Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №551/1019/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/1019/25 Номер провадження 22-ц/814/2456/26Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Січеславський Ігор Анатолійович, на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

27 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі – ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимоги позивач посилався на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» (далі – ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія») та ОСОБА_1 укладений договір позики № 555160811883, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 3 900,00 грн.

Також, 20 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та відповідачем укладений, кредитний договір № 3844193.

Вказані кредитні договори (договори позики) укладені у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами зазначених договорів, позикодавці надали відповідачці кредитні кошті на умовах строковості, платності та поворотності, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредитні кошти та відсотки за користуванням ними в строк та на умовах, встановлених кредитними договорами.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитними договорами утворилася заборгованість у розмірі 21 490,66 грн.

У подальшому, на підставі договорів факторингу позивач набув права вимоги за кредитними договорами.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості у розмірі 21 490,66 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 13 000,00 грн за надану професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області 23 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором позики № 555160811883001 від 06 грудня 2021 року в розмірі 9 590,60 грн, за договором про споживчий кредит № 3844193 від 20 листопада 2021 року в сумі 11 900,06 грн, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн, а всього 36 913,06 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Шишацького районного суду Полтавської області 23 лютого 2026 року не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Січеславський І.А., та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2026 року, прийняти нове рішення у справі, яким у позові ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції не дослідив докази, що мають значення для справи, дав неправильну оцінку обставинам справи.

Зауважила, що квитанція від 20 листопада 2021 року не може слугувати відповідним доказом, оскільки не містить необхідних реквізитів, за якими вказаний платіж можна ідентифікувати та не доводить отримання відповідачкою коштів за кредитним договором.

Крім того, місцевий суд не врахував, що у відповідності до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» відсоткова ставка за кредитом не може перевищувати 2,5% на день, тоді як договором визначена в розмірі 5% за кожний день.

Зазначила, що втрати на правову допомогу є завищеними та такими, що не відповідають виконаній роботі.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказав, що посилання на частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» є недоречним, оскільки норми закону набули чинності у грудні 2023 року, тоді як відсотки нараховувались виключно до 23 лютого 2022 року.

Сума витрат на правничу допомогу є співмірною зі складністю справи, тоді як зворотного відповідачкою не доведено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 21 490,66 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 555160811883001 (пролонгація договору позики №555160811883) та підписано в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов зазначеного договору сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім договором позики № 555160811883 в сумі 3 900,00 грн на новий строк 30 днів під вказані в договорі відсотки.

Також, 20 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 3844193 та підписано в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого на умовах платності, поворотності та строковості кредитодавцем надано позичальнику кредитні кошти в розмірі 4 100,00 грн.

Відповідачка скористувалася наданими їй коштами але свої зобов`язання по їх поверненню не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 490,66 грн, в т.ч.: за договором позики № 555160811883001 від 06 грудня 2021 року в сумі 9 590,60 грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 3 900,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги – 5 690,60 грн; за договором про споживчий кредит №3844193 від 20 листопада 2021 року у розмірі 11 90006 грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 3 201,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги – 8 383,36 грн, та заборгованості за комісіями – 315,70 грн.

У подальшому, 18 грудня 2023 року між позивачем та ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» укладений договір № 18/12-2023 відповідно до умов якого останнє відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555160811883001 від 06 грудня 2021 року.

Також, на підставі договору №26-07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «МІОЛАН» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3844193 від 20 листопада 2021 року.

Тому у позивача виникло право вимоги до відповідачки за вищевказаними кредитними договорами.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо перерахування коштів

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі частини першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з обставинами в частині недоведеності перерахунку кредиту за договором № 3844193, тоді як за договором № 555160811883001 не заперечує обставини щодо отримання коштів.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підтвердження перерахунку кредиту за договором № 3844193 від 20 листопада 2021 року позивачем надана довідка LIQPAY від 20 листопада 2021 року, в якій вказано ID платежу: 1828040155, Order ID: a6420aef-720b-46bd 9857-78e50e5b1287_63773002 5404037269, термінал: I01306PL, сума: 4 100,00 грн, дата та час платежу: 20 листопада 2021 року 10:55 год, призначення: кошти згідно договору 3844193. Платник ТОВ «Мілоан» (Видача), сайт: https://miloan.ua, ЄДРПОУ: 40484607. Отримувач: 516875*91.

У квитанції вказана картка/рахунок отримувача: 516875*91, ID платежу: 1828040155.

При цьому з відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») від 18 січня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260116/75959-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 ; номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 20 листопада 2021 року по 25 листопада 2021 року: НОМЕР_2 .

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 , 20 листопада 2021 року міститься зарахування на суму 4 100,00 грн, коментар: viplata zaima Miloan, ID платежу: 1828040155.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року по справі №753/16762/15-ц зазначив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Доводи апеляційної скарги про те, що квитанція LIQPAY від 20 листопада 2021 року не може слугувати відповідним доказом, оскільки не містить необхідних реквізитів, за якими вказаний платіж можна ідентифікувати спростовується змістом самої квитанції, яка містить, зокрема: номер карткового рахунку отримувача: 516875*91, ID платежу: 1828040155, сума: 4 100,00 грн; дата та час платежу: 20 листопада 2021 року 10655 год; призначення: кошти згідно договору: № 3841193; платник: ТОВ «Мілоан», що у сукупності з повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 18 січня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260116/75959-БТ та випискою по рахунку № НОМЕР_1 , дозволяє ідентифікувати платіж як перерахування кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 3844193 від 20 листопада 2021 року.

Окрім того, відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак, відповідачкою не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 коштів за вищевказаним кредитним договором.

Щодо стягнення відсотків

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділ І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до умов договору позики № 55516811883001 (пролонгація) від 06 грудня 2021 року вбачається, що сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості за договором на строк 30 календарних днів.

Також з довідки по договору позики № 55516811883001 від 07 грудня 2021 року слідує, що нарахування відсотків проводилося з 07 грудня 2021 року по 04 лютого 2022 року включно.

Окрім того, пунктом 1.4 договору про споживчий кредит № 3844193 від 20 листопада 2021 року визначено, що термін (дат) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 05 грудня 2021 року.

Умовами пункту 2.3 договору про споживчий кредит №3844193 від 20 листопада 2021 року передбачена пролонгація строку кредитування. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ТОВ «Мілоан» проводилося нарахування відсотків по 24 лютого 2022 року включно.

Отже, нарахування відсотків за вказаними кредитними договорами завершилося до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про продовження строку дії кредитних договорів після 24 грудня 2023 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для застосування частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до спірних правовідносин відсутні, а доводи скаржника в цій частині необґрунтованими.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У матеріалах справи міститься договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги, який укладений 02 липня 2024 рокуміж ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс».

Згідно з пункту 4.1 договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року загальна вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 662 від 01 вересня 2025 року та витягу з акту № 19 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надані такі послуги, а саме: надання усної консультації з вивченням документів – 4 000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 9 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що відповідачем не було зроблено, а тому підстави для зменшення розміру витрат на правову допомогу відсутні.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу таких судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи суд враховує, що: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачка у відзиві вказала, що витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,000 грн необґрунтовані в їх розмірі та співмірності.

При цьому ОСОБА_1 під час розгляду справи в місцевому суді не подане клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Факт понесення судових витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції доводиться копією договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року №02-07/2024, заявкою на надання юридичної допомоги №662 від 01 вересня 2025 року та витягом з акту №16 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, які понесені останнім під час розгляду справи в місцевому суді.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17).

Саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а не на суд, покладено обов`язок доказування неспівмірності таких витрат.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надано доказів неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу і обставин, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, суду не доведено.

Оцінивши надані докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачеві понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 13 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Січеславський Ігор Анатолійович - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 червня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко