Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №308/17255/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/17255/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Шевчука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільчук Ілля Михайлович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року, повний текст якої складено 11 грудня 2025 року, постановлену головуючою суддею Крегул М.М., в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича та зобов`язання вчинити дії

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. у виконавчому провадженні №79412696 де стягувачем є ТОВ «Споживчий центр» щодо визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. незаконною та зобов`язання вчинити дії.

Скаргу мотивував тим, що 15.11.2025 він подав приватному виконавцю Лукечі О.В. заяву про зняття арешту з рахунків спеціального призначення, а саме: рахунок у державній системі «Національний кешбек», Ідентифікатор: 4441117792710981; Спеціальний рахунок «Дія. Карта» IBAN: НОМЕР_1 .

Зазначає, що зазначені рахунки мають спеціальний режим використання та відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути об`єктом звернення стягнення.

Проте, станом на 19.11.2025 приватний виконавець не розглянув його заяву, не надав відповіді, не виніс процесуального рішення, не зняв незаконно накладений арешт, що на переконання ОСОБА_1 , є протиправною бездіяльністю.

Така бездіяльність порушує права ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження, а тому, просить суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Лукечи О.В., яка полягає у не розгляді поданої ним заяви від 15 листопада 2025 року про зняття арешту зі спеціальних рахунків; У скарзі вказує на просить зобов`язати приватного виконавця у строк, визначений судом: розглянути його заяву по суті, винести мотивоване процесуальне рішення, зняти арешт з рахунків: «Національний кешбек» ( НОМЕР_2 ); «Дія. Карта» НОМЕР_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд вказав, що приватний виконавець надав письмову відповідь ОСОБА_1 щодо можливості виключення відкритого рахунку «Національний кешбек» за переліку рахунків, які можуть підлягати арешту, а тому бездіяльність приватного виконавця не доведена.

Щодо строків надання відповіді ОСОБА_1 , то нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено чітких термінів надання відповіді на подібні заяви боржника. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Оскільки відповідь ОСОБА_1 на його звернення від 15.11.2025 надано приватним виконавцем Лукечею О.В. 26.11.2025, то таким не порушено строку надання відповіді.

Боржником ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, що на вказаних в скарзі рахунках – «Національний кеш бек» ( НОМЕР_2 ) та рахунку «Дія.Карта» IBAN: НОМЕР_1 відкриті в ПАТ Універсал Банк (бренд МоноБанк), містяться які-небудь грошові кошти, і на такі було накладено арешт.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити скаргу.

Вказує, що суд першої інстанції фактично підмінив предмет скарги боржника. Скарга була подана на бездіяльність приватного виконавця, яка полягала у: не розгляді заяви боржника від 15.11.2025 року у розумний строк; не вчиненні дій щодо перевірки правового режиму рахунків; формальному підході до вирішення питання про зняття арешту зі спеціальних рахунків.

Натомість, суд зосередився виключно на питанні наявності чи відсутності коштів на рахунках, що не є предметом скарги і не має вирішального значення для оцінки бездіяльності виконавця.

Суд першої інстанції помилково поклав обов`язок доведення спеціального режиму рахунків на боржника, тоді як такий обов`язок прямо покладений на виконавця.

Суд дійшов помилкового висновку, що відсутність доказів фактичного арешту коштів на рахунках є підставою для відмови у задоволенні скарги. Однак положення ч. 4 ст. 59 Закону передбачають, що арешт підлягає зняттю, якщо рахунок має спеціальний режим використання або якщо звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», визначивши місячний строк розгляду заяви боржника. Натомість правовідносини у справі виникли в межах виконавчого провадження, а не у сфері загальних звернень громадян. До них підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 18, яка вимагає своєчасності та розумного строку розгляду заяв сторін виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., в інтересах якого діє адвокат Мікрюков С.В., зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції є законною та скасуванню не підлягає.

Згідно з листом від 25.11.2025 №98473 приватний виконавець Лукеча О. В., з посиланням на норми ч. 4 ст. 59, 73 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що заявником не надано доказів того, що рахунок відкрито для використання як «Національний кешбек», відмовлено у задоволенні заяви.

З інформації про рух коштів по картці НОМЕР_2 (рахунокUA223220010000026208371231509) ОСОБА_1 встановлено, що 23.11.2025 ОСОБА_1 отримав від держави 1000 грн виплати кешбеку.

