Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №456/3252/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3252/26

Провадження № 3/456/1418/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

26 червня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №211976 від 18.05.2026, 15.05.2026 близько 16:45 год. гр. ОСОБА_1 , за місцем проживання АДРЕСА_1 , вчинила щодо дочки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, ображала її, погрожувала їй, штовхала та шарпала її за одяг, чим завдала шкоди психічному здоров`ю та вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні факт вчинення інкримінованого правопорушення заперечила, вказавши, що того дня у неї з дочкою стався конфлікт через те, що вони мали йти до лікаря-ортодонта, однак, дочка не хотіла йти. Натомість, дочка почала ображати матір та казати, що вітчим їй ніхто, хоча він її вже довгий час виховує і ставиться до неї, як до рідної. Зазначила, що дочка проживала близько двох місяців у батьків свого біологічного батька, які налаштовують дитину проти матері та вітчима. Після цих двох місяців, дочка ОСОБА_3 повернулась жити додому і хоче продовжувати жити з матір`ю. Особа, яка викликала поліцію, ОСОБА_4 є сестрою дідуся дівчинки та неприязно ставиться до матері та вітчима дівчинки. Додатково наголосила, що жодного домашнього насильства щодо дитини ніхто не вчиняв, дитині тільки зробили зауваження, на яке вона агресивно відреагувала.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала пояснення матері ОСОБА_1 , зазначила, що жодного домашнього насильства відносно неї не було. Того дня вони з матір`ю мали йти до лікаря, однак вона не хотіла йти, а хотіла йти до бабусі з дідусем. Мати їй сказала, що спочатку потрібно піти до лікаря, а потім можна буде йти до бабусі з дідусем, однак вона не хотіла і у них стався конфлікт, під час якого мати, все ж таки, відпустила її. На наступний день, коли вона прокинулась у батьків свого біологічного батька, до неї подзвонила тітка ОСОБА_5 і сказала, що зараз приїде поліція і потрібно буде давати пояснення проти матері і вітчима, однак ОСОБА_3 не хотіла і просила, щоб ніяку поліцію не викликати. Щодо пояснень, які є в матеріалах справи, зазначила, що вона таких пояснень не давала і нічого не писала. З матір`ю вони помирились, дівчинка повернулась жити додому, і хоче продовжувати жити з матір`ю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Як наведено вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №211976 від 18.05.2026, 15.05.2026 близько 16:45 год. гр. ОСОБА_1 , за місцем проживання АДРЕСА_1 , вчинила щодо дочки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, ображала її, погрожувала їй, штовхала та шарпала її за одяг, чим завдала шкоди психічному здоров`ю та вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП /а.с.2/.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи долучено:

- копію рапорту старшого інспектора чергового Стрийського РУП ГУНП, з якого вбачається, що 18.05.2026 о 10:09 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 18.05.2026 о 10:08 за адресою: Стрийський район, с. Кавсько, улиця ОСОБА_6 , заявниця двоюрідна бабуся ОСОБА_4 повідомляє, що ще у п`ятницю до неї звернулась внучка 12 років і повідомила, що її систематично ображає матір та вітчим колишній військовий гр. ОСОБА_7 , які в п`ятницю 15.05.2026 били і душили її, ШМД – не потрібно /а.с.3/;

- копію письмових пояснень ОСОБА_2 від 18.05.2026, з яких вбачається, що 15.05.2026 р. близько 16:45 год. вона перебувала за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , в цей час її мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_8 безпричинно почали ображати її нецензурною лайкою, погрожували їй фізичною розправою, штовхали, шарпали її за одяг та тримали її за шию, також вітчим забрав її окуляри, сказавши, що це він купив їх. Вона дуже налякалась, тому вибігла з будинку та подзвонила до бабусі, щоб вона її зустріла, оскільки вона теж проживає в с. Кавсько. Після цього вона проживає з бабцею та додому вона більше не ходила /а.с.4/;

- копію письмових пояснень ОСОБА_9 від 18.05.2026, з яких вбачається, що 15.05.2026 вона перебувала за місцем свого проживання, близько 17:31 год. до неї зателефонувала її онучка ОСОБА_2 , яка сказала, що йде до неї та попросила, щоб вона вийшла зустріти її. Коли вона вийшла та зустріла онуку, вона була дуже налякана. Коли вони прийшли до квартири, онука ОСОБА_10 розказала їй, що її мати та вітчим вчинили щодо неї домашнє насильство, ображали її, погрожували їй, штовхали та шарпали її, тримали її за шию, тому вона пішла з дому /а.с.5/;

- копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.05.2026, з яких вбачається, що вона зробила дочці зауваження щодо одягу, який був на 2 розміри більший, і за яскравий макіяж, а також запитала про її оцінки: що сталося, що вона так з`їхала з оцінками. Натомість, дочка почала ображати і говорити їй негарні слова. До її чоловіка у відповідь, коли той зробив зауваження, сказала, що він їй ніхто, хоча він відноситься до неї, як до своєї рідної дитини. У сім`ї ніколи не було поганих відносин. Вони жили, як повноцінна сім`я. Дитина зараз живе під впливом і не керує своїм розумом. Мати її за цей місяць не впізнає. Дитина її обмовляла, піднімала руку. Особа, яка звернулась ОСОБА_11 , до її дитини і її сім`ї не має ніякого відношення. Вона вже судилася за її дитину. У них завжди виникають проблеми. Думка ОСОБА_1 , що вони хочуть забрати її дитину /а.с.6/;

- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно кривдника ОСОБА_1 щодо потерпілої ОСОБА_2 , відповідно до якої встановлено, що рівень небезпеки низький /а.с.8/.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»,

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, проаналізувавши усі досліджені в ході розгляду справи докази, які наведені вище, приходжу до висновку, що 15.05.2026 близько 16:45 год. за адресою: АДРЕСА_1 , між матір`ю ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_2 відбувся конфлікт, який мав виховний характер, на фоні небажання дівчинки йти на запланований огляд до лікаря-ортодонта, а йти гостювати до батьків її біологічного батька. Водночас, ознак притаманних психологічному насильству, а саме те, що дії одного з учасників зазначеного конфлікту викликали у іншого побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи в ході розгляду справи не встановлено.

Відповідно до cт.cт. 254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Саме в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення має провадитися судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Отже, з цього випливає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд виходить з того, що формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а підтвердженого належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 в ході розгляду справи не доведено та не встановлено.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №211976 від 18.05.2026 не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Так, як вже зазначалось, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, так само як і рапорт старшого інспектора чергового Стрийського РУП ГУНП.

Письмові пояснення ОСОБА_2 від 18.05.2026 судом до уваги не беруться, оскільки такі отримані за відсутності законного представника, педагога або психолога, малолітньою ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечується факт написання цих пояснень, пояснення містять узагальнені формулювання та не містять конкретних обставин щодо подій, які відбувалися 15.05.2026. При цьому, суд враховує пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні заперечила факт вчинення відносно неї домашнього насильства, не вважає себе потерпілою.

Щодо письмових пояснень ОСОБА_9 від 18.05.2026, то така не була учасником конфліктної ситуації за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.05.2026 не вбачається факту вчинення нею правопорушення.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення.

Адміністративні стягнення визначені КУпАП мають каральний і стримуючий характер. Водночас, розмір штрафу у даній категорії справ (справи про адміністративні правопорушення) інколи цілком співставний з покараннями визначеними санкціями окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення інкриміноване ОСОБА_1 може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (у даному випадку на особах які складали протокол), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку інспектора поліції) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у даному випадку представники поліції), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини особи у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, необхідно врахувати те, що суд не може самостійно та з власної ініціативи відшукувати докази на користь обвинувачення (в даному випадку для доведення вини), оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності з урахуванням того, що усі виявлені під час провадження у справі сумніви повинні застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати з власної ініціативи докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, тобто у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя О. Ю. Писарев