від якого обвинувачення їй захищатися.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У свою чергу, як установлено судом, 07.04.2026 стосовно ОСОБА_1 була винесена постанова №R467543. Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 інкриміновано неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), зазначено, що ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Водночас, з наведеної вище постанови не убачається жодних відомостей про те, в який день, час та місце повинен був прибути ОСОБА_1 за викликом, як і не зазначено, до якого саме ТЦК та СП та якою саме повісткою він викликався та не прибув. Натомість зазначено лише загальні відомості щодо неприбуття останнього за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Натомість, за правилами ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

У свою чергу, із повістки №6128759 від 22.12.2025 убачається, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 «для уточнення даних», але яких саме даних, у повістці не зазначено.

При цьому, виходячи з приписів пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Відтак, положення приведеного пункту містять лише умови виклику «для уточнення персональних даних» та «для уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки)», у той час, як у оскаржуваній постанові взагалі не містяться посилання на мету явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а у повістці №6128759 від 22.12.2025 зазначено загальне формулювання – «для уточнення даних».

Відтак висновок відповідача про порушення позивачем приписів пункту 21 Порядку №560 є хибним.

Як убачається з повістки №6128759 від 22.12.2025 позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, але протокол №18/1139 та постанова №R467543 не містять взагалі формулювання мети виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з цим, ані в повістці, ані у протоколі, ані в оскаржуваній постанові не конкретизовано, яких саме даних позивача недостатньо та що, як наслідок, зумовило необхідність його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До того ж, за приписами примітки до статті 210 КУпАП слідує, що положення статей 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, відповідальність, передбачена статтею 210-1 КУпАП не застосовується у разі можливості отримання даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначено Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За змістом частини першої статті 5 Закону №1951-VIII Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Як було встановлено судом, відповідачем не зазначено ані у протоколі, ані у постанові про адміністративне правопорушення, ані у повістці, які саме дані позивач не уточнив. При цьому, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, установлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.

Правилами ч. 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа №524/7184/16-а).

Беручи до уваги наведене вище, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому, суд бере до уваги відомості довідки №18/1139 від 03.04.2026, виданої за підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_4 , відповідно до якої ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Також відповідачем суду надано копію Посвідчення Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради серії НОМЕР_1 , виданого 26.10.2023 на ім`я ОСОБА_1 , 1979 року народження, згідно з яким, він отримує державну соціальну допомогу особи з інвалідністю, отримання якої йому продовжено до 31.10.2027.

За змістом положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як це унормовано положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, ураховуючи, що відповідачем, як є суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення та спростовували б викладене позивачем, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, суд доходить висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена відповідачем з порушенням норм КУпАП, а тому підлягає скасуванню.

При цьому суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року, прийнятій у справі № 338/1/17.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як це унормовано положеннями п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладених вище обставин, беручи до уваги відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, відтак, ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.

За змістом положень абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 2, 6-9, 72-77, 79, 90, 122, 123, 139, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №R467543 від 07 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова