Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №756/1960/26 — Оболонський районний суд міста Києва

19.05.2026 Справа № 756/1960/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/1960/26

3/756/1154/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участю захисника Дмитренко О.О.,

в с т а н о в и в:

10.02.2026 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568780, складений 17.01.2026 о 12:03 на просп. Оболонському, 19 у місті Києві інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві лейтенантом поліції Пушняком О.М. стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом встановлено, що 17.01.2026 об 11:10 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки MITSUBISHI L200 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Оболонському, 19 у місті Києві з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку в закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_2 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні захисником Дмитренко О.О. було подано клопотання за підписом особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, — ОСОБА_2 , де останній просить судовий розгляд здійснювати за його присутності та відкласти розгляд справи, оскільки він проходить службу за контрактом у Національній гвардії України.

Вирішуючи вказане клопотання суд зважує на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 перебувають у провадженні суду з 10.02.2026. За цей час ОСОБА_2 жодного разу не з`явився до суду та не реалізував особисто своє право на ознайомлення з матеріалами судової справи. При цьому, в матеріалах судової справи містяться заяви захисників останнього, відповідно до яких сторона захисту реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі.

Зважує суд і на те, що захисником також долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , а також на те, що під час судового розгляду присутній кваліфікований захисник, якого ОСОБА_2 обрав на власний розсуд.

За таких обставин, з огляду на неодноразові неявки в судові засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд, ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки явка такої особи не є обов`язковою.

У судовому засіданні захисник, посилаючись на доводи, викладені в письмовому клопотанні про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення, допущені працівниками поліції в ході складання матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , просила закрити провадження за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Заслухавши пояснення захисника, вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.

В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі — поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі — Інструкція №1395).

Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції №1395 процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі — Порядок №1103).

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі — Інструкція №1452/735).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 розділу І Інструкції №1452/735).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 та пунктом 6 розділу І Інструкції №1452/735 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), що кореспондується з положеннями ст. 266 КУпАП.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1103, п. 7 розділу І Інструкції №1452/735, ч. 3 ст. 266 КУпАП водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 6 розділу Х Інструкції №1395 та п. 8 Порядку №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу, серед яких, є право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1395 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкцій №1452/735, №1395 та Порядку №1103 — підстави та правила проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення такого огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:

— даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568780, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_2 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, факт проходження останнім огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager ALCOTEST 6820 ARJL-0258 на місці зупинки, результат якого склав 1,43‰, на противагу максимально допустимому рівню парів етанолу в повітрі, що видихається, — 0,2 ‰ відповідно до чинного законодавства України. Також у протоколі зазначено про факт незгоди ОСОБА_2 з результатами такого огляду та про факт відмови останнього слідувати з поліцейськими на виконання вимог ст. 266 КУпАП, положень Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 до найближчого закладу охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП, для забезпечення достовірності результатів огляду у встановленому порядку, протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.

У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» ОСОБА_2 зазначив «не погоджуюсь з висновками». При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень, заперечень чи скарг під час його оформлення чи після цього, не надано таких суду й під час розгляду справи. Даних про те, що ОСОБА_2 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять.

У протоколі зазначено про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП.

Своїм підписом водій ОСОБА_2 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав.

— відеозаписами з нагрудної камери патрульного поліцейського №470161 та №476462, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, який був досліджений судом безпосередньо в ході судового розгляду, та з якого вбачається, що водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку;

— рапортом інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 полку №1 з ОПБ УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції В.Захватова від 17.01.2026.

Факт проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager ALCOTEST 6820 ARJL-0258 на місці зупинки, підтверджується даними, що містяться в роздруківці результату тесту за допомогою Drager Mobile Printer ARJK-0462, де зазначено, що результат огляду склав 1,43‰ на противагу максимально допустимому рівню парів етанолу в повітрі, що видихається, — 0,2 ‰ відповідно до чинного законодавства України.

Однак, на долученому відеозаписі зафіксовано факт незгоди ОСОБА_2 з результатами такого огляду та про факт відмови останнього слідувати з поліцейськими на виконання вимог ст. 266 КУпАП, положень Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 до найближчого закладу охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП, для забезпечення достовірності результатів огляду у встановленому порядку.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Положення КУпАП, Інструкцій №1452/735 та №1395, а також Порядку №1103 поліцейським дотримано.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння «запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук», виявлені поліцейським 17.01.2026 у ОСОБА_2 в розумінні пункту 3 Розділу 1, пункту 1 Розділу 2 Інструкції Інструкції №1452/735, є підставою для проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським на місці зупинки або незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки, — є підставою для проведення такого огляду лікарем-наркологом у закладі охорони здоров`я, натомість однозначна відмова особи від слідування з поліцейськими до найближчого закладу охорони здоров`я для забезпечення достовірності результатів огляду визначає наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи доводи захисника, наведені в письмовому клопотанні, про наявність підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Оспорювання стороною захисту факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом у момент вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події, суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі твердження сторони захисту повністю спростовуються фактичними обставинами правопорушення, встановленими в ході судового розгляду, та доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, відеозаписами з відеокамер поліцейських, а також долученими стороною захисту письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

Оспорювання стороною захисту причин зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , як передумови для подальшої вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів так і в закладі охорони здоров`я, судом не приймаються до уваги, оскільки такі доводи не є предметом перевірки в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та не стосуються встановлених судом обставин щодо невиконання водієм імперативної вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи сторони захисту про факти неправомірних дій патрульних поліцейських під час виконання ними службових обов`язків суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не можуть бути предметом перевірки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас доказів того, що стороною захисту вживались дії щодо оскарження вказаних неправомірних дій патрульних поліцейських у встановленому законом порядку, в тому числі в порядку адміністративного судочинства, на прецедентну практику якого посилається захисник, матеріали справи не містять, не долучено таких і під час судового розгляду.

Так само судом не приймаються до уваги і доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на те, що протокол стосовно останнього складено за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (пункт 2.5. Правил дорожнього руху), а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (підпункт «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху), що свідчить про безпідставність таких тверджень.

Доводи ж сторони захисту про те, що поліцейськими не забезпечено ОСОБА_2 право на користування правовою допомогою під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, серед іншого, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи при розгляді справи у порядку, передбаченому КУпАП. Положеннями ст. 221 цього Кодексу визначено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП належить до компетенції місцевих судів і право на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції ОСОБА_2 було реалізовано.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду стан сп`яніння на через те, що останній не зрозумів, який саме огляд необхідно пройти, оскільки патрульними поліцейськими не роз`яснено, що це є обов`язком водія, то такі доводи, на переконання суду, є непереконливими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

— виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів — посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

— не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Крім того, відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9. зазначених Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження у встановленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Так само обов`язком водія є знати вказані Правила дорожнього руху.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Тобто, незнання водієм ОСОБА_2 законодавства України, відповідно до якого відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є адміністративним правопорушенням, не звільняє його від юридичної відповідальності, оскільки з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 дійсно відмовився від проходження такого огляду, пояснивши причину, яку він вважав достатньою для такої відмови, а тому невизнання останнім своєї вини у вчиненні вищевказаного правопорушення, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі твердження повністю спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та не ґрунтуються на законодавстві України про адміністративну відповідальність.

З огляду на викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У даному випадку особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

За таких обставин, суд не вбачає обгрунтованих підстав для незастосування обов`язкового додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, про що клопотала сторона захисту.

Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.12.2021 №1257, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови — не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 цього Кодексу у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Керуючись статтями 401, 130, 221, 266, 276-280, 283-287 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, —

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Початок строку відбування ОСОБА_4 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя А.В. Касьян