У зв`язку з цим, постановою приватного виконавця від 09.12.2025 ВП №79412696 було знято арешт з рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Надана ОСОБА_1 інформація не свідчить про те, що вказаний рахунок віднесено до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.

Матеріали скарги не містять жодних повідомлень, адресованих приватному виконавцю, а ні від банку, а ні від боржника та підтверджень, що якийсь з рахунків скаржника має спеціальний режим використання.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

До початку судового засідання від сторін по справі заяв чи клопотань не надходило.

У дане судове засідання з`явились: адвокат Ільчук І.М., який діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 та адвокат Мікрюков С.В., який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В.

Адвокат Ільчук І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив задовольнити подану ними апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення скарги ОСОБА_1

Адвокат Мікрюков С.В., який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В., просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

ТОВ «Споживчий центр» повідомлено про дату, час та місце судового засідання шляхом отримання судової повістки в особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 12.02.2026 (а.с.69).

Скаржник ОСОБА_1 повідомлений електронною судовою повісткою про судове засідання шляхом отримання повідомлення у особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 12.02.2026 (а.с.71).

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечи О.В. перебуває виконавче провадження № 79412696 з примусового виконання: виконавчого листа №308/5584/25, виданого 06.10.2025 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за договором №20.09.2024-100002531 від 20.09.2024 у розмірі 7 800 грн., з них заборгованість за тілом кредиту – 3 000 грн., заборгованість за відсотками – 4 200 грн., 600 грн. комісії, сплачений судовий збір в розмірі 2 031,69 грн.

Постановою приватного виконавця Лукечи О.В. від 22.10.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 8 920 гривня (UAH).

15.11.2025 боржник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Лукечі О.В., в межах даного виконавчого провадження № 79412696, із заявою в якій просив зняти арешт з рахунку «Національний кешбек» (4441117792710981) та рахунку «Дія.Карта» IBAN: НОМЕР_1 відкриті в ПАТ Універсал Банк (продукт «Monobank») та виключити їх з переліку рахунків, що можуть підлягати арешту.

26.11.2025 приватним виконавцем надано письмову відповідь ОСОБА_1 , яку направлено на електронну адресу останнього вказану ним в заяві адресованій приватному виконавцю Лукечі О.В

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 74 вищевказаного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У частині другій статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції зосередив свою увагу на питанні наявності чи відсутності коштів на рахунку зі спеціальним призначенням, що не є предметом його скарги, оскільки він звертав увагу, що приватний виконавець не розглянув його заяву від 15.11.2025, не вчинив відповідних дій задля перевірки правового режиму рахунку, з якого він просив зняти арешт та не здійснив такі дії у встановлений законодавством строк.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає наступне.

15.11.2025 боржник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Лукечі О.В., в межах даного виконавчого провадження №79412696, із заявою в якій просив зняти арешт з рахунку «Національний кешбек» (4441117792710981) та рахунку «Дія.Карта» IBAN: НОМЕР_1 відкриті в ПАТ Універсал Банк (продукт «Monobank») та виключити їх з переліку рахунків, що можуть підлягати арешту.

Звертаючись до приватного виконавця зі скаргою, ОСОБА_1 вказував, що вищезазначені рахунки мають цільове державне використання, спеціальний режим використання, а тому грошові кошти, які знаходяться на них, зокрема кошти «Національного кешбеку» не підлягають арешту чи примусовому стягненню.

Приватний виконавець Лукеча О.В. 26.11.2025 надав письму відповідь боржнику, в якій зазначив, що скаржником не надано підтвердження про те, що рахунок НОМЕР_4 відкрито для використання «Дія.Картка», тобто що такий рахунок має спеціальний режим використання.

У статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Крім цього, частиною другою статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

З вищенаведеного вбачається, що у переліку коштів на які не здійснюється стягнення відсутні кошти «Національного кешбеку».

Відповідно до Постанови НБУ №163 від 29.07.2022 року, арешт може бути накладений на будь-який тип рахунку (картковий, депозитний, поточний). Якщо у клієнта є арештовані рахунки, всі наступні відкриті рахунки також підлягають блокуванню з повідомленням Відділу державної виконавчої служби.

