Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №569/763/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/763/24

Провадження № 22-ц/4815/932/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

з участю: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Дремлюга Юрій Сергійович на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

В січні 2024 року в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, стягнення моральної та матеріальної шкоди звернувся ОСОБА_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

Чи можливо облаштувати інші входи та в`їзди, окрім наявного, до належного ОСОБА_2 приміщення № 24 площею 96,7 кв.м (у складі механічної мийки літ. М-1 загальною площею 198,4 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які забезпечать використання вказаного приміщення за цільовим призначенням (механічна мийка)?

Проведення експертизи доручено експертам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (код ЄДРПОУ 26207431, місцезнаходження: 43001, м.Львів, вул.Червоного Хреста, буд.16)).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дремлюга Юрій Сергійович, подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника відповідачки - адвоката Гожого М.С. про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою без належного врахування заперечень позивача, обставин справи та предмета позову. Зазначає, що у даній справі вже було проведено судову земельно-технічну експертизу № 4836-Е від 02 квітня 2025 року, відповідно до висновку якої ОСОБА_2 , як власнику приміщення механічної мийки, використовувати частину приміщення № 24 за цільовим призначенням з південної та інших сторін в інший спосіб, ніж через обтяження сервітутом суміжної земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , немає можливості. Експерт уже дослідив варіанти доступу до частини приміщення №24 з інших сторін, а тому призначення нової будівельно-технічної експертизи є безпідставним. Також вказує, що норми статей 401-406 ЦК України та статей 98-102 ЗК України не встановлюють обов`язку особи, яка вимагає встановлення земельного сервітуту, здійснювати перепланування, перебудову чи реконструкцію належного їй нерухомого майна з метою створення інших входів чи в`їздів для використання приміщення без встановлення сервітуту. У зв`язку з цим вважає, що питання, поставлене судом першої інстанції на вирішення експерта, фактично стосується можливості перепланування чи реконструкції нерухомого майна позивача, а тому не входить до предмета доказування у справі про встановлення земельного сервітуту.

Крім вказує, що клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи було подано стороною відповідача 22 липня 2025 року, тобто під час підготовчого провадження, однак суд першої інстанції не вирішив його до закриття підготовчого провадження. Вважає, що призначення експертизи після вступних слів учасників справи та допиту свідка, тобто на стадії судового розгляду справи по суті, суперечить статті 197 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки адвокат Гожий Микола Степанович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року - без змін. Зазначає, що у справі наявні істотні фактичні суперечності щодо технічної можливості використання приміщення № 24 без встановлення сервітуту саме через земельну ділянку відповідачки. Також вказує на те, що допитаний у судовому засіданні 24.02.2026 свідок ОСОБА_4 повідомив суду першої інстанції, що приміщення № 24 та № 25 раніше не були відокремлені стіною та використовувалися як одне приміщення, а висновок інженерно-технічної експертизи № 12/24 від 26.03.2024 містить три варіанти доступу до приміщення № 24 без встановлення сервітуту на ділянку відповідачки.

Також зазначає, що висновок земельно-технічної експертизи № 4836-Е від 02.04.2025 року не надав відповіді на всі питання, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому без спеціальних будівельно-технічних знань суд об`єктивно не може встановити, чи дійсно потреби позивача не можуть бути задоволені іншим способом. Також у відзиві вказано, що призначення експертизи не означає покладення на позивача обов`язку здійснювати реконструкцію, перебудову чи перепланування майна, суд лише поставив перед експертом питання технічної можливості облаштування інших входів та в`їздів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч. 1ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ч. 1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Задовольняючи клопотання позивача про призначення експертизи місцевий суд виходив з того, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 4836-Е від 02 квітня 2025 року, ОСОБА_2 , власнику приміщення механічної мийки, використовувати частину приміщення №24 в складі механічної мийки за цільовим призначенням з південної та інших сторін в інший спосіб, ніж як через обтяження сервітутом суміжної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , немає можливості. При проведенні експертизи питання щодо можливості використання спірного приміщення без встановлення сервітуту шляхом облаштування в`їзду до приміщення транспортних засобів з іншої сторони будівлі, зокрема через земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача, не вирішувалося. Враховуючи зазначені обставини місцевий суд вважав за необхідне поставити на вирішення судової будівельно-технічної експертизи питання можливості облаштування в`їзду до приміщення транспортних засобів з іншої сторони будівлі. Відповідач у клопотанні про призначення експертизи просив поставити на вирішення експертизи питання щодо можливості облаштування інших входів до спірного приміщення, однак, предметом доказування у справі є обставини можливості/неможливості безперешкодного користування позивачем спірного приміщення за його цільовим призначенням, тобто як механічної мийки, а тому необхідно вирішити питання не лише входу, а й в`їзду до спірного приміщення транспортних засобів з іншої сторони.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник щодо встановлення сервітуту, метою якого є задоволення потреб власника приміщення для ефективного його використання, а умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

До предмета доказування у справі відносяться обставини щодо можливості (або неможливості) безперешкодного користування позивачем власним приміщенням за їх цільовим призначенням в інший спосіб, ніж як через обтяження сервітутом суміжної земельної ділянки.

Встановлено, що приміщення позивача, крім земельної ділянки відповідачки, межує з іншими земельними ділянками та дотичне до належної йому ж земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦК України, право користування чужим майном, тобто сервітут, може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.

Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

За змістом ч.1, 4 статті 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Отже, у спорах про встановлення земельного сервітуту істотне значення має не саме по собі бажання особи користуватися чужою земельною ділянкою, а насамперед наявність об`єктивної потреби у такому користуванні, неможливість задоволення відповідної потреби іншим способом та пропорційність обмеження права власності особи, щодо земельної ділянки якої проситься встановити сервітут.

Тому питання про технічну можливість облаштування інших входів та в`їздів окрім наявного до приміщення № 24, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які забезпечать його використання за цільовим призначенням як механічної мийки, безпосередньо пов`язане з предметом доказування у цій справі. Крім того, судом першої інстанції було належним чином враховано показання свідка ОСОБА_4 , надані у судовому засіданні 24.02.2026. Зі змісту цих показань вбачається, що приміщення № 24 та № 25 раніше не були самостійними ізольованими приміщеннями, а фактично становили один суцільний простір, який не відокремлювався капітальною стіною та розмежовувався лише умовно — за допомогою дерматинової шторки.

Фактично позивач просить встановити постійний безоплатний сервітут, що передбачає обмежене користування чужою земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності відповідачки. За таких умов суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати, чи справді використання належного позивачу приміщення за цільовим призначенням є неможливим без обтяження земельної ділянки відповідачки, чи існує інший технічно можливий варіант доступу до цього приміщення, а також чи є запропонований позивачем спосіб користування чужою земельною ділянкою необхідним і найменш обтяжливим.

Встановлення таких обставин у частині технічної можливості облаштування входів і в`їздів до приміщення потребує спеціальних знань у сфері будівництва, технічного обстеження будівель, конструктивних особливостей об`єкта нерухомого майна та можливості організації доступу до нього.

Як зазначено судом першої інстанції, при проведенні вказаної земельно-технічної експертизи питання щодо можливості використання спірного приміщення без встановлення сервітуту шляхом облаштування в`їзду до приміщення транспортних засобів з іншої сторони будівлі, зокрема через земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача, не вирішувалося.

Отже, наявність у справі висновку земельно-технічної експертизи не виключала можливості призначення будівельно-технічної експертизи, оскільки йдеться про різні за предметом дослідження питання. Земельно-технічна експертиза переважно стосується питань землекористування, меж, конфігурації земельних ділянок, можливості доступу з погляду землевпорядних характеристик, тоді як будівельно-технічна експертиза спрямована на встановлення технічної можливості облаштування входів та в`їздів до об`єкта нерухомого майна з урахуванням його конструктивних, планувальних та функціональних особливостей.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що попередня експертиза не надала відповіді на питання, яке має істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: чи існує технічна можливість забезпечити використання приміщення № 24 за його цільовим призначенням без встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку відповідачки, зокрема шляхом облаштування інших входів, під`їздів або в`їздів.

Колегія суддів також бере до уваги, що суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідачки про призначення експертизи частково.

Зокрема, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи в частині питання щодо функціонального призначення нежитлового приміщення № 24, можливості використання цього приміщення для будь-якого іншого функціонального призначення, а також питання щодо технічного стану приміщення, та дійшов висновку, що такі обставини або можуть бути встановлені за наявними в матеріалах справи доказами, а тому підстави для призначення будівельно-технічної експертизи в цій частині відсутні.

Щодо посилання представника позивача в апеляційній скарзі про те, що клопотання про призначення експертизи було подано під час підготовчого провадження, однак вирішене судом після закриття підготовчого засідання суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Водночас зазначена норма визначає завдання підготовчого провадження та коло процесуальних питань, які мають бути вирішені судом для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, однак не містить імперативної заборони на призначення експертизи під час розгляду справи по суті, якщо після дослідження доказів або з урахуванням обставин справи виникла об`єктивна необхідність у спеціальних знаннях.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, що б могло бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дремлюга Юрій Сергійович залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.