Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №182/6300/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6300/25

Провадження № 3/0182/74/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл.

Клименко І. В.

секретар судового засідання Степанова О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополь адміністративний матеріал, який надійшов з ВРПП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , місце роботи невідомо,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

за участю

особи, що притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Ревункова В.М.,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 02.08.2025 о 22.56 год. у м. Нікополі Дніпропетровської області по пр. Трубників біля буд. № 25 керував транспортним засобом – автомобілем «ВАЗ 2108», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому порядку відмовився на боді-камеру, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 410583 від 02.08.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, т.як на автомобілі він не рухався. Пояснив, що в серпні 2025 він з дружиною заїхали в магазин «АТБ» на площі Незалежності по пр. Трубників. Купили продукти харчування, вийшли з магазину, поклали їх в машину та вирішили сходити в гості до знайомої, а автомобіль залишився на парковці біля АТБ. В гостях були десь до 22.00 год., коли вже почалась комендантська година, після чого підійшли до машини, хотіли забрати продукти та ключі від гаражу. Вони з дружиною сіли в автомобіль відпочити, бо обоє перебували у стані сп`яніння, він його не заводив і вже хвилин через 5 ззаду до них під`їхала патрульна поліція. Поліцейський у нього мабуть питав, чи керував він автомобілем, але він точно цього не пам`ятає. Факт вживання алкоголю не заперечує, відмову від проходження огляду також. Він не казав, що не керував транспортним засобам, бо мабуть тоді злякався, що повезуть до ТЦК, т.к. тоді у нього не було документів. ОСОБА_1 вказує, що він не керував автомобілем, тому не вважає себе винним у вчиненні правопорушення, тож просив адміністративну справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ревунков В.М. підтримав позицію свого підзахисного та також просив адміністративну справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена достовірними і належними доказами, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно п. 1.10. Правил дорожнього руху (далі – ПДР) водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своєї достовірності, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 беззаперечно підтверджений показаннями свідків та не викликає сумніву.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 – поліцейський Нікопольського РУП показав, що того дня вони з напарником патрулювали в нічний час на службовому автомобілі. Під час руху по пр. Трубників зі сторони ЦУМ в напрямку 4-ї лікарні, в районі площі Незалежності біля вул. Каштанова на протилежній стороні проїзної частини помітили автомобіль, що рухався в протилежному напрямку. Оскільки на той час вже була комендантська година, то вирішили зупинити його для перевірки документів. Відразу увімкнули бодікамеру, а також проблискові маячки та звуковий сигнал, рух автомобіля зафіксовано на відео. Після зупинки він підійшов до водійських дверей автомобіля, встановив особу водія, яким виявився ОСОБА_1 і той мав явні ознаки сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота. В автомобілі перебувала також дружина ОСОБА_1 . Далі було складено матеріали стосовно ОСОБА_1 . Надавати письмові пояснення ОСОБА_1 відмовився, які тоді він надав усні пояснення, за сплином часу вже не пам`ятає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 – інспектор ВРПП Нікопольського РУП показав, що під час патрулювання влітку 2025 року у вечірній час, вже після 22.00 год. по пр. Трубників в районі «танку» побачили, як назустріч рухається автомобіль. Тому вони розвернулись та поїхали за ним, щоб зупинити. Пам`ятає, що вмикали проблискові маячки. Після зупинки автомобіля під час перевірки документів було встановлено, що водій має ознаки сп`яніння – запах спиртного з рота, після чого було складено відповідні документи. Чи відмовлявся тоді водій від проходження огляду та які надав пояснення, він вже не пам`ятає, т.к минуло багато часу.

Свідок ОСОБА_4 показала, що вона - подруга дружини ОСОБА_1 , вони перебувають у дружніх відносинах. Того дня вона була у своєї бабусі, яка живе в районі Площі Незалежності навпроти магазину «АТБ». Увечері вони здзвонились та домовились, що прийдуть до неї в гості десь о 17.00 год. Новикови пішли від неї о 22.00 год. Чи були того дня вони на автомобілі, вона не знає.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 410583 від 02.08.2025, в якому викладені обставини вчинення правопорушення і який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 , не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з фактичними обставинами, викладеними у ньому. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеному у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, за результатами якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на боді камеру;

- направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі;

- відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суддею встановлено, що дані вимоги закону працівниками поліції були виконані належним чином.

Суддя вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, суддя враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З досліджених матеріалів справи слідує, що поліцейський в даному випадку при наявних у ОСОБА_1 зовнішніх ознаках алкогольного сп`яніння запропонував водієві пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичній установі згідно встановленого законом порядку. Дані вимоги інструкції працівником поліції були виконані належним чином і факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння знайшов своє підтвердження в суді. Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «;Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Дії працівників поліції в даному випадку відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника про те, що матеріали справи не містять доказів факту керування транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення спростовуються дослідженим відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Так, наявним у матеріалах справи відеозаписом працівників поліції та обстановкою, яка відображена на ньому, чітко вбачається факт зупинки транспортного засобу ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_2 працівниками поліції та факт керування вказаним автомобілем ОСОБА_1 .

Суддя вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий з автоматичної відеотехніки з метою фіксування правопорушення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозапис відповідає вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026.

Будь-яких доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було, а суддя, в сукупності з іншими доказами у справі, надає їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) .

Таким чином наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення, утворила саме його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (справа «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення ЄСПЛ - справа «Коробов проти України» від 21.07.2011).

Обставин, які б завадили ОСОБА_5 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та/або у медичному закладі суддею встановлено не було та стороною захисту під час розгляду справи не надано.

Суддя також звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

В той же час невизнання ОСОБА_1 своєї провини суд розцінює як спробу правопорушника уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки досліджені судом докази та пояснення допитаних свідків, зокрема працівників поліції, беззаперечно свідчать про те, що він дійсно керував транспортним засобом і перебував з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан визначення алкогольного сп`яніння. Співробітники поліції в судовому засіданні надавали послідовні докази, а можлива наявність незначних похибок у показах, на думку судді, можуть бути пояснені як часом, що сплинув з моменту події, так і особливостями сприйняття, пам`яті окремих осіб. Покази поліцейських з приводу події є логічними та послідовними і у суду нема підстав для сумніву в їх достовірності.

З урахуванням вищевикладеного, суд розцінює свідчення ОСОБА_1 як тактику захисту і бажання ухилитися від адміністративної відповідальності за скоєне. Версія про некерування транспортним засобом сприймається суддею критично, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими був зупинений безпосередньо під час руху, що зафіксовано на відеозаписі з боді камери, а після зупинки автомобіля саме ОСОБА_1 знаходився на місці водія. КУпАП не містить вимог, що факт керування транспортним засобом може встановлюватись на підставі певних визначених джерел доказів, тому така обставина може бути встановлена будь-якими доказами та аналізом їх сукупності, в тому числі і обстановкою, яка склалась на місці події, показами свідка, поведінки та пояснень самого водія.

Суддя також зауважує, що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про наявність вини в діях ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Метою адміністративного стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП є виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення, згідно з вимогами передбаченими ст. 33 КУпАП України враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 34 КУпАП, судом встановлено не було.

Дії, вчинені ОСОБА_1 , характеризуються умисною формою вини, правопорушення являються грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечними для суспільства та становлять реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожують їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків.

З урахуванням обставин скоєного правопорушення, його характеру та суспільної небезпечності, особи порушника, його відношення до скоєного, суддя вважає що стягнення йому повинно бути призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП України за санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, а накладене адміністративне стягнення в даному випадку буде достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Окрім того, відповідно до положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Керуючись ст. 40-1, 221, 283, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби з порушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення і набирає чинності після закінчення строку на оскарження.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців.

Суддя: І. В. Клименко