Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №545/590/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/590/26 Номер провадження 22-ц/814/2866/26Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2026 року, ухваленого в місті Полтаві під головуванням судді Мурашової Н. В. за участю присяжних Юртин В. П., Закарлюка М. О.

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 (правонаступник Військової частини НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року адвокат Кіяшко Т. М., діючи від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, та просила суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який будучи військовослужбовцем водієм 2 відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старшим солдатом, виконуючи бойове завдання, внаслідок бойового зіткнення з противником, за особливих обставин зник безвісти в період з 17.01.2023 по 23.01.2023 в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України.

Заява мотивована тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2022 № 39 у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням із 24.02.2022 на нашій державі воєнного стану та відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» військовослужбовця - старшого солдата ОСОБА_2 , водія 2 відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 24.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини.

Відповідно до витягу із журналу бойових дій станом на 17.01.2023 міститься інформація про зниклих безвісти, у тому числі солдата ОСОБА_2 , за особливих обставин.

За результатами службового розслідування встановлено, що 17.01.2023 внаслідок бойового зіткнення із противником виявлено факти безвісти відсутніх військовослужбовців, в тому числі і старшого солдата ОСОБА_2 , що зникли безвісти за особливих обставин, під час виконання бойового завдання у складі підрозділів 2 та 3 стрілецьких рот військової частини НОМЕР_1 .

Під час перебування даних військовослужбовців на позиціях противником здійснювався постійний артилерійський обстріл даних позицій, в тому числі відбувався вогневий вплив із стрілецької зброї.

Згідно з картою бойових дій вбачається, що район, в якому зник безвісти ОСОБА_2 , а саме біля н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області тимчасово знаходиться під контролем сил противника, що в свою чергу унеможливлює проведення пошукових робіт.

У зв`язку з тим, що тривалий час (більше 3 років) будь-які відомості про ОСОБА_2 відсутні, є підстави припускати факт його загибелі під час бойових дій, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області.

Вказувала, що оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть, отримання соціальних пільг, в тому числі одноразової грошової допомоги за загибель військовослужбовця при виконанні завдань із захисту Батьківщини та оформлення спадщини.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Оголошено померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який будучи військовослужбовцем водієм 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старшим солдатом, виконуючи бойове завдання, внаслідок бойового зіткнення з противником, за особливих обставин зник безвісти в період з 17.01.2023 по 23.01.2023 в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України, з дати набрання законної сили рішення.

Датою смерті ОСОБА_2 визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду мотивовано наявністю передбачених статтею 46 ЦК України підстав для оголошення померлою особи, яка зникла безвісти за особливих обставин під час воєнних дій.

Представник Міністерства оборони України оскаржив дане рішення в апеляційному порядку та посилаючись на неправильне застосування судом норм частини другої статті 46 ЦК України, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалили нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за наданими до заяви документами ОСОБА_2 зник безвісти 23.01.2023 в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не припинені, тому відповідна заява про оголошення його померлим є передчасною.

При цьому звертає увагу на те, що факт ведення особовим складом сил безпеки та оборони України станом на день розгляду справи воєнних дій на території України з метою відсічі та стримування збройної агресії російської федерації є загальновідомим та таким, що згідно частини третьої статті 82 ЦПК України не потребує доказування.

Вказує також на неправильне визначення судом дня смерті військовослужбовця одночасно з дня набрання рішенням суду законної сили та 23.01.2023, що суперечить вимогам частини третьої статті 46 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кіяшко Т. М. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

По справі встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця - старшого солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням із 24.02.2022 воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 39 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду водія 2 відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 24.02.2022 (а. с. 23, 24).

Згідно довідок командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2023 № 891 та від 10.07.2023 № 918 солдат ОСОБА_2 у період з 29.11.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Донецької області, н. п. Дружківка, пн сх ок. н.п Соледар, на території Сумської області, н. п. Яструбинове (а. с. 26, 27).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.01.2023 № 20 призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , зокрема і ОСОБА_2 (а. с. 29-30).

З акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що 17.01.2023 внаслідок бойового зіткнення із противником виявлено факти безвісти відсутніх військовослужбовців, в тому числі і старшого солдата ОСОБА_2 , що зникли безвісти за особливих обставин, під час виконання бойового завдання у складі підрозділів 2 та 3 стрілецьких рот військової частини НОМЕР_1 . Під час перебування зазначених військовослужбовців на позиціях противником здійснювався постійний артилерійський обстріл цих позицій, у тому числі відбувався вогневий вплив із стрілецької зброї. Із отриманого витягу журналу бойових дій станом на 17.01.2023 міститься інформація, де зазначено про зниклих безвісти, зокрема, і ОСОБА_2 за особливих обставин. Неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_2 не встановлено, він стійко виконував службові обов`язки та не порушував вимоги нормативно-правових актів. Вирішено вважати зниклим за особливих обставин 17.01.2023 ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі проведення бойових дій по захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України на території Донецької області на околицях населеного пункту Соледар (а. с. 34-36).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2023 № 53 «Про результати службового розслідування» визнано старшого солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти за особливих обставин (а. с. 31).

Повідомленням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.01.2023 № 52 сповіщено ОСОБА_1 про те, що її чоловік, водій 2 відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі внаслідок бойового зіткнення з противником, зник безвісти в період з 17.01.2023 по 23.01.2023 в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області (а. с. 37).

Відділом поліції № 2 Полтавського РУП № 3 Головного управління Національної поліції в Полтавській області внесено відомості до ЄРДР 27.01.2023 за № 12023170440000091 за частиною першою статті 115 КК України по факту зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання в населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області (а. с. 46).

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, від 28.01.2023 № 20260128-2818 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій) та набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а. с. 43).

З листа ДП «Український національний центр розбудови миру» від 15.01.2026 за № 08-06/2322 вбачається, що відомості про ОСОБА_2 внесені до Національного інформаційного бюро, однак відомості про його перебування відсутні (а. с. 38-39).

Згідно виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, наданої 15.01.2026 за № 08-06/2322 ДП «Український національний центр розбудови миру», інформація, що підтверджує перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у полоні відсутня (а. с. 40).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 11323/10981-33-26/19.3.2 від 27.01.2026 за інформацією міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України під час проведення перевірки, у тому числі за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не виявлено актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 41).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 у результаті проведення активних бойових дій поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області підтверджений належними доказами, з моменту зникнення безвісти пройшло більше двох років і протягом цього часу відомостей про місце знаходження ОСОБА_2 або його перебування в полоні не встановлено, що свідчить про його ймовірну загибель та є підставою для оголошення померлим відповідно до вимог частини другої статті 46 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України, що воєнні дії на території, яка наразі є тимчасово окупованою противником, до теперішнього часу не закінчені, тому встановлений у частині другій статті 46 ЦК України строк ще не сплинув, колегія суддів відхиляє, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормативно-правовим актам, які підлягають застосуванню для визначення початку перебігу вказаного строку.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» із внесеними змінами та доповненнями, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій, а з 16.01.2025 формується та затверджується Міністерством розвитку громад та територій.

До переліку включаються: території, на яких ведуться (велися) бойові дії, які включають території можливих бойових дій та території активних бойових дій; тимчасово окупована російською федерацією територія України із визначенням дати початку та дати завершення бойових дій (дати виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації території України.

Території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими російською федерацією.

У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, який набрав чинності 27.12.2022, м. Соледар Соледарської міської територіальної громади визначено, як територія активних бойових дій з 24.02.2022 по 24.01.2023.

Аналогічна інформація міститься і у чинному з 20.03.2025 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.

З 25.01.2023 м. Соледар Соледарської міської територіальної громади Донецької області є тимчасово окупованою рф територією України.

Таким чином, у місті зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 бойові дії завершилися 24.01.2023 і саме з цього часу, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), належить відраховувати строк, встановлений у частині другій статті 46 ЦК України, який на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції сплив, тому за наявності обставин, які дають підстави припускати ймовірну загибель ОСОБА_2 внаслідок воєнних дій, суд обґрунтовано оголосив його померлим.

Застосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у справі № 755/11021/22, відповідно до якого строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України», є сталим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2026 року по справі № 405/6164/24 (провадження № 61-14187св25)).

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року справа № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти у населеному пункті Бахмут Бахмутського району Донецької області).

Правові висновки Верховного Суду у справах № 639/1567/25 та № 671/132/25, на які посилається в апеляційній скарзі представник Міністерства оборони України, ґрунтуються на інших фактичних обставинах, зокрема, відсутності доказів, що дають підстави з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть особи в певний час і за певних обставин або продовження активних бойових дій на території зникнення безвісти військовослужбовця, що не є подібними обставинам цієї справи та на висновки суду першої інстанції не впливають.

За встановлених обставин справи колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів.

Разом з тим, допущені судом першої інстанції суперечності щодо дня, з якого ОСОБА_1 оголошено померлим, можуть бути усунені апеляційним судом шляхом внесення змін до резолютивної частини судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно частини першої статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи, отже, день ймовірної смерті особи є предметом доказування та підлягає встановленню судом при ухваленні рішення.

Зазначивши у резолютивні частині оскаржуваного рішення про оголошення померлим ОСОБА_2 з дати набрання законної сили рішенням суду та одночасно вказавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, давши невірну правову оцінку обставинам справи, підтвердженим наявними доказами.

Як вбачається з акту службового розслідування, старший солдат ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин 17.01.2023 під час виконання бойового завдання в результаті проведення бойових дій по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області на околицях населеного пункту Соледар.

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає особу, зниклу безвісти за особливих обставин, як особу, яка зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру (абзац дванадцятий частини першої статті 1 в редакції Закону № 2191-IX від 14.04.2022).

Згідно із статтею 4 вказаного Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 12023170440000091, зареєстрованого за повідомленням ОСОБА_1 від 26.01.2023, військовослужбовець ОСОБА_2 , який виконував бойове завдання у м. Соледар Донецької області, не виходив на зв`язок з 17.01.2023.

Таким чином, саме 17.01.2023 є днем вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 і від цього дня відповідно до положень частини третьої статті 46 ЦК України він може бути оголошений померлим.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2026 року змінити у резолютивній частині шляхом уточнення дня, від якого ОСОБА_2 оголошується померлим, та визначення дати його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна