Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №553/3729/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/3729/25 Номер провадження 33/814/360/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Корнієнко Н.Ю., на постанову Подільського районного суду м. Полтава від 01 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 вересня 2025 року приблизно о 18 годині 30 хвилин по вул. Панянки, буд.75 у м. Полтава керував транспортним засобом «Renault Logan», н.з. НОМЕР_1 , і, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру й допустив наїзд на припаркований автомобіль «Renault Megane», н.з. НОМЕР_2 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В апеляційній скарзі адвокат Корнієнко Н.Ю. просить змінити постанову Подільського районного суду м. Полтава від 01 грудня 2025 року в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП і застосувати щодо нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд наклав на ОСОБА_1 надто суворе стягнення і не мотивував необхідності застосування визначеного в постанові виду стягнення, не врахувавши те, що: ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість, не оспорював фактичні обставини справи та надав пояснення про всі обставини вчинення адміністративного правопорушення; щиро розкаявся у вчиненні правопорушення; має можливість сплатити штраф, обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні. Щодо встановлених місцевим судом фактів неодноразового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апелянт посилається на те, що: постанова Галицького районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у справі №461/9472/21 оскаржується в апеляційному суді; постанова від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП наразі оскаржується в Полтавському районному суді Полтавської області (справа №545/4127/25).

Водночас адвокат Корнієнко Н.Ю. в апеляційній скарзі просить поновити їй строк на апеляційне оскарження зазначеної вище постанови як такий, що був пропущений із поважних причин.

Учасникам провадження було належним чином повідомлено про місце, дату, час судового засідання апеляційного суду та в судове засідання вони не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від них не надходило. Водночас адвокат Корнієнко Н.Ю. заявила клопотання про здійснення судового засідання апеляційного суду без її та ОСОБА_1 участі.

Суд апеляційної інстанції вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апелянта та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2025 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП. Розгляд справи здійснювався без участі ОСОБА_1 , який на той час адвоката не мав.

16 грудня 2025 року працівником суду першої інстанції було надано адвокату Корнієнко Н.Ю. доступ для ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.19).

Даних, які би свідчили про отримання ОСОБА_1 чи його представником копії оскаржуваної постанови чи їх ознайомлення з мотивами цього судового рішення до вказаної вище дати – 16 грудня 2025 року, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

23 грудня 2025 року адвокат Корнієнко Н.Ю., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, тобто протягом десяти днів (на сьомий день) з моменту надання їй доступу для ознайомлення з матеріалами справи.

Отже, зважаючи на хронологію обставин у даному провадженні, те, що необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника із суттю та мотивами прийнятого судового рішення є об`єктивною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги, враховуючи викладене вище, те, що адвокат Корнієнко Н.Ю. звернулася з апеляційною скаргою протягом строку, об`єктивно розумного та необхідного для складання процесуального документу з моменту надання їй доступу для ознайомлення з матеріалами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду має бути поновлений представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як такий, що пропущений із поважних причин.

Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за встановлених місцевим судом обставин, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.294 КУпАП у зазначеній частині постанова суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Апелянт порушує питання про суворість обраного ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи апеляційної скарги частково слушними.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією ст.124 КУпАП передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Під час застосування стягнення суд першої інстанції врахував конкретні обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, дані про його особу, те, що він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, місцевий суд, обираючи захід примусу, не звернув уваги на те, що крім вирішення питання щодо виду стягнення потрібно визначити і справедливий розмір такого стягнення, не повною мірою дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, оскільки не врахував усі обставини провадження щодо адміністративного правопорушення та особи, яка його вчинила, в їх сукупності та, як наслідок, належним чином не обґрунтував підстав для висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 не лише найсуворішого виду стягнення з числа передбачених ст.124 КУпАП, а й призначення його в максимальному розмірі.

Так, судом першої інстанції: не враховано те, що ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів провадження правдиво підтвердив у своїх поясненнях та схемі місця ДТП обставини вчиненої ним ДТП, сприяючи у встановленні істнини по справі (а.с.3, 4); в порушення вимог ст.33 КУпАП не вирішено в постанові питання щодо обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність, ОСОБА_1 , є щире каяття, обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, ОСОБА_1 вчинено з необережності. Оцінюючи конкретні обставини ДТП, слід врахувати й те, що вчинена ОСОБА_1 ДТП не характеризувалась створенням наднебезпечної аварійної обстановки для учасників дорожнього руху. Унаслідок неї автомобіль потерпілого отримав пошкодження правого переднього крила, бампера. Інших пошкоджень вказаного вище транспортного засобу, автомобільної дороги, вулиці, дорожніх споруд або іншого майна (крім автомобіля, яким керував сам ОСОБА_1 ), заподіяння шкоди здоров`ю людей спричинено не було, що підтверджується схемою місця ДТП (а.с.3).

Водночас слід зазначити, що відповідно до схеми місця ДТП обидва транспортні засоби застраховані у відповідних страхових компаніях із наявністю страхових полісів, а тому потерпіла особа забезпечена можливістю на належне й оперативне отримання страхового відшкодування завданої шкоди транспортному засобу.

Також перевіркою матеріалів провадження встановлено відсутність претензій потерпілої сторони до ОСОБА_1 , відсутність її позиції щодо накладення на ОСОБА_1 максимального стягнення.

Зазначене вище свідчить, що навіть із урахуванням наведених місцевим судом ізольованих мотивів, накладення на ОСОБА_1 максимально можливого стягнення не буде справедливим і необхідним стягненням у досліджуваному випадку. Тому наявні підстави для пом`якшення накладеного судом першої інстанції стягнення шляхом зменшення строку позбавлення права керування транспортними засобами та визначення його тривалістю 6 місяців.

Разом з тим, ураховуючи те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за вчинення одного з найбільш тяжких порушень у сфері безпеки дорожнього руху, а саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) (а.с.2), і знову вчинив, хоча і з необережності, але адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане в сукупності з усіма обставинами справи переконливо свідчить про необхідність і доцільність накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, неможливість досягнення мети адміністративного стягнення і перевиховання ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, при застосуванні більш м`якого стягнення, в тому числі у вигляді штрафу, через це доводи апеляційної скарги про застосування щодо ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу пє неспроможними.

Посилання ж апелянта на оскарження в апеляційному порядку постанови Галицького районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.130 КУпАП у справі №461/9472/21, не спростовують вказані вище обставини й позбавлені підстав, оскільки за постановою Львівського апеляційного суду від 07 січня 2026 року було відмовлено адвокату Корнієнко Н.Ю. в поновленні строку апеляційного оскарження постанови Галицького районного суду м. Львів від 30 травня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення 461/9472/21 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Ці судові рішення набрали законної сили (посилання в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133290343).

Ураховуючи викладені вище обставини в цьому провадженні, характер і обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, особу ОСОБА_1 , наявність обставини, що пом`якшує відповідальність – щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, дотримуючись принципів співмірності, індивідуалізації та пропорційності стягнення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. Саме таке стягнення відповідатиме загальним засадам застосування адміністративного стягнення, буде справедливим, необхідним і достатнім для досягнення його мети - виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Корнієнко Н.Ю., строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Полтава від 01 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Корнієнко Н.Ю., задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Полтава від 01 грудня 2025 року в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення змінити: накласти на ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун