Окрема думка від 04 червня 2026 р. у справі №761/37898/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37898/24

Провадження №1-кп/761/2143/2026

ОКРЕМА ДУМКА

05 червня 2026 року м. Київ

Шевченківським районним судом міста Києва у складі колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 42020000000002261 (до якого приєднано кримінальне провадження № 42023000000001252) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 366 КК України.

05 червня 2026 року в ході проведення судового засідання у наведеному кримінальному провадженні мною, суддею ОСОБА_3 , заявлено про самовідвід від участі у розгляді вказаного кримінального провадження з мотивів того, що обвинувачений ОСОБА_4 подав до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу за вх. № Д-891/7/7/25 від 19.08.2025. Ухвалою Вищої ради правосуддя другої дисциплінарної палати від 20.05.2026 прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи щодо мене, судді Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва) за вищевказаною скаргою ОСОБА_4 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2026 року у задоволенні заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні № 42020000000002261 (судової справи №761/37898/24) відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, вважаю за необхідне зазначити таке.

19 серпня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_4 (вх. № Д-891/7/7-25) на суддю Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва) також цього дня до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_4 (вх. № Д-891/6/7-25) стосовно судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_5 .

Ухвалою Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.05.2026 № 938/2дп/15-26 відкрито дисциплінарну справу за скаргою ОСОБА_4 стосовно мене, судді Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва).

З вказаної ухвали вбачається, що на думку Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя викладені в дисциплінарній скарзі ОСОБА_4 обставини свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_3 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

01 вересня 2025 року (вх. № 3354/0/6-25) мною суддею ОСОБА_3 направлено до Вищої ради правосуддя повідомлення про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя у зв`язку із поданням скарг ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя відносно мене та моєї дружини (яка не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження).

Проте, рішенням Вищої ради правосуддя від 20 січня 2026 року № 79/0/15-26 за результатами розгляду даного повідомлення встановлено, що подання скарги є правом будь-якої особи і саме по собі не є ознакою тиску чи втручання у діяльність суду; ознаки втручання можуть виникати лише у випадку, коли скарга подана з метою перешкодити виконанню суду професійних обов`язків або схилити його до винесення неправосудного рішення; реалізація особою передбачених законом прав за ознакою зловживання ними не може кваліфікуватися як втручання у здійснення правосуддя.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не має права брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, що виключають сумніви у неупередженості судді.

Тлумачення цього положення закону дозволяє дійти висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов`язково має бути беззаперечно доведений факт необ`єктивності чи зацікавленості судді. Згідно з названою процесуальною нормою унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву щодо його неупередженості.

З огляду на те, що зовнішні прояви можуть мати певну важливість, ЄСПЛ у справі «De Cubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «Castillo Algar v. Spain», «Білуха проти України»).

Отже, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя у силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.

Зазначені обставини вимагають від суду створити такі умови для розгляду справи, які б гарантували відсутність в учасників кримінального провадження сумнівів щодо об`єктивності слідчого судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

На підставі викладеного, з метою виключення формування у стороннього спостерігача уявлення про можливу упередженість мене, судді ОСОБА_3 , під час розгляду кримінального провадження № 42020000000002261 (до якого приєднано кримінальне провадження № 42023000000001252) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 366 КК України, вважаю, що наявні достатні підстави для задоволення моєї заяви про самовідвід, тому не погоджуюсь із прийнятим рішенням колегією суддів щодо відмови у задоволенні вказаної заяви.

Суддя ОСОБА_3