Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №761/18792/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18792/26

Провадження № 2-о/761/372/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М..,

за участі секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в цивільній справі окремого провадження за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва зі спільною заявою, в якій просять розірвати шлюб між ними, зареєстрований 30 вересня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3137.

В обґрунтування заяви зазначено, що від шлюбу заявники мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказують, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться, проживають окремо. Між ними досягнуто згоди стосовно участі у вихованні та утриманні спільної дитини, відповідно до якої дитина залишається проживати з матір`ю, при цьому батько має право бачитись з дитиною та зобов`язаний утримувати її в порядку передбаченому Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Будь-які спори стосовно майна або інших питань між заявниками відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2026 року, головуючим суддею у справі було визначено Анохіна А.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами окремого провадження.

В судове засідання заявники не з`явилися.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 року був укладений шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3137, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_1 , дружині - ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до укладеного між заявниками Договору між батьками щодо визначення місця проживання дитини від 13.05.2026, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., зареєстрованого в реєстрі за №449, останні взаємно визначили місце проживання доньки , за місцем проживання матері. Договором також встановлено участь у забезпеченні умов життя дитини, умови здійснення права на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки з чоловіком. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 109 СК України зазначено, що суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

На підставі ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

При цьому, згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб», розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Частиною 2 ст. 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, як органу ДРАЦС за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відмітки в актовому записі про шлюб.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що, відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 273, 294, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30 вересня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3137, - розірвати.

Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 30 вересня 2011 року №3137, складеному Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Андрій АНОХІН