Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №289/1552/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 289/1552/25 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 69 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О.Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року, постановлену у складі судді Кириленко О. О. у місті Радомишлі,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідач) про стягнення аліментів на дитину.

2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час шлюбу сторін народився син ОСОБА_3 . У січні 2023 році шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду.

3. Вказується, що сторони разом не проживають, спільна дитина сторін проживає разом з позивачкою, відповідач є військовослужбовцем, має стабільний заробіток, проте у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина не надає.

4. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд:

? стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з часу подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

5. Радомишльський районний суд Житомирської області ухвалою від 12 березня 2026 року зупинив провадження у справі № 289/1552/25 на час перебування відповідача у складі Національної гвардії України, що переведена на воєнний стан.

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 вважав наявними підстави, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК для зупинення провадження у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

7. Позивачка з ухвалою місцевого суду не погодилася, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для ухвалення рішення по суті позовних вимог.

8. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

? для застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК необхідна сукупність таких умов: 1) перебування сторони у справі у складі військового формування; 2) сторона у справі заявляє самостійні вимоги на предмет спору, однак сукупність таких підстав у даній справі відсутня;

? відповідач не заперечує, що він є батьком дитини і не надає матеріальної допомоги на його утримання, письмова заява відповідача про відкладення розгляду справи у справі відсудня;

? перебування відповідача у військовому формуванні не позбавляє його можливості скористатися правовою допомогою, або висловити свою позицію з приводу поданої позовної заяви у спосіб явки до суду, отримавши "вихідний", чи звернутися до суду в електронній формі;

? незалежно від продовження в Україні воєнного стану дитина має бути забезпечена матеріальним утриманням з боку як батька, так і матері відповідно до норм міжнародного права;

? суд першої інстанції не сприяв реалізації процесуальних прав позивачки, зупиняючи провадження у справі фактично позбавив малолітню дитину засобів до існування.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

9. 29 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд ухвалою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачки та встановив строк для подання відзиву.

10. 04 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд ухвалою призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

11. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання копії апеляційної скарги, ухвал суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду рекомендованими листами на адресу зареєстрованого місця його проживання, які повернулися на адресу апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній".

12. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.

13. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 3 травня 2019 року.

15. 16 січня 2023 року Радомишльський районний суд Житомирської області заочним рішенням у справі № 289/2123/23 розірвав шлюб, укладений 03 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Визначив місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу змінив позивачу [ ОСОБА_5 ] прізвище на дошлюбне " ОСОБА_6 ".

16. Згідно із довідкою Заболотського старостинського округу Радомишльської міської ради № 200 від 25 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , 2019 року народження дійсно знаходиться на утриманні ОСОБА_1 .

17. Відповідно до довідки командира військовї частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 20 червня 2025 року №1/47/3-443 слідує, що солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція апеляційного суду

18. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК).

19. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

21. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

22. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

23. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

24. Згідно із частинами 1 та 2 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

25. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

26. У справі, яка переглядається, встанолвено, що 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 .

27. Зупиняючи провадження у справі суду першої інстанції виходив з того, що відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 вважав наявними підстави для зупинення провадження у справі, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК.

28. Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновк суду першої інстанції передчасним та помилковим, з огляду на наступне.

29. Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

30. Зупинення провадження у справі застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань цивільного судочинства.

31. Підстави обов`язкового зупинення провадження регламентовані статтею 251 ЦПК.

32. Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК).

33. Системний аналіз статті 251 ЦПК дає підстави дійти висновку, що обов`язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, зокрема, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду, або за ситуації, коли особа у зв`язку із відповідними об`єктивними обставинами позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені Конституцією України та процесуальним законодавством.

34. Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 зазначив, що ключовим для вирішення питання про наявність підстав для зупинення провадження у спірній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК, є з`ясування того, чи застосування такого процесуального заходу відповідає завданню цивільного судочинства, чи є сумісним із основними засадами судочинства, зокрема, верховенством права, чи забезпечується справедливий баланс конкуруючих інтересів, з урахуванням характеру спірних правовідносин, конкретних обставин справи та поведінки учасників справи.

35. Під час застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (див.: постанову Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 524/7569/16-ц).

36. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

37. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

38. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).

39. Наведеною нормою права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань, зокрема, щодо забезпечення дитині необхідний рівень життя для повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

40. Принцип найкращих інтересів дитини, закріплений в міжнародному та національному праві, передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лише потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє.

41. Отже, принцип найкращих інтересів дитини, серед іншого, підлягає застосуванню і у справах про стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на дитину.

42. Верховний Суд в ухвалі від 18 січня 2024 року у справі № 683/2078/23 вказав, що тривале, на невизначений час зупинення провадження у справі щодо зміни розміру аліментів на утримання дитини не відповідає правам та інтересам дітей щодо належного утримання, гарантованим як внутрішнім законодавством, так і міжнародними актами.

43. Апеляційний суд зауважує, що конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post.

44. По своїй суті конституційне право дитини на утримання відноситься до тих прав, для яких затримка в їх судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту.

45. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та отримати остаточне вирішення спору.

46. Зупинення провадження у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, на підставі пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК по суті має невизначені часові рамки. Таке зупинення має наслідком обмеження доступу до правосуддя дитини, унеможливлює вирішення спору по суті та захист права дитини на належне утримання.

47. Зупинення провадження у справі на підставі пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. Це пов`язано з тим, що право на судовий захист є фундаментом сучасного конституційного ладу.

48. З огляду на викладене, можна зробити висновок, що спір про стягнення аліментів стосується забезпечення належного утримання дитини і має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування. У спорах щодо утримання дітей суди повинні забезпечити право останніх на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану.

49. Затягування розгляду справи шляхом зупинення провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК може призвести до порушення прав дітей на належний рівень життя.

50. У справі, яка переглядається встановлено, що зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК, місцевий суд діяв з власної ініціативи, відповідач клопотання про зупинення провадження не подавав; обставини, які б позбавляли відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права у суді першої інстанції не встановлювалися.

51. Апеляційний суд зауважує, що зупиняючи провадження у справі про стягнення аліментів на дитину та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, суд першої інстанції не врахував, що матеріально-правові відносини у справі, яку розглядала Велика Палата та справі, яка переглядається, відрізняються.

52. Справа, яка переглядається стосується насамперед сімейних правовідносин та захисту інтересів дитини на утримання. Вона може мати значення також для інших правовідносин, але визначальними є ті, які стосуються обов`язку утримання військовослужбовцем своєї дитини.

53. Отже, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі № 754/947/22 не можна розуміти як безальтернативний обов`язок суду зупинити провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК у справі, яка стосується захисту інтересів дитини, без з`ясування судом, чи таке зупинення є сумісним із завданнями цивільного судочинства.

54. Суд першої інстанції не звернув належної уваги на особливості застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК з урахуванням характеру спірних правовідносин, не врахував найкращих інтересів дитини, не встановив позицію відповідача у справі, не оцінив баланс конкуруючих інтересів сторін, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі, розгляд якої стосується права дитини на утримання, до припинення перебування відповідача у складі Національної гвардії України, що переведена на воєнний стан.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

55. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК).

56. Відповідно до вимог частини 1 статті 379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

57. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права (статей 2, 4, 10, 251 ЦПК) та норм матеріального права (статей 8, 51, 124 Конституції України, статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 3 Конвенції про права дитини, статей 3, 16 ЦК, статті 8 Закону України "Про охорону дитинства"), із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

58. Позивачка звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

59. Підстави для вирішення питання про роздоділ судових витрат апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року у справі № 289/1552/25 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. Коломієць

О. Б. Талько