Підставою для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, виконавець накладає арешт на рахунок в разі відсутності відомостей щодо спеціального режиму використання такого рахунку та находження на такому рахунку коштів на які згідно чинного законодавства існує заборона стягнення.

Зі звернення скаржника ОСОБА_1 вбачається, що такий не надав приватному виконавцеві Лукечі В.А. докази наявності на картковому рахунку № НОМЕР_2 , «Дія.Карта» IBAN: НОМЕР_1 , коштів зі спеціальним режимом використання.

Так само, під час розгляду даної скарги, в межах розгляду цивільної справи №308/17255/25 ОСОБА_1 не було надано суду доказів, що на рахунку, з якого скаржник просив зняти арешт, наявні кошти на які згідно чинного законодавства не можна накладати арешт та здійснювати примусове стягнення.

Слід погодитись з позицією суду першої інстанції, що в даному випадку бездіяльність приватного виконавця Лукечі О.В. відсутня, оскільки останній надав вичерпну відповідь скаржнику на подану ним заяву.

Однак, ОСОБА_1 вважає, що саме приватний виконавець повинен перевіряти чи знаходяться на рахунках боржника кошти, які мають спеціальний режим використання.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас як роз`яснено Верховним Судом обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.08.2024 у справі №338/1125/23, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2025 у справі №755/9274/23 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2025 у справі №922/2424/21.

Таким чином, у виконавця відсутній обов`язок здійснювати перевірку спеціального статусу рахунків боржника, оскільки саме банк чи боржник повинен повідомляти виконавця щодо спеціального режиму рахунку на який накладено арешт.

Як зазначає у відзиві приватний виконавець Лукеча В.А., з інформації про рух коштів по картці НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 встановлено, що 23.11.2025 ОСОБА_1 отримав від держави 1 000 грн. виплати кешбеку.

У зв`язку з цим, постановою приватного виконавця від 09.12.2025 ВП №79412696 було знято арешт з рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Тобто, арешт було знято з іншого карткового рахунку ( НОМЕР_3 ), а не з того, з якого просив зняти арешт скаржник ( НОМЕР_1 ). Виконавець ще раз наголосив на тому, що ОСОБА_1 під час звернення до нього не надано доказів того, що рахунок НОМЕР_1 відкрито для використання як «Національний кешбек», а тому скаржнику було вмотивовано відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту.

Щодо строку розгляду заяви боржника, то ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неправильно визначився із строком та неправильно послався на положення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки мав застосувати положення ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника та зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Положенням статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» не визначено конкретного строку щодо розгляду заяв учасників виконавчого провадження.

Тому, суд першої інстанції послався на ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як пояснив законодавець, цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно послався на норми ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не містить чітких термінів розгляду заяв учасників виконавчого провадження.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця 15.11.2025 та такий надав відповідь 26.11.2025, то п`ятнадцятиденний строк на надання відповіді – дотриманий.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, за належного з`ясування всіх обставин справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мікрюков С.В., який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. просив стягнути на свою користь 4 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу наданих у суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів керується наступними положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Адвокатом Мікрюковим С.В. додано до відзиву на апеляційну скаргу наступні документи: Договір №16/2025 про надання правничої допомоги від 05.12.2025, ордер на надання правничої допомоги №1215494 від 26.01.2026, додатковий правочин №5 до договору №16/2025 про надання правничої допомоги від 05.12.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт від 23.02.2026.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.02.2026, а саме згідно п. 2 такого, відповідно до Договору, Адвокат надав а Замовник прийняв наступну правничу допомогу: представництво інтересів у Закарпатському апеляційному суді по справі №308/17255/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Адвокатом виконано наступні види робіт: консультація клієнта, узгодження правової позиції – 1 000 гривень (1 година); підготовка відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів та участь в судовому засіданні – 3 000 гривень (3 години). Загалом – 4 000 гривень.

Апеляційний суд проаналізувавши надані адвокатом Мікрюковим С.В. докази, а також фактично надані послуги професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції, приходить до висновку, що сума 3 000,00 гривень за написання та підготовку відзиву, а також участь у судовому засіданні, відповідатиме засадам співмірності, обґрунтованості та реальності наданих адвокатом послуг в межах розгляду цивільної справи №308/17255/25.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільчук Ілля Михайлович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича, РНОКПП: НОМЕР_6 судові витрати у розмірі 3 000,00 гривень, витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: