Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №398/1666/24 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №398/1666/24

Суддя: Дубровська Н. М.

Справа №: 398/1666/24

провадження №: 2/398/87/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., за участю секретаря судового засідання Тараненко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Приютівської селищної ради про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , у якому просив визначити місце проживання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з квітня 2017 року сторони перебували у цивільному шлюбі, під час цивільного шлюбу народився син ОСОБА_4 , З жовтня 2023 року відносини припинені . Відповідач виїхала за межі України на заробітки, а сина залишила йому на утримання і виховання. Він, як батько приймав участь у житті сина, виховував його опікувався ним , матеріально та духовно розвивав. Будь яких перешкод для спілкування він не чинив, натомість відповідач не бажала брати участь у вихованні сина та його утримання. Вказує, що офіційно працює, має місце постійного проживання , позитивно характеризується. Звернув увагу суду на те, що На підставі судового наказу наданого 20.03.2024 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області справа №398/1316/24 провадження №2 н/398/414/24 з відповідачки на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий наказ направлений на примусове виконання.

Психологічним висновком №85/04 наданим 20.03.2024 року комунальною установою «Центр надання соціальних послуг Приютівської селищної ради» за результатами проведеної з дитиною роботи психологом установи встановлено, що дитині комфортно та спокій проживати разом з батьком, який в повній мірі забезпечую його потреби, дитина не бажає щоб відповідачка у разі повернення в Україну забрала його з собою, він ображений на неї в зв`язку з тим, що вона його покинула та не спілкується з ним на достатньому рівні, тобто між ним та сином є достатньо сильні взаємовідносини, він любить сина та в повній мірі займається його виховання та утриманням, дитина бажає проживати разом з ним.

На обліку в службі у справах дітей він та дитина не перебувають, звернень відносно виконання ним батьківських обов`язків стосовно сина або звернення від відповідачки щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною протягом 2023 року та січня-березня 2024року до служби у справах дітей не надходили (довідка служби у справах дітей №11-33/34 - 26.03.2024 року).

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження (т. 1 а.с.28).

12 грудня Олександрійським міськрайонним судом підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

13 лютого 2025 року на адресу надійшла заява від представника відповідача, адвоката Маламуж - Корнієнко Т.С. про надання матеріалів справи для ознайомлення та надала ордер на надання правничої допомоги від 03 лютого 2025 року.

17 березня 2025 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. У позовній заяві, позивач зазначає, що відповідачка виїхала за межі України на заробітки, залишивши сина на його утримання та виховання, що підтверджується довідкою №138 наданою 12.03.2024 Протопопівським старостинським округом Приютівської селищної ради». Натомість, вказана довідка жодним чином не підтверджує факт утримання ОСОБА_2 його батьком, але в межах своїх повноважень при наданні адміністративних послуг, старостою підтверджено факт проживання без реєстрації на території Протопопівського старостинського округу. Також, позивач посилається на те, що ОСОБА_3 майже півроку не бере будь якої участі у житті дитини, не бажає займатися його вихованням та утриманням, але зазначене не знаходить підтвердження серед доданих до позовної заяви доказів. Позивачем вказано, що будинок, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності. ОСОБА_1 до позовної заяви не додано правовстановлюючих документів на будинок. Окрім, іншого зазначений будинок належить на праві приватної власності – ОСОБА_3 , правовстановлюючі документи на будинок наявні в саме в позивача, самостійно відповідач не можу долучити їх до відзиву з причини неможливості витребування у позивача. Твердження викладені в ОСОБА_1 в позовній заяві, щодо психоемоційного стану, не відповідають навіть змісту самого психологічного висновку від 20.03.2024 №85/04. Адже, ОСОБА_4 сором`язливий хлопчик, якому важко почати спілкування з незнайомими для нього людьми, а відтак висновок практичного психолога побудований на припущеннях та словах батька, а не самої дитини. Звертає увагу суду, що на момент відкриття провадження по справі малолітній ОСОБА_5 , не проживав і не проживає зараз з батьком. Зазначене підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов складеним службою у справах дітей Бурштинської міської ради від 11.04.2024. 20.04.2024 ОСОБА_4 у супроводі матері виїхав за межі України, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті ОСОБА_2 . 22.04.2024 ОСОБА_2 отримано PESEL, ідентифікаційний номер, який використовується в Польщі для ідентифікації осіб в різних аспектах їхнього життя. Зараз ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 в Республіці Польща та перебуває на повному її утриманні. ОСОБА_6 навчається в місцевому закладі освіти, але через перебування директора цього закладу в відпустці, надати довідку не має можливості. Зауважує на тому, що не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Відзив прийнятий судом, оскільки відповідач ОСОБА_3 мешкає закордоном та не отримувала копії позовної заяви та ухвали суду. Договір ОСОБА_3 з адвокатом Маламуж Корнієнко Т.С., як з представником відповідача по справі підписаний тільки 03.02.2025 року.

