Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №344/5916/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5916/26

Провадження № 2/344/4491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Просить встановити що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 (позивач), та його батьки, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , були співвласниками в рівних долях квартири АДРЕСА_2 та постійно проживали в ній.

Однак оскільки позивач отримав новий паспорт громадянина України 06.02.2026 року, а до цього часу користувався паспортом виданим 13.11.1981 року ВВС Івано-Франківського міськвиконкому тому, у реєстрі територіальної громади, відсутня інформація щодо його місця проживання, що б дало змогу нотаріусу встановити з ким проживав спадкодавець на час відкриття спадщини.

09 квітня 2004 року мати позивача, при житті, склала заповіт, який посвідчено нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Стецьків М.І., зареєстровано в реєстрі за №3-755 про те, що після її смерті, все належне їй майно заповідає ОСОБА_1 .

На даний час зазначений вище заповіт не відмінявся та не змінювався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача померла. Після смерті останньої відкрилась спадщина на все належне їй майно.

Відповідно до вимог ст.ст. 1261, 1268 ЦК України ОСОБА_1 , має право на спадщину після смерті своєї матері як спадкоємець за законом першої черги на все належне спадкодавцеві майна.

Інших спадкоємців за законом чи заповітом після смерті ОСОБА_2 , які б заявили про свої спадкові права на спадкове майно, та/або претендували на нього, немає.

Батько позивача ОСОБА_3 (чоловік спадкодавця) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до часу відкриття спадщини після смерті матері (його дружини).

Отже, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .

В березні 2026 року позивач звернувся до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу, для оформлення документів і відповідно отримання свідоцтва про право на спадщину на належне спадкодавцю спадкове майно.

В нотаріальній конторі йому було відмовлено в оформленні спадщини. На думку нотаріуса, позивач пропустив строк прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що із заявою до нотаріуса він звернувся тільки 13 березня 2026 року, а спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.03.2026 за №17/02- 31 (№01/2026). Рекомендовано звернутися до суду для захисту своїх прав (а.с.1-5).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.41).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.47).

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позов підтримує у повному обсязі, просить задоволити.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі, щодо прийняття рішення покладаються на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із копії паспорта виданого 13.11.1981 року на ім`я ОСОБА_1 (з відміткою про набуття громадянства України 16 жовтня 1992 року) зареєстроване місце проживання (прописка) останнього: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Як вбачається із довідки (про несудимість) №20/1267 від 14.05.1996 р. видану МВС України в Івано-Франківській області, гр. ОСОБА_1 прописаний в АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.14)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно заповіту від 09.04.2004 року зареєстровано в реєстрі за №3-755 ОСОБА_2 все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.15).

Згідно даних будинкової книги в АДРЕСА_1 , яка розпочата 18 березня 2000 р., в квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 (домовласник) та ОСОБА_2 (дружина) (а.с.18-21).

Як вказано в Свідоцтві про право власності на житло, видане 25 лютого 1994 року Агентством приватизації державного житлового фонду Івано-Франківської міської ради, квартира в АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних долях.

Згідно витягу із Реєстру територіальної громади від 23.02.2026 відомості щодо адреси місця проживання ОСОБА_1 відсутні (а.с.10).

Крім того, як вбачається із квитанцій про оплату комунальних послуг та довідок про надання послуг позивач постійно сплачував рахунки за надані комунальні послуги видані як на його ім`я ОСОБА_1 так і на ім`я матері ОСОБА_2 (а.с.24-38)

Постановою приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Динилів Т.Д. №17/02-31 від 17.03.2026 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено (а.с.22).

Згідно заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_3 , від 22.06.2026 року яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Ботвінцевою О.В. та зареєстрована у реєстрі за №767, вона підтверджує факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , та за власні кошти проводив похорон матері ОСОБА_2 . Також стверджує, що ОСОБА_1 та його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , проживали в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.51).

Згідно заяви ОСОБА_6 , 1953 року народження, житель АДРЕСА_3 , від 22.06.2026 року яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Ботвінцевою О.В. та зареєстрована у реєстрі за №766, він підтверджує факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , та за власні кошти проводив похорон матері ОСОБА_2 . Також стверджує, що ОСОБА_1 та його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , проживали в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.50).

Згідно до ч.2 ст. 3 СК України особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - складають сім`ю.

Відповідно до ч.1. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. А ч.3 цієї статті передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/6 (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 3, п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всі наведені докази вказують на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

А тому, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст.124 Конституції України, ст.ст., 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 239, 258-259, 263-265, 268, 315-316, 318, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини — задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 03.07.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.