Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №344/991/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/991/26

Провадження № 2/344/2931/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Іванчук Лілія Юріївна звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року шлюб був розірваний. Цим же рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

05 березня 2024 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 . Під час даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на утриманні позивача, як і дружина ОСОБА_4 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

12 травня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби Збройних Сил України наказом № 133 від 12.05.2024.

Позивач зазначає, що з часу призначення йому аліментів суттєво змінився стан його здоров`я. За час військової служби позивач набув ряд хвороб. У зв`язку із наявними захворюваннями позивач потребує постійного приймання медичних препаратів, лікування, реабілітації, на придбання яких несе матеріальні витрати.

За таких обставин позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового рішення з 1/4 частини від усіх видів доходу на 1/8 частину від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-5).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 26).

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 27-28).

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 52-53).

Позивач у судове засідання не з`явився, попередньо представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечувала (а.с. 62).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі (а.с. 49).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 24 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Згідно частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 (а.с. 11).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року по справі № 344/3582/17, яке набрало законної сили 07 червня 2017 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 15.03.2017 (а.с. 12-13).

05 березня 2024 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_7 (а.с.14).

Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_4 (а.с. 15-16).

Наказом від 12 травня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби Збройних Сил України (а.с.17).

Позивач у 2024-2025 роках звертався за медичною допомогою (а.с.18-22).

Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 з червня 2024 року доходів не отримує (а.с.23-25).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 Конвенції про права дитини).

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Частина перша статті 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у пункті 23 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», звертає увагу судів на те, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

При цьому, як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Чинне сімейне законодавство України покладає на батьків дитини (в однаковій мірі як на батька, так і на матір) обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що піклування про дитину та її утримання є обов`язком, а не правом батьків, при цьому, закон у виняткових випадках встановлює лише певні обставини, які можуть впливати на обсяг такого обов`язку.

Виходячи зі змісту положень закону, принципів справедливості, розумності та моралі, на яких закон ґрунтується, батьки зобов`язані вживати активних дій з метою забезпечення своїй дитині якнайкращого фізичного, духовного та морального розвитку.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 .

Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12 вересня 2018 року у справі №459/2181/17, провадження № 61-37114св18, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Суд звертає увагу, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

При цьому, суд особливо наголошує, що частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивач про те, що з часу винесення рішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від 04.05.2017 у справі №344/3582/17 матеріальний та сімейний стан позивача змінився, оскільки він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, мати яких, дружина позивача, на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, за час військової служби погіршився стан здоров`я позивача, внаслідок чого має складнощі у працевлаштуванні.

Розгляд справ судами має здійснюватися з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 Цивільного кодексу України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Враховуючи все вищезазначене в сукупності, суд вважає, що проявом принципу добросовісності та справедливості у спірних відносинах, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, зважаючи на наведені позивачем обставини в обґрунтування своїх доводів, інших встановлених судом обставин, буде часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на 1/6 частки його доходу.

Суд наголошує, що в рамках даної справи суд виходить першочергово з інтересів дитини, збалансовуючи їх з наявністю у батька (платника аліментів) відповідних обставин.

Суд вважає, що зменшення розміру аліментів, як про це просить позивач ОСОБА_1 до 1/8 частини його доходів, суперечитиме інтересам дитини, тому вважає за можливе зменшити розмір аліментів до 1/6 частини його доходу.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи те, що дослідженими у справі доказами встановлені підстави, передбачені статтею 192 Сімейного кодексу України, для зміни (зменшення) розміру аліментів, дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 141, 180-182, 184, 191, 192, 200 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року у справі № 344/3582/17.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнення аліментів у новому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.

З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів по виконавчому листу № 344/3582/17.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,.

Відповідач - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.