Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №398/7477/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7477/25

провадження №: 2/398/1077/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" червня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., за участю секретаря судового засідання Тараненко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів –

В С ТА Н О В И В:

25 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 січня 2010 року між сторонами укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Костянитинопольської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, актовий запис № 1. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 січня 2023 року, актовий запис №15, виданого Виконавчим комітетом Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Всією сім`єю мешкали в селі Улакли Волноваського району Донецької області. 11 березня 2013 року, рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 22 березня 2013 року. Малолітній син ОСОБА_4 залишився проживати разом з матір`ю. Майже одночасно з позовом про розірвання шлюбу був поданий позов про стягнення з нього аліментів на утримання, хоча він постійно допомагав матеріально. Після розірвання шлюбу, відповідач виїхала на постійне місце проживання до рф разом з сином. Однак, починаючи з 2019 року йому стало відомо що відповідач вживає алкогольні напої. У 2020 році йому вдалося забрати сина в Україну і з тих пір він проживає з ним та його дружиною ОСОБА_5 та молодшими братами. Проживали у місті Курахове Донецької області, де син ОСОБА_6 відвідував школу. Відповідач життям дитини не цікавилася, зв`язок не підтримувала і наразі місце її перебування, проживання не відоме. У зв`язку з небезпекою для життя у наслідок бойових дій в м. Крахове Донецької області, родина переїхала до села Улакли Волноваського району Донецької області, де проживали у період з січня 2023 року до вересня 2024 року. У вересні 2024 року, у зв`язку з окупацією рф села у Донецькій області, де проживали, були вимушені виїхати до м. Олександрія Кіровоградської області. Обгрунтову.чи позовні вимоги, просить позбавити батьківських прав та стягнути аліменти на утримання сина.

Позивач у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про задоволення позовних вимог у повному обсязі проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду цивільної справи, про причини неявки суд не повідомила.

У зв`язку з цим, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник Служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області Хавжа Н.Л., у судовому засіданні 13 квітня 2026 року вказала на те, що згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету рішення Олександрійської міської ради за № 35/9/10/5 від 05 лютого 2026 року, комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення комісії ґрунтується виключно виходячи з інтересів дитини. Крім того, у судовому засіданні була з`ясована думка дитини, який заявив про те, що мати належної уваги, турботи не приділяє та не спілкується, участі у житті не бере. Зважачи на викладене, просили суд задовольнити позовні вимоги.

При вирішення спору по суті судом у судовому засіданні 13 квітня 2026 року, з`ясована думка дитини ОСОБА_3 , який суду пояснив, що проживає разом із батьком , братами та дружиною батька. Батько ним опікується, займається вихованням та повністю забезпечує. Мати не ставиться до нього з цікавістю, спілкування відсутнє. Його життям займається батько, який підтримує, бере участь у потребах, переймається здоров`ям та забезпечує. Вони є внутрішньо переміщеними особами, де проживає мати йому не відомо.

У зв`язку з цим, суд керуючись ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, з`ясувавши думку дитини, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Виконавчим комітетом Костянтинопільської сільської ради Великоновосільківського району Донецької області, серія НОМЕР_1 від 20 січня 2023року, актовий запис №15.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 березня 2013 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 22 березня 2013 року.

Згідно довідок від 22 грудня 2025 року, позивач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 є ВПО, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

З характеристики вбачається, що дитина ОСОБА_3 навчається дистанційно у Кураховській опорному закладі загальної середньої школи № 5 Курахівської міської ради Донецької області. Батько ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням сина, мати ОСОБА_2 участі у життя дитини не приймає, до школи вона ніколи не приходила.

З характеристика старости Костянтинопільського старостинського округу Донецької області за № 13 від 13 листопада 2025 року вбачається, що 29 січня 2010 року між сторонами укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Костянитинопольської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, актовий запис № 1. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Всією сім`єю мешкали в селі Улакли Волноваського району Донецької області. 11 березня 2013 року, рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після шлюбу дитина мешкала з матір`ю, разом з тим, ОСОБА_1 у 2020 році забрав сина і з того часу проживає з ним. Займається вихованням сина, утримує його та бере участь у житті.

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету рішення Олександрійської міської ради за № 35/9/10/5 від 05 лютого 2026 року, комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення комісії ґрунтується виключно виходячи з інтересів дитини.

Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з пунктами 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідач матеріальної допомоги не надає, життям та здоров`ям дитини не цікавиться, вихованням не займається. Вирішуючи даний спір, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності приходить до висновку що відповідач без поважних причин нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України.

Крім того, суд бере до уваги думку дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у судовому засіданні підтвердив ухилення матері від виховання, відсутність комунікації та участі у його житті.

З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо її сина, оскільки це сприятиме захисту інтересів дитини.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Відповідно до положеньст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини"в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 51 Конституції України та статтями180,191 Сімейного Кодексу України(далі СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідност.11 Закону України «Про охорону дитинства`таст.141СК України,батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 1,2ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 182СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1ст. 183 СК України).

При цьому, відповідно до ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.

Обов`язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину випливає з положень діючого законодавства.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає об`єктивним та справедливим розмір аліментів на утримання дитини сторін у вигляді 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, в межах позовних вимог, і таким, що відповідатиме загальновстановленому розміру аліментів на дитину при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батьків (ч.5ст.183 СК України).

Враховуючи положенняст.191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред`явлення позову, а саме з 25 листопада .2025 року.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду, а саме з 25 листопада 2025року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М.Дубровська