У судовому засіданні представник позивача та позивач просили задовольнити позов та визначити місце проживання дитини із батьком, наголосили на тому, що з відповідача стягнуто аліменти, тривалий час з дитиною не проживала, не виховувала, не утримувала, оскільки перебувала закордоном на заробітках. Крім того, самовільно без згоди батька вивезла дитину та перешкоджає спілкуванню.

У судовому засіданні відповідач в режимі відео конференції заперечувала проти задоволення позовних вимог та вказала на те, що наразі син постійно проживає з нею у Польщі, відвідує навчальний заклад. Крім того, у заявку з потребою з дитиною працюють психологи.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючись заперечення т викладені у відзиві. Крім того, просила звернути увагу суду на те, що пред`явлення позову до суду є підгрунттям для ухилення від військової служби. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи виконавчого комітету Приютівської селищної ради як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі.

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суду показали, що позивач, як батько приймає постійну участь у житті та вихованні сина, проживав з сином з народження, натомість відповідач певний час з дитиною не проживала та не брала участі у його житті.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, та не спростовується сторонами, що з квітня 2017 року перебували у цивільному шлюбі, під час шлюбу народився син ОСОБА_4 .

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_3 (т.1 а.с.7).

Згідно довідки Приютівської селищної ради № 138 від 12 березня 2024 року, ОСОБА_1 без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.8).

Згідно акту обстеження умов проживання № 73 за адресою: АДРЕСА_1 умови для проживання задовільні , стосунки добрі (т.1 а.с.7).

Згідно інформаційної довідки Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за № 11-33/34/90 від 26.03.2024 року, Служба у справах дітей, позивач та його син ОСОБА_4 на обліку в службі не перебуває, протягом 2023 року та січня - березня 2024 року на адресу служби письмові заяви або звернення від ОСОБА_3 з приводу усунення перешкод у спілкуванні, участі, у вихованні та встановлення графіку побачень з сином не надходили. (т.1 а.с.10).

З характеристики ТОВ «Олександрійський цукровий завод» від 25 березня 2024 року вбачається, ОСОБА_1 працює на підприємстві з 03 липня 2023 року, зарекомендував себе з позитивної сторони (т.1 а.с.10).

На підставі судового наказу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2024 року по справі №398/1316/24 провадження №2 н/398/414/24 ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т.1 а.с.14).

Відповідно до копії психологічного висновку КУ «ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ПРИЮТІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАВСТІ» за № 85/04 від 20 березня 2024 року під час проведення бесіди з дитиною, він поводиться замкнено та відсторонено, на поставленні запитання щодо ситуації в родині відмовляється надавати відповіді. Зі слів батька хлопчик не шукає можливості підтримувати стосунки з матір`ю на відстані. Батько також зазначив, що син має переживання через те, що матір може його забрати жити до себе за кордон (т.1 а.с.15).

З талону повідомлення єдиного обліку № 6474 вбачається, що 02 квітня 2024 року о 16-14 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02 квітня 2024 року о 16-13 за адресою: Олександрійський район с. Приютівка, вулиця Немає, ОСОБА_1 повідомив, що колишня співмешканка ОСОБА_10 м.т. НОМЕР_2 яка покинула їх та перебувала в Польщі зателефонувала заявнику та повідомила, що вона забрала сина з дитячого садочка, подія відбувалась близько 12:00 год., де на даний час вони перебувають невідомо. Заявник подав документи на позбавлення її батьківських прав,

та начеб то вже є рішення суду. Виїздом СОГ на місце події за адресою АДРЕСА_1 було встановлено, що заявник звернувся із зверненням інформаційного характеру на рахунок того, що колишня співмешканка з якою проживав на протязі 10 років та перебували в цивільному шлюбі ОСОБА_10 забрала свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 із дитячого садочка без відома заявника о 13:00 год. 02.04.2024 року о 16:00 год. ОСОБА_10 зателефонувала заявнику та повідомила що забрала сина. Так було встановлено що батьки мають рівнозначні права на сина. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває із матір`ю ОСОБА_11 та ніяких протиправних дій стосовно дитини не

вчинялось. СОГ: СВ, СКП. (т. 1 а.с.49).

Згідно довідки Державної прикордонної служби від 11липня 2024 року, вбачається, що мало місце перетинання кордону дитиною (т. 1 а.с.50).

Відповідно довідки від 10 березня 2025 року, дитина ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_2 , відвідує дитячий садок № 25 (т.1, а.с. 124).

Згідно довідки ЗДО «Колобок» за № 57 від 16 вересня 2025 року, ОСОБА_2 відвідував заклад освіти з 14 вересня 2020 року по 02 квітня 2024 року. Плата за харчування дитини встановлена рішенням селищної ради. В 2020- 2021 роках у навчальному закладі діяли гуртки з хореографії та англійської мови для бажаючих (т.1, а.с. 200).

У судовому засіданні 25 червня 2026 року за участі ОСОБА_12 , як психолога , спеціаліста служби у справах Приютівської селищної ради досліджений відеозапис розмови позивача із сином. При цьому, ОСОБА_12 вказала на те, що з боку батьків тиск на дитину не вбачається, але має місце маніпуляція з боку батька. (т.1 а.с.53).

Так, відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 1 ст.160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дітей для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей. Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до п.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення п.1 ст.3, ст.9 Конвенції, ч.ч.2, 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другої ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Разом з тим, ухвалою від 08 жовтня 2025 року, представнику позивача та позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про з`ясування думки дитини з огляду на те, що допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності не заінтересованих у справі батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників; а також представників органів опіки та піклування, служби у справах дітей (ст. 232 ЦПК України). Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має право безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки (відповідно до вимог ст. 45 ЦПК України).

Так, постановою КЦС ВС від 19 червня 2024 року у справі № 372/3402/22, зроблено висновки про те, що таке з`ясування думки дитини. КЦС ВС зазначив, що з огляду на право дитини бути вислуханою способами забезпечення реалізації такого права можуть бути: заслуховування думки безпосередньо від дитини в залі судового засідання; отримання інформації щодо думки дитини з висновку органу опіки та піклування, експерта та/або спеціаліста. При цьому суд акцентував, що заслуховування думки дитини в судовому засіданні не є допитом свідка, малолітнього / неповнолітнього свідка відповідно до статей 230, 232 ЦПК України, оскільки не спрямоване на з`ясування обставин справи, а має на меті з`ясування суб`єктивної думки дитини, яку суд враховує залежно від фактичних обставин справи та найкращих інтересів дитини, які можуть не відповідати висловленій думці. Крім того, через повномасштабну війну в Україні унеможливлюється й отримання висновку органу опіки та піклування у даній справі, оскільки дитина перебуває за кордоном.

Суд, відмовляючи в клопотанні, виходив з того, що дитина наразі проживає із відповідачем у Польщі та відвідує дитячий садок № 25 вул. Відок, 28 в м. Бельсько - Дяла. Крім того, дитина не може бути залишена у небезпечній для її фізичного та психічного здоров`я ситуації. Отже, серед інших обставин, що мають істотне значення, слід досліджувати безпекову ситуацію та обмеження, пов`язані із проведенням бойових дій та їх наслідками. Виходячи з того, що в Україні продовжено військовий стан і небезпечних місць на території держави не існує, зважаючи на вік дитини, психологічні травми, які матимуть наслідки з`ясування думки дитини, діючи виключно в інтересах дитини, враховуючи зайнятість на роботі відповідача, суд прийшов до висновку про не доцільність наражати малолітнього ОСОБА_2 , 01 лютого 2018 року на небезпеку і покладати на відповідача ОСОБА_3 обов`язок забезпечення явки в судове засідання для забезпечення висловлення думки дитини з приводу визначення спірного питання між сторонами про визначення місця проживання дитини. Крім того, з`ясування думки дитини є доказом у цивільному процесі, оскільки воно надає суду важливу інформацію, яка враховується при прийнятті рішень щодо її життя. Однак, це не єдиний доказ, і суд може прийняти рішення всупереч думці дитини, якщо це відповідає її інтересам.

Суд також критично оцінює зміст психологічного висновку від 20 березня 2024 №85/04, оскільки діти в даному віці сором`язливі і можуть поводити себе відкрито у знайомому оточенні, відтак виникають труднощі у спілкуванні з незнайомими людьми. Крім того, висновок практичного психолога побудований зі слів батька, а не самої дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява №31111/04).

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, суд має з`ясувати, чи виконала відповідач обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів позивач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

З пояснень сторін встановлено, що дитина наразі проживає з матір`ю у Польщі, оскільки остання забрала сина дитячого садочка і вивезла. Позивач не довів того, що відповідачка на даний час проживання з дитиною не дбає про здоров`я хлопчика чи не бере участі у його вихованні. Навпаки, документи зі дитячого дошкільного закладу підтверджують, що матір бере участь у житті дитини.

Суд зауважує, що огланом опіки піклування висновок про доцільність визначення місця проживання дитини із матір`ю, або батьком не наданий. У судові засідання представник третьої особи неодноразово не з`являвся.

Суд виходить з того, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).

Враховуючи те, що судом не встановлено, що відповідач зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, чи веде аморальний спосіб життя, суд, вважає, що відсутні виняткові обставини, коли малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю. Крім того, в умовах військового стану, який діє на території України, місце перебування дитини разом із матір`ю в Польщі є безпечним та відповідає інтересам дитини.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно залишити без задоволення.

Крім того, суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Приютівської селищної ради про визначення місця проживання дитини – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.07.2026 року.

Суддя: Дубровська Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua